Європейський театр Першої світової війни (1914—1918) — основний геополітичний театр війни, що протягом 4 років був основним осередком воєнних дій, що велися за часів Першої світової війни на території континенту Європи та прилеглій акваторії морів та Атлантичного океану. На цьому театрі війни розпочалися й завершилися воєнні дії світового конфлікту. Протягом чотирьох років конфлікту до війни приєдналися армії безпрецедентного розміру, оснащені новими механізованими технологіями. Конфлікт завершився десятками мільйонів загиблих або поранених.
Територіально Європейський театр Першої світової війни охоплював гігантську територію європейського континенту та умовно поділявся на 4 основні театри воєнних дій: Балканський театр воєнних дій Італійський театр воєнних дій Західноєвропейський театр воєнних дій Східноєвропейський театр воєнних дій Не вся Європа брала участь у війні, і бойові дії не відбувалися на всій території основних учасників війни. Велика Британія практично не постраждала від війни. Більша частина Франції не постраждала, як і більша частина Німеччини та Італії.
Деякі великі країни Європи, такі як Швеція та Іспанія, залишалися нейтральними протягом усієї війни — Велика війна пройшла повз них без особливого впливу. З іншого боку, деякі країни були завойовані (Сербія, Бельгія, Румунія). Інші держави, такі як Росія та Османська імперія, зіткнулися з тим, що армії противника пройшли через більшу частину їхніх земель, що призвело до значних руйнувань.
Хоча Сполучені Штати й вступили у війну на завершальному етапі конфлікту, єдині бойові дії армії США відбувалися в Європі на Західному фронті.
Передумови Балканські війни 1912 та 1913 років були двома послідовними військовими конфліктами на Балканському півострові, що стали предтечою Першої світової війни. У Першій Балканській війні території Османської імперії в Македонії та Фракії були захоплені Балканською лігою у складі Болгарського царства, Грецького, Сербського та Чорногорського королівств. Османи втратили більшу частину своїх європейських володінь, за винятком Східної Фракії.
Суперечка між Болгарією, Грецією та Сербією щодо завойованих територій врешті-решт призвела до Другої Балканської війни. Болгарія воювала з Грецією, Сербією та Румунським королівством. Війна закінчилася тим, що Сербія та Греція захопили відповідно північну та південну половини Македонії та Фракії. Сербія отримала регіон, який у сучасності є Косово, Болгарії залишилася відносно невелика частина Фракії, а на західному узбережжі Балкан було утворено Албанське князівство.
28 червня 1914 року Франц Фердинанд, ерцгерцог Австро-Есте, дому Австро-Угорської дуальної монархії, відвідав місто Сараєво в Австро-Угорській провінції Боснія і Герцеговина. Під час поїздки Фердинанд та його дружина подорожували містом у відкритому автомобілі, коли Гаврило Принцип, боснійсько-сербський націоналіст, член «Чорної руки», сербського таємного товариства, смертельно поранив ерцгерцога з пістолета.
Вбивство дало Австро-Угорщині привід, необхідний для вторгнення до бунтівної Сербії. Сербію підтримувала Російська імперія, тому Австро-Угорщина хотіла отримати гарантії військової підтримки від свого союзника, Німецької імперії, перш ніж оголосити війну Сербії. Австро-Угорщина не хотіла, щоб Росія допомагала Сербії, оскільки союзники Росії, Франція та Велика Британія, також могли приєднатися до них, оскільки німецька декларація про підтримку могла б запобігти втручанню Росії.
23 липня 1914 року Австро-Угорщина надіслала Сербії ультиматум з такими суворими умовами, що Сербія не могла його прийняти. 25 липня Сербія відповіла на ультиматум, погодившись з більшістю його умов і запропонувавши решту розбіжностей вирішити через міжнародний арбітраж. Австро-Угорщина натомість розірвала дипломатичні зв'язки з Сербією та розпочала часткову мобілізацію. 28 липня числа німецький кайзер Вільгельм II дізнався про ультиматум Сербії та порадив Міністерству закордонних справ Німеччини сказати Австро-Угорщині, що прагнути до окупації столиці Сербії Белграда, а не до повного вторгнення. Міністерство закордонних справ Німеччини вже 27-го числа повідомило австро-угорському монарху Францу Йосифу I, що Німеччина санкціонувала повноцінну війну.
