Аде́ль Ло́рі Блу А́дкінс (, ; відома як Аде́ль; , Лондон) — англійська співачка та авторка пісень. Вважається британською культурною іконою, відома своїм вокалом у діапазоні меццо-сопрано та сентиментальними текстами пісень. Серед її нагород — 16 премій «Греммі», 12 Brit Awards (зокрема три за «Найкращий британський альбом року»), премія «Оскар», «Еммі» та «Золотий глобус».
Після закінчення Лондонської школи виконавського мистецтва і технологій у 2006 року Адель підписала контракт із лейблом XL Recordings. Її дебютний альбом 19 (2008) містив сингли «Chasing Pavements» та «Make You Feel My Love», що увійшли до першої п'ятірки чартів Великої Британії; платівка стала одним із найбільш продаваних дебютних альбомів в історії країни. Співачка також отримала «Греммі» як найкращий новий виконавець. Другий студійний альбом Адель 21 (2011) став найбільш продаваним альбомом XXI століття. 21 утримує рекорд як найуспішніший альбом в історії американських чартів, очолюювавши Billboard 200 протягом 24 тижнів, а сингли «Rolling in the Deep», «Someone like You» та «Set Fire to the Rain» очолили хіт-паради по всьому світу, ставши її візитівками. Альбом приніс їй шість премій «Греммі» (що є рекордним показником серед жінок), включно з нагородою за «Альбом року». У 2012 році Адель випустила «Skyfall» — саундтрек до фільму про Джеймса Бонда «007: Координати «Скайфолл»», який приніс їй «Оскар» за найкращу оригінальну пісню.
Третій студійний альбом Адель 25 (2015) побив рекорди продажів за перший тиждень як у Великій Британії, так і в США. У США він став першим альбомом, проданим накладом понад три мільйони копій за тиждень. 25 приніс співачці п'ять премій «Греммі», зокрема за «Альбом року». Головний сингл «Hello» здобув величезний успіх у всьому світі. Її четвертий студійний альбом 30 (2021) містить композицію «Easy on Me», за яку вона отримала «Греммі» у 2023 році. Альбоми 25 та 30 стали найбільш продаваними у світі, зокрема у США та Великій Британії, у 2015 та 2021 роках відповідно. Станом на 2024 рік усі її студійні альбоми, окрім 19, очолювали світовий річний чарт найбільш продаваних платівок у XXI столітті.
Адель є однією з найуспішніших музичних виконавців у світі із загальним обсягом продажів понад 120 мільйонів записів. Будучи найбільш продаваною жінкою-виконавицею XXI століття у Великій Британії, вона також була визнана найбільш продаваною артисткою 2010-х років у США. Її альбоми 21 та 25 посіли перші два місця у списку найбільш продаваних альбомів 2010-х років у Британії; обидва входять до списку найпродаваніших платівок в історії британських чартів, тоді як у США обидва отримали діамантові сертифікації — це найвищий показник серед усіх артистів, які дебютували у XXI столітті.
Ранні роки та освіта
Адель Лорі Блу Едкінс народилася 5 травня 1988 року в лондонському районі Тоттенгем у сім'ї англійки Пенні Едкінс та валлійця Марка Еванса. Після того як Еванс пішов із сім'ї, коли Адель було 2 роки, її вихованням займалася мати. Вона почала співати у віці 4 років і стверджує, що з того часу стала одержима голосами. У 1997 році 9-річна Адель разом із матір'ю, яка на той час знайшла роботу на меблевій фабриці та організаторки навчальних заходів для дорослих, переїхала до Брайтона на південному узбережжі Англії.
У 1999 році Адель із матір'ю повернулися до Лондона; спочатку до Брікстона, а потім до сусіднього району Вест-Норвуд на півдні міста, якому присвячена її перша пісня «Hometown Glory». Значну частину юності Адель провела у Броквелл-парку, де вона грала на гітарі та співала для друзів, про що згодом згадала у своїй пісні 2015 року «Million Years Ago». Співачка розповідала: «Там минуло чимало доленосних моментів мого життя. Я проїжджала повз нього [у 2015 році] і буквально розридалася. Я справді дуже за ним сумувала». У травні 2006 року Адель закінчила Лондонську школу виконавського мистецтва і технологій у Кройдоні, де вона навчалася разом із Леоною Льюїс та Jessie JCollis, Clark (19 грудня 2008), «Spotlight on… Adele.» Entertainment Weekly. (1026):62.. Вона вдячна школі за розвиток свого таланту, хоча на той час її більше цікавив пошук та підготовка нових артистів (A&R) і вона сподівалася допомагати іншим будувати кар'єру.
