Масо́нство (, також франкмасонство, , «вільне мулярство») — релігійно-етичний рух, прибічники якого закликають до морального самовдосконалення. Масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних мулярів».
Витоки масонства
Масонські ложі спочатку були ложами (цехами) будівельників, що займались будівництвом храмів. Назва масон та франкмасон походить від (у старофранцузькій masson, ), вживається також буквальний переклад цієї назви — вільний муляр, адже саме слово масон означає «муляр». З часом поряд зі справжніми будівельниками, так званими «операційними масонами», в ложах почали з'являтися люди, які безпосередньо не зводили церковні будівлі, але мали на меті будівництво духовного символічного Храму. Їх стали називати «спекулятивними» (від — «теоретичний», «гіпотетичний», «дослідницький»).
Масонство існує у формі місцевих лож — зазвичай невеликих груп чисельністю до 40-50 осіб, об'єднаних територіально; існують ложі, більші за чисельністю. Місцеві ложі засновуються Великою Ложею, яка є для них материнською. Як правило, в одній країні існує тільки одна «Велика Ложа». У США, однак, «Велика Ложа» є в кожному штаті. На чолі Великої Ложі стоїть Великий Майстер, якого обрали з-поміж братів (масонів). Масонство називають орденом, якщо говорять про нього як про організовану спільноту людей, або братством, маючи на увазі або підкреслюючи братський характер взаємин між членами лож (масонами).
Перші масонські ложі були засновані в XVII столітті в Англії. Організаційно масонство оформилося з виникненням першої Великої Ложі в 1717 році в Лондоні, що стала згодомПісля об'єднання в 1813 році з іншою Великою Ложею Древніх Масонів (Ancients), що виникла в 1751 році, див. Історія овла, 18/XIX століття (англ.) і яку називають материнською для всього масонства. Основною версією походження масонства вважається версія про походження від середньовічних корпорацій будівельників-мулярів, проте існують теорії про давніше походження масонства, початок якого виводиться від орденів тамплієрів і гільдій мулярів XIII століття.
Правила, яких дотримується і на яких побудовано масонство, називаються ландмарками. Вони залишаються незмінними з давніх-давен. Одним з авторитетних джерел традиційного масонського права є Конституції Андерсона, опубліковані Великою Ложею Англії (сучасною) 25 березня 1722 року.
Структура і членство
Первинною організацією в масонстві є ложа. Кожен масон має належати до певної ложі. Окремі Ложі об'єднуються у Велику Ложу (в деяких країнах Велика Ложа називається «Великий Схід»). Першою Великою Ложею була Об'єднана Велика Ложа Англії, яка створена шляхом об'єднання чотирьох лож у 1717 році. Крім того, Великі Ложі мають свої власні Статути та Конституції.
За правилами регулярного масонства, на території однієї країни може діяти тільки одна Велика Ложа. В державах, які мають федеративний чи конфедеративний устрій, або якщо держава іншим чином складається з окремих «держав» (штатів, королівств), можуть існувати Великі Ложі для кожного суб'єкта федерації.
Так, наприклад, у США у кожному штаті діє окрема Велика Ложа, окремі великі ложі мають Англія та Шотландія. Але, наприклад, у Швейцарії, яка хоч і є федерацією, діє одна Велика Ложа для всіх кантонів.
Кожною ложею керує Достойний Майстер, який обирається ложею, а Великою Ложею керує відповідно Великий Майстер.
Особливим різновидом лож є дослідницькі ложі (), як, наприклад, відома ложа Lodge Quatuor Coronati, No. 2076 (London, UK. Діяльність таких лож спрямована на дослідження масонської історії, філософії, символізму тощо.
Масоном може стати віруючий повнолітній (зазвичай від 21 року) чоловік. Жінки не приймаються.
Давня масонська традиція встановлює, що кандидат має бути людиною «вільною і доброї слави».
