Чува́ська мо́ва (чӑваш чӗлхи, çovaş çölhi) — тюркська мова, що належить до булгарської мовної підгрупи. Мова чувашів. Розділяється на дві майже ідентичних говірки. «Верхову» — «Вір'ял» (або ж «окаючу»: хола = місто) та «низову» — «анатрі» (або ж «укаючу»: хула = місто) Загальне число носіїв мови — близько 2 000 000 (в основному мешкають у Чувашії, Татарстані, Башкортостані, та прилеглих до цих республік областях).
Чуваська моваhttp://www.cv-haval.org/ru/node/54 Эктор Алос-и-Фонт. Оценка языковой политики в Чувашии (разом з російською) є державною мовою Чуваської Республіки. За всіма ознаками чуваська мова є однією з найдавніших тюркських мов взагалі. Для неї характерна монгольська вимова звуків «р» і «л», на відміну від загальнотюркських «з» та «ш». До особливостей також належать: тенденція до відкритого кінцевого складу, специфічне закінчення множини сем (в інших тюркських мовах лар). Довгий час в лінгвістичних колах побутувала думка, що чуваська мова взагалі не є тюркською. Проте детальне вивчення показало, що вона походить від давньо- (IV—IX ст.) та старобулгарської (XIII—XVI ст.) мов. Таким чином це єдина вціліла мова цієї підгрупи тюркської мовної групи. За деякими версіями, схожою мовою розмовляли гуни.
У Волзькій Булгарії, де ця мова була найвживанішою, як графічну систему застосовували Орхонську знакову систему, згодом — арабську в'язь. Монгольська навала практично знищила всі основні надбання булгарської культури, письмо довгий час не застосовувалось. В XIX столітті завдяки великому чуваському просвітителю Яковлєву з'явилась кирилична абетка пристосована до чуваської мови.
Питання класифікації Серед споріднених тюркських мов чуваська мова займає відокремлене становище: незважаючи на спільність будови і лексичного ядра, порозуміння між мовцями чуваської мови та іншими тюрками не досягається .
Деякі фонетичні особливості чуваської мови — зокрема, так звані ротацизм і ламбдаїзм, тобто вимова [р] та [л], замість загальнотюркських [з] і [ш] (наприклад, кӗр — күз {слово «осінь» чуваською і казахською} мовами відповідно, кӗмӗл — көмеш {слово «срібло» чуваською і татарською}), тенденція до відкритості кінцевого складу, — сягають глибокої давнини, до часів існування єдиної пратюркської мови з її говорами . Також відзначається заміщення деяких голосних на початку слів інших тюркських мов поєднаннями голосного з /й/ або /в/: uot («вогонь» якутською), ot (слово з тим же значенням турецькою) в чуваській мові перетворено на вут тощо
Серед граматичних особливостей — наявність особливого суфікса множини -сем замість наявного в усіх тюркських мовах -лар (з фонетичними різновидами): утсем — атлар («коні»), йывӑҫсем — ағаштар («дерева»); а також особливі форми деяких часів дієслова, відмінків, основи вказівних займенників, що не збігаються із загальнотюркськими . У мовному відношенні чувашів вважають єдиними живими нащадками огурів, тобто носіями r-мови .
Багато чого з того, що відрізняє чуваську мову від стародавніх тюркських, безсумнівно є наслідком подальшого розвитку, який, в силу його периферійного становища стосовно інших тюркських мов, проходив в умовах тривалої взаємодії з іншосистемними мовами — монгольськими, іранськими, фіно-угорськими, слов'янськими .
Радянський і американський мовознавець М. М. Поппе, провівши розслід теорій походження чуваської мови, доводить неспроможність теорії існування його фінно-угорського коріння, відкидає спроби зарахувати чуваську мову до інших мовних груп і приходить до висновку:
<…> Чуваська мова відокремилася від загальної мови-предка до розпаду тюркської мови й ось, саме тому її і можна, з деякими застереженнями, вважати проміжною ланкою поміж тюркськими мовами і монгольською, яка виділилася ще задовго до цього…
В умовах широко поширеної чувасько-російської двомовності нові російські запозичення входять до лексики чуваської мови, зберігаючи російський фонетичний вигляд .