На початку Першої світової війни в Європі існували дві основні сторони: Центральні держави: Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія та Османська імперія; та Союзники: Франція, Велика Британія, Бельгія, Португалія, Сербія, Чорногорія, Румунія, Греція та Російська імперія. Велика Британія керувала Британською імперією та Британською Співдружністю, до якої, серед інших, входили Велика Британія, Ірландія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Індія, Південна Африка, Ньюфаундленд та країни Британської Вест-Індії.
Союз Франції, Росії та Великої Британії був відомий як «Трійний союз», або Антанта. З 1882 по 1915 рік Австро-Угорщина, Німеччина та Італія були частиною «Трійного союзу», але коли Італія вступила у війну в 1915 році, вона воювала проти двох інших країн.
Станом на 4 серпня 1914 року Центральні держави налічували 115 мільйонів людей, а Союзники — 265 мільйонів. Центральні держави виробляли більше сталі, ніж союзники, тоді як союзники мали більше армійських дивізій, доступних для мобілізації, та більше сучасних лінкорів. Велика Британія мала добровольчу армію, а це означало, що чисельність їхніх військ була порівняно невеликою. Німеччина мала 1,9 мільйона солдатів, Австро-Угорщина — 450 000. Росія мала 1,4 мільйона солдатів, Франція — 1,2 мільйона, Сербія — 190 000, Бельгія — 186 000, а Велика Британія — 120 000. 3 мільйони солдатів воювали за Британську імперію та Співдружність протягом війни.
1914: початок війни Перша світова війна розпочалася 28 липня 1914 року з оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії. Наступного дня Австро-Угорщина обстріляла Белград артилерією. 30-го числа Росія оголосила загальну мобілізацію. Німеччина все ще вважала, що конфлікт можна «локалізувати» на Балканах, і 31 липня надіслала Росії 24-годинний ультиматум, вимагаючи припинити мобілізацію, та 18-годинний ультиматум Франції, вимагаючи оголосити нейтралітет, якщо Німеччина та Росія розпочнуть війну одна з одною. Обидва ультиматуми були проігноровані.
1 серпня Німеччина та Франція оголосили загальну мобілізацію, і Німеччина оголосила війну Росії. 2 серпня німецькі війська увійшли до Люксембургу, а наступного дня Німеччина оголосила війну Франції. У ніч на 3-те число Німеччина вторглася до Бельгії; Велика Британія, не будучи зобов'язаною своїм союзникам Сербії, Франції чи Росії у війні, раніше уклала угоду про захист Бельгії у разі нападу на неї. 5 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії; 6-го — Сербія Німеччині; 7-го — Чорногорія Австро-Угорщині; 10-го — Франція Австро-Угорщині; 12-го — Велика Британія Австро-Угорщині та Чорногорія Німеччині; 23-го — Японська імперія Німеччині; 25-го — Австро-Угорщина Японії, а 28-го — Австро-Угорщина оголосила війну Бельгії. Румунія та Італія, обидві союзниці Центральних держав, вирішили не вступати у війну.
Битва на кордонах відбувалася у Франції та Бельгії з 4 по 6 серпня. Битва при Танненберзі відбувалася в Німеччині з 26 по 30 серпня. Перша битва на Марні відбулася у Франції з 6 по 12 вересня. Перша битва під Іпром відбулася в Бельгії з 19 жовтня по 22 листопада. Різдвяне перемир'я діяло з 24 по 25 грудня 1914 року.
