Олекса́ндр Да́мін ( 28 серпня 1952, Комсомольськ-на-Амурі, Російська РФСР, СРСР) — український радянський футболіст, захисник, півзахисник. Майстер спорту (1972).

Біографія Народився у Комсомольську-на-Амурі, куди його матір поїхала слідом за чоловіком, однак сімейне життя не склалося і у 1954 вона разом з Олександром повернулася до Києва. Як і більшість дітлахів влітку ганяв м'яча, а зимою катався на лижах. Саме з лиж і розпочалося серйозне знайомство Олександра зі спортом. Хлопця помітила Олена Крутилова, що працювала у товаристві «Динамо» та запросила до секції лижного спорту. Проте навесні футбол знову нагадав про себе, заманивши Даміна у свої тенета. Наставниками юного футболіста стали Віталій Голубєв та Олександр Леонідов. Трохи згодом, коли перед хлопцем постав вибір — лижі чи футбол, він не вагаючись вибрав шкіряний м'яч. У динамівській спортшколі займався в одній групі з Блохіним, Кондратовим та Зуєвим, разом з якими і потрапив до лав першої команди.

У основному складі Дамін дебютував 1 червня 1970 року у кубковому матчі проти «Зорі», однак здобути постійне місце на полі виявилося не так вже й легко — для цього знадобилося більше двох сезонів. Проте після вдалого в індивідуальному плані 1973 року Олександра чекало гірке розчарування — вже у другому матчі сезону 1974 проти «Шахтаря» він зазнав складної травми меніску й пропустив майже весь сезон. Повернувшись на поле вже наступного року, Дамін так і не зміг відвоювати місце серед найкращих одинадцяти футболістів, задовольняючись лише епізодичними появами на полі. Проте він зробив свій вагомий внесок у здобуття киянами Суперкубка Європи. Наступний сезон теж мало що змінив у становищі захисника в команді, тож Лобановський відпустив Даміна влітку 1976, щоб той міг дістати належну ігрову практику.

Незважаючи на певні проблеми, що виникли після переходу в «Зеніт» та пропущені півроку, Олександр провів два чудові сезони у складі ленінградської команди, однак у 1979 керівництво клубу вирішило робити ставку на молодих вихованців клубу і Дамін перебрався до «Чорноморця», де в нього не склалися відносини з головним тренером, через що сезон 1980 Олександр розпочав вже в нікопольському «Колосі».

У Нікополі Даміну пощастило співпрацювати з двома чудовими тренерами — Ємцем та Жиздиком, які два сезони потому забрали досвідченого захисника з собою у «Дніпро».

Однак автомобільна аварія, що сталася 1982 року, поклала кінець кар'єрі Даміна у великому футболі, хоча, за його ж словами, він відбувся легким переляком.

Після завершення активних виступів доволі довго працював тренером команди СК «Станкозавод» (Київ), потім став тренером-селекціонером рідного «Динамо».

Досягнення Командні трофеї Чемпіон СРСР (1975) Брав участь у чемпіонському сезоні 1974, однак провів всього два матчі. Фіналіст кубка СРСР 1973 Дворазовий срібний призер чемпіонату СРСР (1972,1973) Володар Суперкубка УЄФА (1975) Індивідуальні досягнення Майстер спорту (1972) Володар призу журналу Зміна " для кращого новачка" - 1972 До списку 33-х найкращих гравців чемпіонату СРСР потрапив один раз: № 3 (1975) Державні нагороди Орден «За заслуги» ІІ (2020) і ІІІ ст. (2015)

Сім'я Одружився у 1975 році. Має доньку Світлану та сина Олександра. Син також став футболістом, виступав за київську «Оболонь», деякий час грав у Молдові, але врешті-решт знову повернувся до України.

Примітки

Посилання

Статистика на КЛІСФ Профіль гравця на КЛІСФ Профіль гравця на UkrSoccerHistory.com Профіль гравця на сайті «Одеський футбол»

Інтерв'ю О.Дамін: У футбол в'їхав на лижах , лютий 2007 р.