АкадемікЗ 1907 року Киріа́к Костянти́нович Коста́нді (, українізоване — Кири́ло Костянти́нович Коста́ндіЗ листа Івана Айвазовського до конференц-секретаря Академії мистецтв Петра Федоровича Ісеєва з проханням «звернути увагу на праці… юнака… з одеських греків Кирила Костанді…» (); , с. Дофінівка, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — , Одеса, Українська СРР, СРСР) — український педагог і художник, підданий Грецького королівства, Російської імперії та громадянин СРСР. Передвижник, писав пейзажі та картини побутового жанру у напрямі реалізму. Дійсний член Імператорської академії мистецтв. Довгі роки працював в Одесі, де викладав у місцевому художньому училищі та був членом-засновником Товариства південноросійських художників, а також головою останнього у період 1892—1919 років. Директор Першої державної картинної галереї в Одесі з 1917 року та до своєї смерті 1921 року. Лауреат великої бронзової медалі та диплома Всесвітньої виставки 1900 року в Парижі.

За роки свого життя Костанді написав сотні картин і етюдів, які зберігаються у таких музеях, як Національний художній музей України, Третьяковська галерея, Одеський національний художній музей, Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна, Державний Російський музей тощо, а також багатьох приватних колекціях. Його учнями були десятки відомих художників. Зокрема, Заслужені діячі мистецтв РРФСР Ісаак Бродський та Петро Васильєв, відомі живописці Павло Волокидін та Теофіл Фраєрман, баталіст Митрофан Греков, народний художник СРСР Олексій Шовкуненко, а також художники південноросійської школи: Осип Браз, Євген Буковецький, Герасим Головков, Тит Дворников, Петро Нілус тощо.

Життєпис

Перші роки Киріак Костянтинович Костанді народився (3 жовтня) 1852 рокуКовпаненко Н. Г.. Костанді Киріак Костянтинович // (за іншими даними — (16) жовтня 1852 року)Луговий М. О.. Костанді Киріак Костянтинович // в українському селі Дофінівка, що на той час входило до складу Одеського повіту Херсонської губернії Російської імперії в сім'ї емігрантів з Грецького королівства Костянтина Василькеті та Фотини Філіолог. Прізвище Костанді, за деякими джерелами, походить від справжнього ім'я по батькові Киріака — Константініді. Костянтин Василькеті, виходець з островів Санторині, приїхав в Одесу, як і більшість греків-емігрантів Російської імперії, Димитріос Інглезі, Еммануїл Ксантос, Григоріос Маразлі (старший), Ніколаос Скуфас, Атанасіос Цакалоф, через переслідування османською владою. В Дофінівці Василькеті працював вже рибалкою. Киріак був шостою з дев'яти дитиною в сім'ї.

Читати та писати Киріака навчила його сестра Анастасія. Приблизно 1862 року, у 9-ти річному віці залишився без батька. Ще деякий час Киріак жив у Дофінівці, однак, за кілька місяців був вимушений почати працювати. Спочатку Костанді влаштувався в одеській бакалійній крамниці. Після того як власник бакалії переїхав в Аккерман Костанді там же жив кілька місяців, але не витримавши важкої праці на новому місці, попросив свого старшого брата Василя забрати його в Одесу. Повернувшись, Киріак влаштувався у винарню пана Курле, а потім у шинок «Алазань». За спогадами самого Киріака Костанді, працюючи в шинку він малював картини і 1868 року його роботи побачив фотограф БрюлловЗа деякими іншими даними — художник Бєлов. і запросив його ретушером у власну майстерню.

