Луїза Августа Вільгельміна Амалія (; 10 березня 1776, Ганновер — 19 липня 1810, замок Гоенціриц) — принцеса Мекленбург-Штреліцька, дружина Фрідріха-Вільгельма III і королева-консорт Пруссії, бабуся російського імператора Олександра II.

Життя Луїзи нерозривно пов'язане з драматичними подіями боротьби Пруссії проти Наполеона. Ще за життя королева Луїза стала об'єктом майже культового шанування, яке ще більше поширилося після її ранньої смерті. Королева Луїза стала символом нового підйому Пруссії і об'єднання Німеччини. Її значення в історії Німеччини перевершило той вплив, яким вона фактично володіла як королева Пруссії.

Ранні роки

Батько Луїзи Карл II — принц з дому герцогів Мекленбург-Штреліцьких. Після навчання в Женеві він через деякий час став губернатором курфюрства Ганновер на службі у свого зятя, короля Великої Британії Георга III, який хоч і народився у Великій Британії, але походив з Ганноверського дому і правив своєю німецькою батьківщиною з Лондона.

У 1768 році в Ганновері Карл одружився з 16-річною принцесою Фрідерікою Гессен-Дармштадтською. П'ятеро з їх десяти дітей померли в дитинстві, сама дружина Карла померла в 29 років через два дні після останніх пологів. Її дочці Луїзі, принцесі Мекленбург-Штреліцькій, було на той час тільки шість років. Вдівець одружився з молодшою ​​сестрою першої дружини, Шарлоттою, і тітка Луїзи стала їй мачухою, проте також померла через 15 місяців знову ж при пологах свого сина Карла.

Деякий час по тому дітей герцога розділили. Два сини, Георг та Карл, залишилися з батьком у Ганновері. Шарлотта, старша з чотирьох сестер, в 1785 році стала дружиною правителя маленького герцогства Саксен-Гільдбургхаузен. 1786 року вихованням сестер Терези, Луїзи і Фрідеріки почала займатись їх бабуся Марія Луїза Альбертіна, яка мешкала в Дармштадті.

Луїза ще в підлітковому віці проявляла дитячу безпосередність і грайливість. До конфірмації трьох сестер готував пастор Дармштадта. Дівчат навчали німецької, французької та англійської мов, історії, придворному етикету, малюнку, живопису і грі на фортепіано.

В 1787 року старша з сестер Тереза стала дружиною дуже багатого майбутнього князя Карла Александра Турн-і-Таксиса. Сестри були присутні у Франкфурті і в 1792 році на урочистостях з нагоди коронації Франца II, останнього імператора Священної Римської імперії, що став в 1804 році першим імператором Австрії. Луїза відкривала святковий бал в посольстві Австрії разом з молодим імперським графом Клеменсом Меттерніхом, згодом прославленим дипломатом і державним діячем.

В березні 1793 обидві сестри, яким було по 17 і 15 років, були представлені королеві Пруссії Фрідріху-Вільгельму II, який так написав про цю зустріч: "Як тільки я побачив двох ангелів в перший раз, це було біля входу в комедію, я був настільки вражений їхньою красою, що просто був у нестямі, коли бабуся представила мені їх. Я дуже бажаю, щоб мої сини побачили їх і закохалися в них […] Я зроблю все можливе, щоб вони бачилися частіше і добре познайомилися. […] Вони дали свою згоду, і скоро відбудеться змова, імовірно в Мангеймі. Старший одружується на старшій, а молодший — на молодшій ".Цитата по: Paul Bailleu. Allgemeine Deutsche Biographie. Luise (Königin von Preußen) Вперше Луїза зустрілася зі «старшим», 22-річним принцом Фрідріхом Вільгельмом 14 березня 1793, а 19 березня він зробив їй особисту пропозицію, і 24 квітня в Дармштадті відбулися офіційні заручини. Шлюбним договором встановлювалося, що Луїза буде отримувати певну суму «у власне розпорядження», яка значно зросте в разі народження сина; за доньку нічого подібного не передбачалося. Тим часом принц Луї, «молодший», заручився з сестрою Луїзи Фрідерікою, хоч і проти своєї волі і тільки з міркувань державної необхідності, оскільки він був вже закоханий в іншу, але нижче себе за станом. Подвійне весілля було узгоджено на Різдво 1793 року.