Історія Доктор філологічних наук М. І. Єгоров виділяє три основні складові в глоттогенезі чуваської мови: Сучасна загальнонаціональна чуваська мова склалася XV століття на основі діалектів середньобулгарської мови. Найважливішу роль у глоттогенезі зіграли три основні компоненти: 1) середньобулгарська мова-основа (яка вже освоїла значну кількість середньокипчацьких запозичень, зокрема і лексику монгольського, перського, арабського походження); 2) гірськомарійський субстрат (головним чином у верховому діалекті); 3) сильний контактний вплив з боку казансько-татарської та мішарської мов, що виявляється різною мірою на всіх стройових рівнях чуваської мови.
Доктор філологічних наук Б. А. Серебренников, вказуючи на лексичні паралелі чуваської і монгольських мов, чуваської і тунгусо-маньчжурських мов, на значну кількість слів, що зближують чуваську мову з мовами сибірських і середньоазіатських тюркських народів, приходить до наступного висновку: Розпад загальнотюркської мови в основному відбувся безсумнівно на території Азії: одна з цих новостворених тюркських мов, предок сучасної чуваської мови, знаходилася, мабуть, десь у районі Байкальського озера, по сусідству з якимись монгольськими мовами.
Далі він пише: …тюркомовні предки сучасних чувашів були першими тюркськими племенами, що проникли на територію Європи. Згодом тюркомовна спільність у нижній течії Волги, мабуть, розпалася двома мовами — булгарською та хозарською. <…> Тісний зв'язок булгарської і чуваської мов безсумнівний. Нечисленні булгарські слова, що збереглися в написах, виявляють такі особливості, які зустрічаються тільки в чуваській мові і зовсім не притаманні іншим тюркським мовам.
Обстеження двох наборів стослівників та встановлення відносної хронології генеалогічних дерев тюркських мов на основі лексико-статистичних даних, проведене А. В. Дибо, показали, що початок розпаду пратюркської мови пов'язаний з відділенням чуваської від інших мов, що зазвичай визначається як відділення булгарської групи. На обох генеалогічних деревах відповідний перший вузол датується близько 30 — 0 рр. до н. е. А. В. Дибо пов'язує цю дату із переселенням частини хунну із Західної Монголії на захід, через північний Сіньцзян до Південного Казахстану, на Сирдар'ю 56 року до н. е. Перший вузол обох наших генеалогічних дерев — це відділення чуваської від інших мов, що зазвичай визначається як відділення булгарської групи.
Досить сильну відмінність чуваської мови (і меншою мірою халаджської) від інших тюркських мов зазначає італійський історик і філолог . Чуваська мова не поділяє деякі із загальних особливостей тюркських мов до такої міри, зазначає Іґор де Рахевільц, що деякі вчені, які підтримують алтайську гіпотезу, вважають її незалежним членом алтайської сім'ї, як-то тюркські чи монгольські мови, а об'єднання чуваської з тюркськими мовами було компромісним рішенням в цілях класифікації Rachewiltz, Igor de. Introduction to Altaic philology: Turkic, Mongolian, Manchu / by Igor de Rachewiltz and Volker Rybatzki; with the collaboration of Hung Chin-fu. p. cm. — (Handbook of Oriental Studies = Handbuch der Orientalistik. Section 8, Central Asia; 20). — Leiden; Boston, 2010. — P. 7..
Чуваська мова перегукується з давньо- (4–11 ст.) і середньобулгарською (13–16 ст.) мовами .
Давньобулгарська мова
Давньобулгарська мова — мова стародавніх болгар (булгар) VII—XIII ст. Ахметьянов Р. Г. Сравнительное исследование татарского и чувашского языков (фонетика и лексика). М., «Наука». 1978. — С. 8., тобто до нашестя монголів. Належить до булгарської (огурської) групи тюркських мов . У ІХ–ХІ ст. середня і нижня течія Волги були зайняті булгарами і хозарами, які говорили однією і тією ж мовою, незрозумілою ні для турків, ані для фінів; імовірно, мається на увазі мова, що збереглася тепер тільки у чувашів . В. Ф. Мінорський вважав, що мова основної групи хозар представлена старобулгарськими написами та сучасною чуваською мовою . За домонгольської доби Волзької Булгарії по всій Середній та Нижній Волзі можна було непогано пояснюватись мовою предків чувашів .