Освіта 1870 року Костанді вступив у безкоштовний клас художньої школи Одеського товариства витончених мистецтв (нині — Одеське художнє училище). Зайняття у школі проводилися по неділям з 9-ти до 12-ти годин ранку. У безкоштовних класах діти вивчали малювання орнаментів і фігур, ліплення гіпсових копій моделей і статуй. 1871 року Костанді покинув майстерню Брюллова. У школі на той час викладав аквареліст Емілій Віл'є де Ліль-Адан, живописці Ромуальд Хойнацький, брати Цезар і П'єтро Боні, скульптор Луїджі Іоріні та Ф. Мальман. Костанді добре вчився, постійно представляючи свої роботи на щорічних учнівських виставках. По завершенню навчання, 31 грудня 1873 року (за іншими даними — 1874 року) за надані: п'ять випускних портретів, виконаних маслом, чотири натюрморта та шість малюнків, виконаних олівцем, Киріаку Костанді був удостоєний срібної медалі. Окрім того, його роботи також були відправлені в Імператорську академію мистецтв у Санкт-Петербург.

Не маючи власних коштів для того, щоб поступити у столичний виш, Костанді все ж зміг зібрати гроші. (Не з'ясованою є роль дуже багатою одеської грецької громади, що була керована багатієм і меценатом Теодоросом Родоканакісом). Багато в чому йому допоміг у цьому Іван Айвазовський, з яким Киріак познайомився після того як Айвазовський у листопаді 1874 року приїхав в Одесу до своєї дочки Ольги Латрі. Іван Костянтинович позитивно відізвався про роботи Костанді, які були направлені в Санкт-Петребурзьку академію, а також вплинув на грецького консула І. Ю. Бутчіні, який виділив Костанді матеріальну підтримку для отримання освіти в академії. Окрім того Айвазовський написав листа на ім'я всемогутнього конференц-секретаря Академії мистецтв Петра Федоровича Ісеєва з проханням «звернути увагу на праці… юнака… з одеських греків Кирила Костанді, що має великі здібності». У грудні 1874 року Киріак Костанді вдало здав художній екзамен Імператорської академії мистецтв, однак, не маючи атестату про закінчення середнього навчального закладу він був зачислений вільним слухачем академії. Лише 1877 року, після здачі екзаменів з загальних предметів, Костанді став учнем. Спочатку він був направлений у клас «голів», а 1875 року був переведений у клас натури.

У столичній академії Киріак Костянтинович став учнем Павла Чистякова, хоча за іншими даними Чистяков був не був безпосереднім вчителем Костанді, а був наставником і одним з кількох педагогів, які викладали йому. Серед них також були Іван Крамськой, Архип Куїнджі, Ілля Рєпін та барон Михайло Клодт фон Юрґенсбурґ. У ті часи класичне образотворче мистецтво зазнавало різкої критики зі сторони передвижників, до яких відносилися й молоді викладачі академії, які викладали Костанді. Будучи у меншості, в порівнянні з адміністрацією вишу, вони об'єднувалися у художні кружки, де брав участь Костанді.

Ще бувши вільним слухачем, 1876 року, художник отримав дві малі заохочувальні срібні медалі: за рисунок, та за етюд з натури. 1879 року йому була присуджена велика срібна медаль за рисунок, а 16 травня 1881 року ще одна срібна медаль. Окрім навчання в академії Костанді працював самостійно, давав приватні уроки та малював власні картини. Він часто приходив у Кушелевську галерею, де представлялися роботи французьких живописців Жана-Батіста-Каміля Коро, Нарсіса Діаза де ла Пенья, Шарля-Франсуа Добіньї та Жана-Франсуа Мілле. Копіював роботи Тіціана та Пітера Пауля Рубенса в Ермітажі. Малював портрети на замовлення. 1882 року Киріак Костанді закінчив Санкт-Петербурзьку академію зі званням «класного художника третього ступеня».

Кар'єра Наприкінці 1883 року (за іншими даними — 1884 року) Киріак Костанді закінчив свою першу картину «Біля хворого товариша» (). Цю картину він малював з 1882 року. Під час написання картини художнику позували його колеги — , Микола Дубовськой і . Рєпін, який побачив картину одним з перших, рекомендував представити її на виставці передвижників. Завдяки чому Костанді у 1884 року дебютував з нею на XII-й пересувній виставці. Вже за кілька років — у 1897 — Киріак Костянтинович став членом Товариства пересувних художніх виставок.