Перші роки шлюбу

Кронпринцеса

22 грудня сестри прибули до святково прикрашеного Берліна. Маленька дівчинка в білій сукні вітала принцес, розповівши вірш, Луїза взяла дитину на руки і поцілувала. Коли їй сказали, що така поведінка не личить її високому стану, Луїза відреагувала з явним нерозумінням. Цей випадок, багаторазово переказаний, послужив першим імпульсом для тієї виняткової популярності, якою Луїза користувалася у берлінців. 24 грудня 1793 в білому залі Берлінського міського палацу згідно зі старовинною придворною церемонією відбулося одруження Луїзи і кронпринца. Через два дні одружилися Фрідеріка і принц Луї. Молодята оселилися в дві сусідні будівлі на Унтер-ден-Лінден. Тут з'явилася відома скульптурна група «Принцеси», виконана Готфрідом Шадовом на замовлення короля Фрідріха Вільгельма II. У Палаці принців скульптору було виділено приміщення під тимчасову майстерню, він часто бачився з принцесами, і йому було навіть дозволено зняти мірки «з натури». Кронпринц Фрідріх Вільгельм, чоловік Луїзи, залишився незадоволений натуралістичним образом, який досить підкреслював фігуру Луїзи попри багату драпіровку. До того ж рано овдовіла Фрідеріка незабаром стала небажаною особою при дворі через свою скандальну поведінку. Ставши королем, Фрідріх Вільгельм подбав про те, щоб скульптура на десятиліття зникла з очей публіки.

Життя при прусському дворі змушувало Луїзу пристосовуватися до незнайомих людей, правил і обов'язків. Її неприборкана природа часто цьому опиралася. Старшою придворною дамою до неї була приставлена ​​досвідчена 64-річна графиня Софія Марія фон Фос, що вже прослужила кілька десятиліть при королівському дворі. Після кількох конфліктів, що відбулися спочатку через суворий професійний підхід придворної пані та схильності Луїзи до незвичайної поведінки, фон Фос стала для кронпринцеси, а пізніше королеви незамінною наставницею в придворному етикеті і до останнього залишалася для неї довіреною порадницею й подругою.

Звикнути до нової для себе ситуації Луїзі допомагав і Фрідріх Вільгельм, який в приватному житті уникав будь-якого роду напускного офіціозу. Подружжя розмовляло просто, що було незвично для людей цього рівня. Вони спілкувалися один з одним на «ти», називали в мові один одного «мій чоловік» і «моя дружина». Їм подобалися прогулянки без свити по Унтер-ден-Лінден, відвідування народних гулянь, наприклад, берлінського різдвяного ярмарку, що схвально сприймалося місцевим населенням. Їх схильність до простоти обумовила і вибір місць проживання. У Берліні вони жили в Палаці принців, літо проводили переважно в заміському маєтку Парец поблизу Потсдаму. Скромний палац, який за своє місце розташування отримав у сучасників прізвисько «палац Сільська тиша», дозволяв Фрідріху Вільгельму відпочити від справ і забезпечував Луїзі свіже повітря і спокій, які вона так цінувала під час своїх численних вагітностей.

Луїза в ролі матері відповідала усім очікуванням. За трохи менше 17 років подружнього життя вона привела в світ десятеро дітей, сім з яких досягли зрілого віку, що для рівня медицини та гігієни того часу було суто високим показником. Багато хто з дітей домоглися найвищого становища. Старший син Луїзи Фрідріх Вільгельм IV правив Пруссією в 1840—1861 роках, його молодший брат Вільгельм успадкував прусський троні і в 1871 році був проголошений німецьким імператором. Донька Фрідеріка Шарлотта в 1817 році стала дружиною спадкоємця російського престолу Миколу I і в 1825 році стала царицею під ім'ям Олександра Федорівна. Діти завжди росли з матір'ю. Попри те, що їх освіта здебільшого була покладена на найнятих вихователів і ставлення короля до своїх дітей часом оцінювалося як досить дистанційне, образ багатодітної щасливої ​​родини послужив зразком для формувався буржуазного суспільства XIX століття.

Молода королева

Фрідріх Вільгельм II помер 16 листопада 1797. Його смерть не викликала печалі в Пруссії. Невдала зовнішня політика, численні коханки і марнотратство Фрідріха Вільгельма II завдали серйозної шкоди країні та її іміджу. Його наступнику Фрідріху Вільгельму III при сходженні на трон було 27 років. Він не був здатний приймати рішення і не готовий правити обтяженим проблемами королівством у складні часи. Королеві Луїзі був 21 рік.