У давнину, у середньовіччі, «бути вільним» розуміли буквально. Тепер це розуміють дещо ширше: масон повинен бути людиною самостійною і незалежною не тільки у матеріальному, але й духовному, інтелектуальному значенні, здатний самостійно мислити і приймати самостійні рішення. Кандидат має пройти численні перевірки і довести щирість свого бажання стати вільним муляром, готовність виконувати обов'язки, які покладаються на масона, прагнення до духовного та інтелектуального розвитку. За масонськими правилами, не може бути прийнятий кандидат, який хоче вступити до братства, керуючись мотивами матеріальної вигоди, кар'єри, а також простою цікавістю.
Зустрічаються також вирази «нерегулярне» масонство, або «нерегулярні» ложі. Цей вираз застосовується до організацій, які, хоча й іменують себе масонськими, не належать до загальносвітової мережі масонських лож і не дотримуються ландмарок (тобто засадничих незмінних принципів масонства).
Ідеологія і символіка
Масонство позиціюється як морально-етична система, виражена в алегоріях та ілюстрована символами. Більшість символіки запозичено з юдаїзму й християнства, в ритуалах інсценуються історії з біблійними персонажами. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного зростання в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Філософія масонства містить у собі зовнішні елементи як християнства, так й інших релігій.
Кожен масон шанує Бога, перебуваючи в масонстві, до нього звертаються як до «Великого Будівельника (Архітектора) Всесвіту», і допускається сповідування будь-якої традиційної релігії. Проте дискусії з релігійних і політичних питань виключаються з масонських зборів, у масонстві немає своєї теології. Кожен масон продовжує сповідувати ті релігійні погляди, з якими він прийшов у ложу, а його велика увага до його релігії вітається. Визнання віри в Бога як базису масонства і його принципів сходить до засновників сучасного спекулятивного масонстваякі своєю чергою посилаються на давніше походження цього та інших основних масонських принципів на початку XVIII ст., і цього дотримується домінуюча більшість світового масонства (так зване регулярне або консервативне масонство), робиться акцент на обов'язковому монотеїзмі.
Масонство не є самостійною релігією або заміною релігії, масонська філософія не стосується релігійних поглядів своїх членів і не коригує їх.Див. роз'яснення ОВЛА, і Масонська морально-етична система і філософія спирається на віру своїх членів в Бога, залишаючи для кожного масона свободу належати чи не належати до певної релігії або конфесії.
Історія масонства
У середньовіччі, коли ціла Європа прийняла Христову віру, християнство поширювалось по різних краях. Разом з цим зросли потреби нових, більших і кращих церков, катедр, монастирів, шкіл. До цієї роботи в першу чергу взялися ченці на Сході — Василіани та Студити, на Заході — Бенедиктини, і згодом Жебручі Чини й інші. По середньовічних монастирях знаходилися ченці, що почали розвивати плани гарних та великих будівель. Вони гуртували навколо себе талановитих і охочих людей, з ними випрацьовували плани будови, окраси Божих храмів, єпископських резиденцій, а згодом і королівських палат чи державних будинків. У цих гуртках-школах були інженери, мулярі, малярі, різьбарі й інші, праця яких була пов'язана з будівництвом. Усі вони разом творили так званий цех — синдикат.
Згодом між цехами розпочалися ревіталізація, конкуренція, а то й ворогування і війни. Природно, що мулярський (masson) цех-синдикат почав замикатися сам у собі, почав пильно берегти свої мулярські науки, практики та секрети. А оскільки цей цех був дуже потрібний у суспільстві, то державні і церковні органи влади почали його наділяти різними правами, привілеями, гонорами. Уряди наділяли повною свободою членів мулярських цехів або й звільнювали їх від різних оплат-податків. Звідси й назва: вільний муляр, франк-масон, фраймауер. Державні чи церковні високі чини, щоб показати свою пошану до цих корисних цехів, самі ставали їхніми почесними членами, які від французького слова звалися масонськими цехами або коротко «масонерією». Таким чином до масонів належали королі, князі, аристократи, магнати, як також Папи, єпископи, священники і т. ін.