На початку 1885 року Киріак Костянтинович, після десяти років перебування у Санкт-Петербурзі, повернувся до Одеси. З 8 лютого 1885 року Киріак Костянтинович викладав в Одеській маля́рський школі.. Словникова частина. — Т. 3. — С. 1146—1147. Під час викладання у школі Костанді у натурному класі намагався надати молодим художникам реалістичне бачення. На відміну від інших маля́рських шкіл імперії, як, наприклад, у Києві та Харкові до 1885 року Одеська маля́рська школа була під впливом консервативного управління. Окрім того, багато викладачів Одеської школи не мали необхідного досвіду викладання під час її відкриття. Приблизно 1885 року школа зазнала значних змін, переважно через вплив столичної академії. Зі школи було звільнено майже усіх викладачів окрім Луїджі Іоріні. 1899 року школа була реорганізована в Одеське художнє училище. Навколо Костанді, як навколо одного з найвизначніших художників училища, об'єдналася група талановитих викладачів. Зокрема: Геннадій Ладиженський, брати Дмитро та Микола Кузнецови, Леонід Пастернак, Опанас Размаріцин тощо. Згодом до них приєдналися колишні випускники.

Костанді під час роботи в школі розробив власну програму навчання. До сьогодні не збереглася методика викладання Костанді, є лише спогади його учнів — Ісаака Бродського, Павла Волокидіна, Петра Нілуса, Амшея Нюренберга, Володимира Синицького, Олександра Стіліануді, Теофіла Фраєрмана, Олексія Шовкуненка тощо. Киріак Костянтинович навчав строгому малюванню форм у просторі, не допускаючи надмірної віртуозності, а також виховував в учнях любов до тіней. Окрім викладання в училищі Киріак Костянтинович викладав образотворче мистецтво в Одеській жіночій гімназії на Успенській вулиці, будинок № 20.

Киріяк Костанді завжди бажав відвідати музеї Західної Європи. Лише на початку 1887 року Костанді зміг поїхати у подорож. В цьому йому допоміг віце-президент Одеського товариства витончених мистецтв Никодим Кондаков, який домігся в академії мистецтв грошей на поїздку для групи художників. Разом з Киріаком поїхали брати Дмитро та Микола Кузнецови. Вони відвідали Францію, Німецьку імперію, Австро-Угорщину, а восени того ж року — Королівство Італія. Під час подорожі Костанді зазнав великий вплив французьких імпресіоністів, у тому числі — пейзажистів і представників Барбізонської школи. Друга поїздка художника за кордон відбулася 1894 року, коли він разом з Євгеном Буковецьким і Петром Нілусом відвідав Париж. Також вони були в Австро-Угорщині та приїхали у Мюнхен, який, на той час став центром образотворчого мистецтва Західної Європи.

11 березня 1890 разом з найталановитішими художниками Одеси Киріак Костанді заснував Товариство південноросійських художників, яке за своєю філософією було близьким до товариства передвижників і зіграло велику роль у розвитку Українського образотворчого мистецтва наприкінці XIX століття — на початку XX століття та стало найбільшою організацією художників терен України тих часів. Безпосередніми членами-засновниками товариства стали: Киріак Костанді, Микола Кузнецов, Геннадій Ладиженський, Опанас Размаріцин і Микола Скадовський. Першим головою товариства став директор малярської школи . Костанді увійшов до складу правління, але з 1893 року (за іншими даними — з 1890 року, 1892 року чи 1902 року) змінив Попова на посаді голови товариства, працюючи на цій посаді до 1902 року (за іншими даними — з 1919 року, 1920 року чи до своєї смерті 1921 року)

У 1900 взяв участь у Всесвітній виставці в Парижі, де представив картину «Рання весна». За результатами виставки картина грецького художника була відмічена дипломом і великою бронзовою медаллю.

29 жовтня 1907 став дійсним членом Імператорської академії мистецтв. Після виходу Іллі Рєпіна з академії дійсним члена пропонувалося призначити на місце останнього Киріака Костанді. Однак, через страх знищення одеської художньої школи в зв'язку з від'їздом до Санкт-Петербурга його кандидатура була відхилена. Посаду професора-керівника майстерні Рєпіна зайняв Дмитро Кардовський.

Останні роки