Академік Кунік А. А. писав 1878 року , що в чувашів виявляється залишок однієї групи старотюрків, одна з тюркських гілок, до котрої належали і жителі Булгарського ханства в середньому Надволжя, а за допомогою чуваської мови і за допомогою власних і топографічних назв, що зустрічаються на землі чувашів, вчені внесуть світло до вивчення давньотюркської складової, поміченої у хагано-болгар на Дунаї, у чорних болгар на Кубані, у хозар та інших незначних тюркських племен, відомих майже лишень за одними російськими літописами .
Середньобулгарська мова Середньобулгарська мова — мова болгар (булгар), суварів, інших жителів Булгарського улусу Золотої Орди з XIII–XXIV ст. і до XVI століття, коли в історичних анналах вперше згадується етнонім чуваші. Вперше було відкрито у 60-х роках XIX століття, коли лектор східного факультету Петербурзького університету Хусейн Фейзханов виявив чуваські складові у надгробках булгар. Розбираючи намогильні написи, що залишилися від стародавніх волзькокамських булгар, він був здивований подібністю булгарських слів із нинішніми чуваськими словами. Наприклад: булг. «хир» — чув. «хӗр» (дівчина, донька), «айх» — «уйӑх» (місяць), «джял» — «ҫул» (рік), «джюр» — «ҫӗр» (сто), «джиати» — «ҫиччӗ» (сім), «сакр» — «саккӑр» (вісім) тощо . М. І. Ашмарін, вивчаючи численні надгробні написи, виконані арабською на камінні, виявлених по Волзі і Камі, на великому лінгвістичному матеріалі встановив тісний зв'язок чуваської мови з мовою стародавніх булгар .
У намогильних пам'ятниках XIII—XIV ст. відображено два говори (стилі): тюркська r-мова (хир — «дівчина, дочка» тохур — «дев'ять») і тюркська z-мова (кыз — «дівчина, дочка», токуз — «дев'ять»). Такий поділ був властивим мові стародавніх булгар і, певне, ці ж племена брали участь в утворенні народності волзьких булгар .
Особливу цікавість представляє своєрідний лише для чуваської мови показник множини -sam у тексті надгробка з м. Булгара, датованого 1308 роком. Тюркська частина напису цього пам'ятника повністю виконана на r-мові. Ті ж слова, які на чистопольському пам'ятнику оформлено загальнотюркським афіксом множини -lar/-lar, на булгарському пам'ятнику оформлені питомо булгаро-чуваським показником плюралісу -sam, а деякі слова є неоціненними матеріалами з точним датуванням для історії чуваської мови. Це особливо стосується показника множини -sam . +Текст пам'ятника з Булгара 1308 р.ТранскрипціяПерекладПлюраліс -sam/semВходження до сучасної чуваської мови1) Ăl-hökmü li-l-lahi!1) Суд Аллаха!2) Huwä-l-häjji-l-läzi lä jamutu,2) Він живий, який не вмирає,Ку (цей, той) вӑл (він)3) wa küllü häjjin siwahu säjamutu.3) а все, що живе, крім нього, помре!4) Gölämasämnä säwan mäsjidsämnä4) Того, хто любив вчених, мечетіGölämasäm, mäsjidsämсавӑн (радіти) мечетсемне (мечетям)5) gämarät tonan akile χäjratlü5) споруджувавшого, милостивого,кӑмӑл (милість) тунӑн (що робив)6) älü bäräkatlü mün suwar jali6) благодійного, мюн-суварського родуперекетлĕ мăн Сувар (Сувар) ялĕ7) …Gali xoja oulï Ăträč7) … Ґалі-ходжі сина, Атряч.Гали хуҫан (господаря) ывӑлĕ (син) Атряк8) xoja oulï Ăbübäker xoja8) ходжи, (його) сина Абубекір-ходжі, (його) 44хуçа ывăлĕ Апупакар хуçа9) oulï Alïp xoja bälükü.9) сина Алип-ходжі надгробок.ывӑлĕ (сина) Алып хуçа (господаря) палӑкĕ (пам'ятник)10) Dönjaran köčrü: tariχa je-10) Зі світу перейшов: за літочисленням сімтӗнчерен (зі світу) куҫрĕ (перейшов, переселився): тăрăхĕ (довжина)11) ti jür säker jo°l jömadi-l-u11) сотень вісім років, джуҫичӗ ҫӗр (сімсот) саккӑр (вісім) ҫул (років)12) lä ajχï jijirem äkeši kön äti.12) мада — 1-го місяця двадцять другий день бувуйӑхӗ (місяця) ҫирӗм (двадцять) иккӗмӗш (другий) кун (день) -ччĕ (був)