Як видно з назви «масони (мулярі)», масонерія бере свій початок від середньовічних мулярсько-масонських цехів. Це підтверджується ще іншими ознаками. Мулярі дуже часто при своїх роботах користуються прямокутником чи циркулем. Це саме знаряддя є відзнакою сьогоднішніх масонів. В середньовічних цехах між членами були різні ступені, як-от початкуючі, челядники, визволені й майстри. І щось подібне знаходимо в сучасній масонерії. Звідси походить припущення, що початок масонерії модернової сягає часів середньовічного мулярського цеху.
Точної дати виникнення масонства назвати не можна. Утворювалось масонство поступово і його коріння заховане в давнині.
Найстаріші у світі протоколи зібрань масонської ложі зберігаються в Великій Ложі Шотландії, це — протоколи зібрань ложі Aitchison's Haven. Перший запис в цій книзі протоколів зібрань ложі датований 9 січня 1598 року, (тобто 1599 року, бо до 1602 року новий рік у Шотландії починався 25 березня). Але в наш час ця ложа вже не існує.
Найдавніші у світі протоколи зібрань досі діючої ложі належать також одній з лож під юрисдикцією Великої Ложі Шотландії — Ложі Единбурга № 1 (). Ці протоколи ведуться з початку робіт ложі з 31 липня 1599 року і досі.
Найстарішим у світі приміщенням ложі (масонський храм) вважається капела Святого Іоанна в Единбурзі в Шотландії () — 1736 рік.
Найстарішою у світі цілком спекулятивною ложею (тобто не пов'язаною з ремеслом оперативних каменярів) вважається Haughfoot Lodge в Шотландії, яка збирається з 22 грудня 1702 року.
Перша у світі Велика Ложа — Велика Об'єднана Ложа Англії — заснована 24 червня 1717 року. Вона вважається «материнською» для інших Великих Лож.
Найдавнішим масонським документом вважається манускрипт «Поема про моральний обов'язок», відоміший як манускрипт «Regius», який історики датують 1390 роком. Він містить викладення правил, якими повинні були керуватися масони (в той час масони дійсно займалися будівництвом, тобто масонство було «оперативним»).
Після «Regius» наступним за давністю масонським манускриптом вважається «Cooke», який був опублікований Р. Спенсером в Лондоні в 1861 році під редакцією Метью Кука (), від якого і отримав своє ім'я. Цей манускрипт датується приблизно 1450 роком.
Конституція масонів міста Страсбург датується 1459 роком.
Щодо перших осіб, які стали спекулятивними масонами, то найдавніші письмові дані про вступ у ложу спекулятивних масонів є відносно прийняття Еліаса Ешмола () у 1646 році та Роберта Морея () у 1641 році. Але вони не вважаються найпершими спекулятивними масонами — лише найпершими, про кого є письмові згадки.
Як стають масонами і масонські ступені
Вимоги до кандидатів Основні вимоги до кандидатів випливають із загальних принципів руху. Кандидат підтверджує свою віру в Бога та Вище Буття. Кандидат повинен бути зрілого віку (у більшості Великих Лож світу не менше 21 року), ухвалити рішення стати масоном з власної волі, мати гарну репутацію, не мати проблем з громадянським законом, тобто бути «вільним і доброї слави».
Традиційне правило при вступі в Орден звучить як «щоб бути масоном, запитай про це масона», «2 be 1 ask 1», тобто ініціатива щодо прийняття в члени ложі повинна виходити від кандидата. Кандидат може звернутися в Ложу за місцем проживання. Для вступу до ложі потрібні рекомендації її дійсних членів, так чи інакше вступу передує певний період знайомства з масонами, які рекомендують кандидата. У деяких юрисдикціях потрібно, щоб кандидат просив про вступ тричі, однак це стає все менш поширеним. У деяких юрисдикціях інформація про вступ відкрита для того, щоб потенційний кандидат знав, де знайти додаткову інформацію.
Рішення про його вступ до ложі приймається закритим голосуванням. Члени, які голосують за вступ, використовують білі камені (в ритуалі найчастіше використовуються кульки); ті, хто проти — чорні. Кількість голосів проти, необхідну для відхилення заявки кандидата, встановлює місцева Велика Ложа, і в деяких юрисдикціях досить одного голосу.
Масонські ступені