The Sunday Times () — британський тижневик видавництва Times Newspapers Ltd, дочірньою компанією , яка, у свою чергу, належить американській корпорації . Також Times Newspapers Ltd видає щоденну газету The Times. Ці дві газети були засновані незалежно одна від одної, і стали належати одному власнику лише з 1966 року. News International придбала газети у 1981 році.
The Sunday Times займає провідну роль серед недільної якісної преси. Її наклад значно більший ніж у The Sunday Telegraph, The Observer і The Independent on Sunday.
Поки інші національні видання на початку 2000-х перейшли у формат таблоїдів, The Sunday Times залишається широкоформатною газетою і продає удвічі більше копій, ніж The Times, що видається з понеділка по суботу.
У газеті друкується ряд популярних письменників, публіцистів, коментаторів, серед яких Джеремі Кларксон, Адріан Ентоні Джил та Брайан Еплайд. The Sunday Times стала першою у Великій Британії газетою з великою кількістю рубрик, таких як огляд новин, бізнес, спорт, гроші та інші; журналами: The Sunday Times Magazine, Culture, Style, а також додатками у форматі таблоїдів: Travel, Home, Driving.
Вона має сайт та окремі електронні видання, що налаштовані як для операційних систем iOS та Android, так і для Google Nexus, які допомагають знайти матеріали, які не містить друковане видання.
Щороку газета публікує The Sunday Times Rich List, огляд найбагатших людей Британії та Ірландії, на манеру Forbes 400 list у США, і ряд рейтингів з оглядом приватних британських компаній у публікації Sunday Times Fast Track 100. Також газета щорічно видає турнірну таблицю найкращих державних та приватних шкіл молодшого та старшого ступенів у всьому Об'єднаному Королівстві, що має назву Parent Power, а також турнірну таблицю британських університетів і аналогічну для університетів Ірландії. Більше того, газета публікує Sunday Times Bestseller List — список бестселерів року Великої Британії, і список 100 Best Companies to Work For, орієнтований на компанії Об'єднаного Королівства. Також газета організовує щорічний літературний фестиваль The Sunday Times Oxford Literary Festival та освітній фестиваль The Sunday Times Festival of Education, що проходить щорічно у коледжі Веллінгтона.
Історія
Створення і початок історії (1821—1915) Газета почала свою публікацію 18 лютого 1821 як The New Observer, але з 21 квітня її назва була змінена на The Independent Observer. Її засновник, Генрі Уайт, вибрав назву газети в явній спробі скористатися успіхом газети Observer, яка був заснована у 1791 році, хоча жодного зв'язку між цими виданнями не було. 20 жовтня 1822 The Independent Observer стає відомий як The Sunday Times, хоча не має ніякого відношення до The Times. У січні 1823 Генрі Уайт продає газету члену радикальної партії .
За нового власника, у газеті запроваджується кілька нововведень: дерев'яна гравюра, на якій зображена коронація королеви Вікторії у 1838 — це була найбільша ілюстрація, що коли-небудь з'являлася в The Sunday Times. У 1841 році однією з перших газет публікує роман за серіями: «Старий Святий Паулс» .
У 1887 році газету придбала Еліс Корнуелл. 1893 року вона продає газету Фредеріку Бір, який вже володіє The Observer. Бір призначає редактором свою дружину , яка також є і редактором The Observer. Вона продовжує редагувати обидві газети до 1901.
Газета за роки Кемслі (1915—1959) Подальша зміна власності відбулася в 1903 році, а потім в 1915 році. Газета була придбана і його братом, Гомером Беррі, які пізніше стали лордом Кемроус і віконтом Кемслі відповідно. Вони продовжували вводити інновації: 23 листопада 1930, The Sunday Times стає першою недільною газетою, що вийшла на 40-сторінках, і 21 січня 1940 замінила новини на головній сторінці рекламою.
У 1943 році створена The Kemsley Newspapers для The Sunday Times. У цей час The Kemsley Newspapers Group є найбільшою у Великій Британії.
12 листопада 1945, Ян Флемінг, який пізніше створив Джеймса Бонда, приєднується до газети як іноземний редактор та письменник. В наступному місяці наклад газети досягає 500 000 екземплярів. 28 вересня 1958 газета запроваджує окремий розділ «Відгук», ставши першою газетою, що публікувала два розділи регулярно.
