Стані́слав Ігна́цій Вітке́вич (; 24 лютого 1885, Варшава — 18 вересня 1939, Великі Озера) — польський художник, фотограф, письменник та філософ, теоретик мистецтва. Відомий також під псевдонімом Віткацій.

Біографія Народився у сім'ї художника, письменника, художнього критика Станіслава Віткевича (1851–1915). Отримав домашню освіту в батьківському маєтку в Закопаному, ріс у колі артистів, художників, письменників. З дитинства дружив із Каролем Шимановським та Броніславом Малиновським, супроводжував останнього в його етнографічній експедиції до Океанії (1914). Брав участь у Першій світовій війні як російський підданий, був у Петрограді під час Жовтневого перевороту. Побачене в ці роки вирішальною мірою визначило матеріал, сюжетику, авторську позицію в творах Віткевича.

1925 року взяв псевдонім Віткацій, критично переглянув зроблене ним раніше як у словесності, так і в живописі. В 1930-і роки творчо експериментував із наркотиками, зокрема вживав мексиканський пейотль. Півтора десятка років, які виявилися останніми, були для Віткевича часом надзвичайного творчого піднесення, навіть свого роду вибуху. Разом із Бруно Шульцом і Вітольдом Ґомбровичем Віткацій позначив передній край художньо-літературних пошуків у Польщі міжвоєнного двадцятиріччя. 5 листопада 1935 року відзначений Золотим академічним лавровим вінком за «видатну літературну творчість»Monitor Polski. — 1935. — № 257. — Poz. 305..

З початком Другої світової війни Віткевичу не вдалося записатися до війська (через вік і стан здоров'я), тому він вирушив на схід, опинившись у селі Великі Озера (тепер Рівненська область, а на той час — східна околиця Польщі). Коли 18 вересня з'явилася інформація про напад СРСР на Польщу, Віткевич учинив самогубство. Наступного дня його поховали на місцевому цвинтарі.

1985 року на рішенням ЮНЕСКО з нагоди 100-річчя з дня його народження, а 12 квітня 1988 року, за вимогою польської громадськості, була спроба перепоховати прах Віткевича в Закопаному. Проте, повторний аналіз виявив помилку - замість тіла Станіслава Ігнація Віткевича до Польщі було перевезено рештки молодої жінки. Були вирішено припинити пошуки. Віткацій назавжди залишився на цвинтарі у Великих Озерах.

Творчість Творчість Віткевича важко класифікувати, але найближче вона пасу́є до експресіонізму, нерідко вона зближується з сюрреалізмом. Багато в чому його творчість є близькою за духом до Кафки, хоча без явного песимізму. Можна вважати Віткевича попередником театру абсурду. Його твори відрізняє не тільки дивина й витонченість, а й прагнення відобразити нові реалії, нові підходи науки і техніки, їх вплив на образ людини.

Низки творів Віткевича мають прямий стосунок до експресивного модерну з багаторівневим нашаруванням філософії, абсурдизму, еротизму і все це на тлі історично-апокаліптичних пророцтв про руйнування засад європейської цивілізації. Найвідомішими з прозових творів автора є романи «Прощання з осінню» () (1925) та «Ненаситність» () (1930).

Переклади українською Віткевич С.І. Прощання з осінню: роман / Станіслав Ігнацій Віткевич; переклад з пол. Світлани.Бреславської. - Харків: Фоліо, 2023. - 444 с. ISBN 978-966-03-9910-5 Віткевич С.І. Ненаситність: роман / Станіслав Ігнацій Віткевич; переклад з пол. Світлани Бреславської. - Харків: Фоліо, 2024. - 672 с. ISBN 978-617-551-959-2 Віткацій. Хижий розум / пер. з пол. С. Бреславська. — Київ : Дух і Літера, 2025. — 532 с. — ISBN 978-617-8262-95-2.

Примітки

Посилання

Стаття про Віткевича на culture.pl Сайт, присвячений творчості Віткевича Стаття про Віткевича Живопис on line Сайт, присвячений Віткевичу Творчість Віткевича Виткевич и Бруно Шульц Музей Віткевича у Великих Озерах Творчість Віткевича у «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто / Под ред. Вл. Гакова». — Минск: Галаксиас, 1995. Станіслав Віткевич в «Енциклопедії наукової фантастики» за редакцією Пітера Нікколза, Джона Клюта та Дейва Ленґфорда Ґомбрович Вітольд. Віткацій // Збруч https://zbruc.eu/node/113219 Бреславська С. Планета Віткацій // https://zbruc.eu/node/118288