1915—1917: глухий кут Галліполійська кампанія поблизу османської столиці Константинополя тривала з 16 лютого 1915 року по 9 січня 1916 року. Друга битва при Іпрі тривала з 22 квітня по 25 травня 1915 року. Лондонський договір було укладено 26 квітня, згідно з яким Італія вступила у Першу світову війну на боці Антанти проти Австро-Угорщини та Німеччини. 7 травня 1915 року британський океанський лайнер «Лузітанія» був потоплений німецьким підводним човном в Атлантичному океані. На кораблі перебували американські пасажири, і його затоплення сприяло подальшому вступу Сполучених Штатів у війну на боці союзників. Битви біля Ізонцо в Італії та сучасній Словенії, яка тоді була частиною Австро-Угорщини, тривали з 23 червня 1915 року по 24 жовтня 1917 року. Бій за одиноку сосну, частина Галліполійської кампанії, тривав з 6 по 10 серпня 1915 року.
Верденська битва у Франції тривала з 21 лютого по 18 грудня 1916 року. Ютландська битва, поблизу Данії в Північному морі, відбувалася з 31 травня по 1 червня. Брусиловський прорив у Галичині тривав з 4 червня по 10 серпня. Перша битва на Соммі у Франції тривала з 1 липня по 13 листопада.
16 січня 1917 року Німеччина надіслала телеграму Циммермана до Мексики, просячи мексиканський уряд об'єднатися з Німеччиною та Японією у випадку оголошення США війни Німеччині. Виявлення телеграми союзниками прискорило вступ США у війну.
Російська революція розпочалася 8 березня 1917 року з Лютневої революції. Дума, російський законодавчий орган, сформувала Тимчасовий уряд для керівництва країною. Він складався майже повністю з ліберальних міністрів і був міжнародно визнаний. Однак він не вирішив проблему нерівності, яка призвела до Лютневої революції.
Мессінська битва у Бельгії тривала з 7 по 14 червня 1917 року.
Наступ Керенського у Галичині, спланований російським військовим міністром Олександром Керенським, відбувся на початку липня. Британіка пише: «[Керенський наступ] не лише продемонстрував ступінь розпаду російської армії, але й ступінь нездатності Тимчасового уряду інтерпретувати та адекватно реагувати на народні революційні настрої. Тимчасово це також мало наслідком посилення поміркованих та консервативних елементів у [Росії]».
Битва біля Пашендейла в Бельгії тривала з 31 липня по 6 листопада. Битва при Капоретто в Австро-Угорщині тривала з 24 жовтня по 19 грудня. Битва при Камбре у Франції тривала з 20 листопада по 8 грудня; це було «перше масштабне, ефективне застосування танків у війні».
1917—1918: Кінець війни Під час Жовтневого перевороту в Росії 6-7 листопада 1917 року більшовики на чолі з Володимиром Леніним скинули Тимчасовий уряд, встановивши комуністичну Російську Радянську Федеративну Соціалістичну Республіку (РФСР). Брест-Литовський договір між Російською РФСР та Центральними державами був підписаний на початку 1918 року, укладаючи мир між ними та покладаючи край участі Росії у Першій світовій війні. Громадянська війна в Росії розпочалася в 1918 році між більшовицькою владою та білими.
Битва за ліс Белло у Франції тривала з 1 по 26 червня. Успіх союзників значно підняв їхній моральний дух. Битва під Ам'єном у Франції тривала з 8 по 11 серпня. Битва за Сен-Мієль у Франції тривала з 12 по 19 вересня. Друга битва при Камбре тривала з 27 вересня по 11 жовтня. Друга битва при Монсі в Бельгії відбулася в листопаді.
11 листопада 1918 року Перша світова війна завершилася перемогою союзників.
Наслідки Версальський договір 1919 року визначив баланс сил у повоєнній Європі. Покарання, накладене на Німеччину, яку було оголошено відповідальною за війну, призвело до піднесення нацистської Німеччини та початку Другої світової війни. Громадянську війну в Росії виграла Червона армія, а більшовики створили Радянський Союз у 1922 році. Того ж року розпалася Османська імперія.
Див. також Європейський театр Другої світової війни Африканський театр Першої світової війни Близькосхідний театр воєнних дій Першої світової війни Азійсько-Тихоокеанський театр воєнних дій Першої світової війни