Газета за роки Томсона (1959—1981) У 1959 The Kemsley Newspapers Group була куплена , і в жовтні 1960 наклад газети вперше досягає одного мільйона. 4 лютого 1962 редактор, Денис Гамільтон, започатковує . Спочатку він виходив як «colour section», взявши назву The Sunday Times Magazine аж 9 серпня 1964.
27 вересня 1964 був започаткований розділ «Бізнес», зробивши The Sunday Times першою регулярною трисекційною газетою Великої Британії. У вересні 1966, Томсон купив The Times, для формування Times Newspapers Ltd (TNL).
19 травня 1968, газета публікує свій перший великий звіт про розслідування у справі наркотику Талідомід. Звіт був опублікований на чотирьох сторінках Insight як спеціальне розслідування під назвою The Thalidomide File.
Газета у власності Руперта Мердока (1981 — до сьогодні)
Група Мердока News Corporation придбала газету у 1981 році, але уряд консерваторів висунув питання про покупку на розгляд Competition Commission (Комісія з монополій та злиття фірм) тому, що попередній власник, корпорація Thomson, загрожувала закриттям газет, якщо вони не будуть передані комусь іншому протягом відведеного часу. Тому існували побоювання, що будь-які юридичні перешкоди до поглинання газет Мердоком, можуть призвести до занепаду цих двох газет. У свою чергу, Мердок забезпечив юридично обов'язкові гарантії щоб зберегти редакційну незалежність назв. На той час він вже володів декількома газетами, наприклад, The Sun та News of the World (була закрита в 2011 році).
У 1983 The Sunday Times опублікувала фальшивий щоденник Гітлера, думаючи, що він справжній, тому що той були завірений Х'ю Тревором-Ропера, істориком і автором The Last Days of Hitler.
Контроль News Corporation поклав край царюванню редактора Гарольда Еванса (Harold Evans), завершивши період в історії газети, коли вона була відома передвиборними матеріалами, розслідуваннями, а також ліберальним ухилом. За часів редакторства Ендрю Ніла (Andrew Neil) в 1980-х — початку 1990-х The Sunday Times явно підтримувала тетчеризм; позиція газети, як було прийнято вважати, полягала в тому, що антимеркантилізм серед тих, хто традиційно голосував за Консервативну партію, поряд з традиційним соціалізмом підривав економічну конкурентоспроможність Сполученого Королівства. У цьому газета очевидно протистояла традиційному консерватизму конкурента Санді Телеграф.
Коли Ніл був редактором, в газеті були створені нові секції: щорічник Sunday Times Rich List і Funday Times; Style & Travel (Стиль та подорожі), News Review and Arts (Огляд новин і Мистецтва) в 1990, Culture (Культура) в 1992. А у вересні 1994 Style & Travel стали двома окремими рубриками.
У 1994 редактором газети став Джон Уітроу, який активно продовжував розвиток видання. 1996 року був запущений сайт газети і створені нові рубрики: Home в 2001, Driving в 2002.
Разом з іншими газетами The Sunday Times був уражений падінням накладу. З 1,3 мільйонів примірників він впав майже до 800,000. У березні 2014 число передплатників газети налічує 59,000.
У січні 2013 Мартін Івенс став чинним редактором The Sunday Times.