Кар'єра
2006—2010: Початок кар'єри та альбом 19
У 2006 році тоді ще 17-річна співачка взяла участь у записі синглу маловідомого техно-діджея на ім'я Ricsta. Пісня «Be Divine» вийшла на маловідомому лейблі Stirfried Trax і стала першою роботою, де згадувалося ім'я Адель. Нині про цей трек майже забули, хоча його описували як «електронну клубну» композицію.
Через чотири місяці після закінчення школи Адель опублікувала дві пісні у четвертому номері онлайн-видання про мистецтво PlatformsMagazine.com. Раніше вона записала демо-версії трьох пісень для шкільного проєкту та віддала їх другу. Той розмістив записи на Myspace, де вони здобули великий успіх, що призвело до дзвінка Річарда Расселла, директора музичного лейбла XL Recordings. Вона сумнівалася, чи була ця пропозиція справжньою, тому взяла із собою на зустріч подругу.
Нік Гаггетт із XL порекомендував Адель менеджеру Джонатану Дікінсу із September Management і в червні 2006 року Дікінс став її офіційним представником. На той момент компанія вела справи Jamie T, що стало вагомим аргументом для Адель, яка була великою прихильницею цього британського виконавця. У вересні 2006 року Гаггетт підписав контракт з Адель від імені XL. Співачка виконала вокальну партію для пісні Джека Пеньяте «My Yvonne» для його дебютного альбому; саме під час цієї сесії вона вперше зустріла продюсера Джима Аббісса, який згодом спродюсував більшу частину її дебютного альбому 19 та окремі треки на 21. У червні 2007 року Адель дебютувала на телебаченні, виконавши пісню «Daydreamer» у програмі BBC Later... with Jools Holland. Її сольний дебютний сингл «Hometown Glory», написаний нею у 16 років, вийшов у жовтні 2007 року на лейблі Джеймі Т Pacemaker Recordings обмеженим тиражем у 500 платівок. Пісня була переопублікована в її першому альбомі та зрештою отримала номінацію на «Греммі» у 2010 році.
До 2008 року Адель стала хедлайнеркою і виступала з акустичною програмою, у якій на розігріві виступав Дем'єн Райс. Вона стала першою лауреаткою премії Brit Awards у номінації «Вибір критиків» (Rising Star) і очолила список найбільш перспективних нових виконавців 2008 року за версією щорічного опитування музичних критиків BBC Sound of 2008. 14 січня 2008 року, за два тижні до виходу дебютного альбому, вона випустила другий сингл «Chasing Pavements». Пісня досягла другого місця в британському чарті та залишалася там чотири тижні. Альбом 19, названий на честь віку співачки на момент написання та створення багатьох його пісень, очолив британські хіт-паради. «Енциклопедія сучасної музики» газети The Times назвала 19 «необхідним для прослуховування» записом у стилі блакитноокого соулу. За альбом 19 Адель була номінована на премію Mercury Prize 2008 року. Вона також отримала нагороду Urban Music Awards як «Найкращий джазовий виконавець» та була номінована на премію MOBO у категорії «Найкраща британська виконавиця». У березні 2008 року Адель уклала угоду з Columbia Records та XL Recordings для виходу на ринок Сполучених Штатів. Того ж місяця вона вирушила у коротке турне Північною Америкою, а в червні альбом 19 вийшов у США. Журнал Billboard зазначив: «Адель справді має потенціал стати однією з найбільш шанованих та надихаючих міжнародних артисток свого покоління». Світове турне An Evening with Adele розпочалося в травні 2008 року і закінчилося в червні 2009 року.