Останнім значним зовнішньополітичним актом Фрідріха Вільгельма II стало укладення сепаратного Базельського миру в 1795 році. Пруссія вийшла з альянсу, сформованого в так званій Першій коаліційній війні проти Франції, втратила території на лівому березі Рейна, Північна Німеччина оголосила нейтралітет. Отриманий таким чином мир забезпечив Пруссії ряд «спокійних років», як вони були названі згодом. Внутрішня політика нового короля характеризувалася суворою економністю, перейти до назрілих реформ в управлінні і армії він так і не наважувався. У зовнішній політиці він наполягав на нейтралітеті будь-якою ціною.

Проблеми виникли з сестрою Луїзи Фрідерікою, яку завжди пов'язували з королевою особливо близькі стосунки. «Принцеса Луї», як її називали після весілля з прусським принцом, після короткого шлюбу без любові овдовіла у 18 років. У наданому вдові палаці Шенгаузен вона крутила численні романи. Графиня Фос у своєму щоденнику писала: "Вона дуже добре вміє себе втішати ".Цитата по: Marlies Schnaibel. Luise, Königin von Preußen. Edition Rieger, Karwe bei Neuruppin 2003, ISBN 3-935231-33-4, с. 17 Все закінчилося скандалом: Фрідеріка очікувала позашлюбну дитину. Луїза дізналася про це занадто пізно, незадовго до Різдва 1798 і була глибоко розчарована насамперед відсутністю у сестри довіри до неї. Фрідеріка спішно стала дружиною принца Сольмс-Браунфельського, можливого батька майбутньої дитини, втратила титул і двір. Скандальна пара була змушена покинути Берлін, обидві дитини від першого шлюбу залишилися в столиці. Зрештою в третьому шлюбі з Ернстом Августом I, герцогом Камберлендським, Фрідеріка стала в 1827 році королевою Ганновера.

Фрідріх Вільгельм і Луїза зробили декілька так званих поїздок для вираження вірності. У травні і червні 1798 вони проїхали по Померанії, Східної Пруссії та Сілезії, в травні-липні 1799 вирушили в західну частину країни, у Франконію та Тюрингію. У серпні 1800 року вони здійснили сходження на сілезьку Снєжку, згодом цю екскурсію королева називала особливо щасливим моментом свого життя. У всіх поїздках населення захоплювалося зовнішнім виглядом і манерами королеви. Таке ж захоплення вона здобула і в столиці, в тому числі і у представників дипломатичного корпусу. Секретар британського посольства писав своїм сестрам: "У берлінському суспільстві, особливо серед молодих людей панує почуття лицарської відданості королеві […] Деякі жінки обдаровані таким зачаруванням, як у неї […] Але мені потрібно тримати себе в руках, інакше ви подумаєте, що краса і миловидність прусської королеви Луїзи запаморочили мені голову, як уже багатьом іншим ".Цитата за: Paul Bailleu. Allgemeine Deutsche Biographie. Luise (Königin von Preußen)

Тим часом тиск Наполеона на Північну Німеччину посилювалося. Союз Пруссії з Росією здавався підходящим відповідним засобом. У травні і червні 1802 Фрідріх Вільгельм III і королева Луїза побували в Мемель і там зустрілися з Олександром I. Зустріч, що не мала особливого політичного значення, залишила глибокий слід в життєписах Луїзи. Молодий імператор справив на королеву величезне враження. В її записах виявлено: «Імператор — один з тих рідкісних людей, які поєднують у собі всі самі люб'язні якості з усіма справжніми чеснотами […] Він має чудову будову тіла і дуже ставний вигляд. Він виглядає як молодий Геркулес.»Цитата по: Christian Graf von Krockow: Porträts berühmter deutscher Frauen von Königin Luise bis zur Gegenwart. List Taschenbuch, 2004, ISBN 3-548-60448-X, Seite 36. Олександр своєю чергою був зачарований Луїзою. Фрідріх Вільгельм III відреагував без ревнощів, але з гордістю, що з'являлася в нього завжди, коли захоплювалися його дружиною. Багато біографів задаються питанням про те, чи могли пов'язувати Олександра і Луїзу будь-які близькі стосунки. Відповідь завжди негативна з імовірністю, що межує з упевненістю.