Структура газети
Комплект недільного випуску The Sunday Times можна купити за ціною £ 2,50. До нього входить: Головна газета The Sunday Times — 36 стр. (рубрики: News, Focus, Comment, News World, а на останній сторінці — Weather) Секція 2 — Спорт (Sport) — 18 стр. (Rugby, Football, Racing, Football results, Diving, Comment) Секція 3 — Бізнес (Business) — 12 стр. (Business, Focus, Small business, Databank) Секція 4 — Огляд новин (News Review) — 12 стр. — (News Review of the week, News Review Education, Brain Power — містить судоку, кросворди та інше) Секція 5 — Гроші (Money) — 8 стр. — (про те, як зберегти та примножити свої гроші) Секція 6 — Подорожі (Travel) (розмір 36 Х 29) — 40 стр. Секція 7 — Appoinments — 6 стр. Секція 8 — Дім (Home) — 36 стр. — (оголошення про продаж нерухомості + ціни; речі, якими можна прикрасити свій будинок; має підсекцію — Welkome Home) Секція 9 — Driving + Technology — 22 стр. — (автомобілі + ціни на них; + додаток 50 tech tips — про різні гаджети та програми) Журнал Культура (Culture) — 80 стр. — (новини кіно, архітектури, театр, музика, танці, а також огляд нових книг + TV & Radio programm) Журнал Стиль (Style) — 64 стр. — (реклама одягу, приклади інтер'єру, рецепти, огляд ресторанів, гороскоп, Traveller — розповідається про місто чи країну, де можна відпочити + ціни по місяцям) Журнал The Sunday Times Magazine — 60 стр. — (різне наповнення: кіно, театр, розповіді про людей)
Справа «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства Справу розпочато за заявою проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, поданої до Комісії, відповідно до статті 25 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, видавцем «Таймс Ньюзпейперс Лімітед», головним редактором Гарольдом Евансом і групою журналістів британського тижневика The Sunday Times 19 січня 1974 року.
З 1958 по 1961 рік «Дистиллерз Компані (Біокемікалс) Лімітед» виробляла та постачала на ринок за ліцензією у Сполученому Королівстві лікарські препарати, що містили талідомід. Ці ліки призначалися як седативні медичні засоби, зокрема, вагітним жінкам. 1961 року кілька жінок, що приймали ці ліки під час вагітності, народили дітей із серйозними фізичними вадами; загалом було зареєстровано близько 450 таких немовлят. У листопаді того самого року «Дистиллерз» вилучила з британського ринку всі препарати, які містили талідомід.
У період з 1962 по 1966 батьки 70 дітей з фізичними вадами подали позов до суду проти «Дистиллерз». «Дистиллерз» не визнала звинувачення у недбалості і заперечила їх правову підставу. 65 із 70 позовів батьків було задоволено шляхом дружнього врегулювання. Воно передбачало, що кожний заявник отримає від «Дистиллерз», за умови зняття звинувачення у недбалості, 40 % суми, яку він міг би отримати в разі повного задоволення своєї скарги. Врешті-решт, «Дистиллерз» виплатила близько одного мільйона фунтів стерлінгів у 58 справах. 1971 року розпочалися переговори стосовно пропозиції «Дистиллерз» заснувати фонд допомоги для дітей-інвалідів, на яких не поширювалося врегулювання 1968 року. До вересня 1972 року було вироблено умови врегулювання, які передбачали створення фонду у розмірі 3 250 000 фунтів стерлінгів.
Починаючи з 1967 року статті про дітей з фізичними вадами регулярно з'являлися на шпальтах газети «Санді Таймс», а в 1968 році газета почала публікувати критичні статті стосовно врегулювання, досягнутого того року.
24 вересня 1972 року «Санді Таймс» помістила статтю під назвою «Наші діти — жертви талідоміду — ганьба для нашої нації», у якій коментувалися пропозиції з урегулювання, які тоді лише розглядалися, охарактеризовані як «жалюгідні порівняно із завданою шкодою», також критикувалися деякі аспекти англійського права щодо відшкодування та обчислення шкоди у справах про завдання шкоди здоров'ю, нарікалося на затримку виплат, що тягнулася ще від часу народження цих дітей, і містився заклик до «Дистиллерз» виступити зі щедрішою пропозицією. У примітці до статті повідомлялося, що «у наступній статті „Санді Таймс“ простежить історію цієї трагедії». 17 листопада 1972 року суд Відділення королівської лави задовольнив клопотання Генерального аторнея про судову заборону на опублікування майбутньої статті на тій підставі, що вона становитиме факт неповаги до суду.
30 липня 1973 року суд Відділення королівської лави Високого суду правосуддя схвалив текст однієї угоди стосовно більшості справ, пересвідчившись попередньо, що вона справді відстоює інтереси згаданих дітей. За цією угодою: а) кожен заявник, за умови відкликання позову, мав отримати 40 % суми, яку він міг би отримати, якщо б виграв справу; а також