Цивільний шлюб, також громадянський шлюб — шлюб, оформлений в органах державної влади без участі церкви.
Тривалий час існувало дві форми шлюбу — цивільний та церковний, тобто шлюб, що є законним для держави та шлюб, що є законним для церкви.
Батьківщиною цивільного шлюбу ще в XVI столітті стала Голландія. Коли її громадяни, які належали до різних релігійних конфесій, не могли обвінчатися в церкві, влада дозволила оформляти їм свої стосунки в мерії. Саме такий шлюб і почали називати «цивільним».
До перевороту 1917 року в Російській імперії обов'язковою умовою законного шлюбу була його церковна «реєстрація».
На підставі Декрету Раднаркому України, виданого 20 лютого 1919 року, законним визнавався лише шлюб, зареєстрований в державних органах, а церковний шлюб більше ніяких юридичних наслідків не мав. Але до зареєстрованого громадянського шлюбу прирівнювався церковний шлюб, укладений до листопада 1917 рокуМалая Советская Энциклопедия, ст. «Гражданский брак».
Сімейні відносини без укладання шлюбу
В Україні цивільним шлюбом часто помилково називають вільні сімейно-статеві стосунки, що не оформлені ані церквою, ані державою. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року містить вираз «жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі». Доречнішим терміном щодо подібних стосунків є «фактичні шлюбні відносини», або «фактичний шлюб».
На сьогодні відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом» якщо виконуються всі наступні умови: вони проживають на одній території; ведуть спільне господарство; не реєструють свої відносини в органах державної влади.
В XIX столітті в Україні існував аналог сучасного фактичного шлюбу, який називався «жити на віру». До нього вдавалися одинокі дорослі люди. Приклад таких відносин показав Михайло Коцюбинський у своїй повісті «На віру».
Див. також Фіктивний шлюб Цивільне партнерство
Примітки