Згодом Адель скасувала дати американського туру 2008 року, щоб побути зі своїм тодішнім хлопцем. У червні 2009 року в інтерв'ю журналу Nylon вона сказала: «Я думаю: „Не можу повірити, що я це зробила“. Це здається таким невдячним… Я занадто багато пила, і це було певною основою моїх стосунків із цим хлопцем. Я не могла витримати розлуки з ним, тому вирішила просто все скасувати»Shapiro, Marc (2012). «Adele: The Biography». p. 88. Macmillan.. Вона називала цей період своєю «ранньою кризою життя». Також вона відома своєю нелюбов'ю до польотів та нападами туги за рідним Лондоном, коли перебуває далеко від нього. До середини жовтня 2008 року здавалося, що спроба Адель підкорити Америку провалилася. Проте потім її запросили як музичну гостю у випуск шоу NBC Saturday Night Live від 18 жовтня 2008 року. Цей епізод, у якому очікувалася поява тодішньої кандидатки у віцепрезиденти США Сари Пейлін, отримав найвищі рейтинги програми за 14 років із 17 мільйонами глядачів. Адель виконала «Chasing Pavements» та «Cold Shoulder», а наступного дня альбом 19 очолив чарти iTunes і посів п'яте місце на Amazon.com, тоді як пісня «Chasing Pavements» піднялася у топ-25. У результаті альбом досяг 11-го місця в Billboard 200, піднявшись на 35 позицій порівняно з попереднім тижнем.
У листопаді 2008 року Адель переїхала до Ноттінг-Гілла, покинувши дім матері, що спонукало її кинути пити. На початку 2009 року RIAA сертифікувала альбом як золотий. До липня 2009 року в усьому світі було продано 2,2 мільйона копій платівки.
На 51-й церемонії вручення нагород «Греммі» у лютому 2009 року Адель перемогла в номінації «Найкращий новий виконавець», а також отримала нагороду за «Найкраще жіноче поп-вокальне виконання» за пісню «Chasing Pavements», яка також була номінована як «Запис року» та «Пісня року». На церемонії вона виконала «Chasing Pavements» дуетом із Дженніфер Неттлз. У 2010 році Адель отримала номінацію на «Греммі» за найкраще жіноче поп-вокальне виконання за пісню «Hometown Glory». У квітні її пісня «My Same» увійшла до німецького чарту синглів після того, як її виконала Лена Майєр-Ландрут у талант-шоу Unser Star für Oslo («Наша зірка для Осло»), де визначався представник Німеччини на Пісенний конкурс Євробачення 2010. Наприкінці вересня, після появи у шоу The X Factor, версія пісні Боба Ділана «Make You Feel My Love» у виконанні Адель знову увійшла до британського чарту синглів під номером 4. Під час спеціального випуску CMT Artists of the Year у 2010 році Адель виконала широко розрекламований дует із Даріусом Ракером — кавер на пісню гурту Lady Antebellum «Need You Now». Цей виступ пізніше був номінований на премію CMT Music Award.
2011—2014: Всесвітнє визнання з альбомом 21
Адель випустила свій другий студійний альбом 21 24 січня 2011 року у Великій Британії та 22 лютого — у США. Вона розповіла, що на створення альбому її надихнув розрив із колишнім партнером. Звучання платівки описують як класичне та сучасне кантрі та корінну музику. Зміна стилю порівняно з дебютним альбомом відбулася завдяки водієві її автобуса, який під час туру американським Півднем вмикав сучасну музику з Нешвілла, а назва відображала зростання, якого вона зазнала за попередні два роки. Адель сказала журналу Spin: «Це було справді захопливо для мене, бо я не росла на [такій музиці]». Альбом 21 очолив чарти у 30 країнах, зокрема у Великій Британії та США.
У статті для обкладинки Rolling Stone 2011 року Адель зазначила, що долала тривожність перед виходом на сцену за допомогою альтер-его «Саша Картер», яке виникло як поєднання «Саші Фірс» Бейонсе та Джун Картер Кеш. Вона розповіла, що одного разу після зустрічі з Бейонсе, під час нападу тривоги, вона запитала себе: «А як би вчинила Саша Фірс?», і це їй допомогло.