Здзісла́ва-Барба́ра Сосні́цька, відома також як Барба́ра Ба́єр (іноді Сосницька; , 29 серпня 1945, Каліш, Польща) — польська співачка, акторка і композиторка.
Біографія
Здзіслава народилася в сім'ї Романа і Казімежи Сосніцьких. Батько — військовик, закінчив кадетський корпус у Вільнюсі. Живучи в Каліші, співав у місцевому хорі. У цій родині любов до музики прищепили Здзіславі та її сестрі - Еві.
Засвоївши від матері ази музики, 1952 року Здзіслава стала відвідувати Каліську початкову музичну школу, а тоді — Каліську середню школу (клас фортепіано). У 1961-му вона одержує Шопенівську стипендію, яка дала право взяти участь у конкурсі імені Шопена, однак Здзіслава не скористалася цією нагодою. Не обмежившись грою на фортепіано, володіючи сильним голосом зі шкалою 2,5 октави, вона стала вокалісткою біґ-бітового гурту «Алабама». У 1962 році взяла участь у конкурсі молодих талантів, виступила на Фестивалі молодих талантів у Щеціні й увійшла в десятку найкращих. У червні 1963 року на Фестивалі радянської пісні в Зеленій Ґурі Сосніцька здобула другу премію. У той же час вона відвідує загальноосвітній ліцей імени Анни Яґеллонки, де бере участь у заходах, пов'язаних з музикою.
У 1964-му вступає на музично-педагогічний факультет Познанської державної вищої музичної школи імени Падеревського, не добравши двох балів, щоб вступити на факультет теорії музики. Там вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Єжи Баєром — студентом, головою студентського клубу «Нурт». Ставши учасницею цього клубу, виступає у «Студентському театрику». Виконує, зокрема, пісні Окуджави та Вертинського. У 1964 році на ІІІ Фестивалі студентської пісні в Кракові вона здобуває першу премію.
1965-го Здзіслава одержує відзнаку у Вроцлаві на студентському фестивалі «Джаз над Одрою» як вокалістка Познанського джазового квартету й бере участь у студентських виступах в Марселі та Осло, а на Національному Фестивалі польської пісні в Ополє удостоєна відзнаки за дебют.
У 1966 році співак, композитор музики для фільму Chudy i inni («Бідняк і інші» Войцех Кіляр запропонував їй записати саундтрек для однойменної стрічки, і це стало дебютом Здзіслави в кіно. Прем'єра відбулася 24 лютого 1967 року.
15 червня 1968-го стала магістром мистецтв. На захисті диплому диригувала оркестром, що виконав «Курпівські пісні» Кароля Шимановського і «Ave Verum» Вольфґанґа Амадея Моцарта.
Цього ж року вона недовго співпрацює з гуртом «Бізони» Збіґнева Бізоня, а тоді з групою «Трамп» Губерта Шимчинського, яка 28 грудня 1969 дебютувала на Польському телебаченні у програмі «Біла дама». У січні 1970 року «Бізони» виступили в програмі Telewizyjna Giełda Piosenki («Телевізійна біржа пісні»).
Дебютний альбом Здзіслави Сосніцької вийшов у січні 1972 року тиражем 250 тисяч примірників. Було три його випуски. Загальний тираж — 750 тисяч. Альбом нагороджено премією Złota Płyta — «Золота платівка».
Особлива історія пісні «Дім, який я маю» на музику Марека Севена й слова Яна Залевського: у 1971 році вона виконала її на фестивалі в Ростоку й здобула приз глядацьких симпатій та другу премію. У серпні цього ж року на Міжнародному фестивалі пісні в Сопоті співачка з цією ж піснею мала третю премію, премію глядацьких симпатій, премію від фоторепортерів і від газети «Ґлос Вибжежа» («Głos Wybrzeża»). Загалом «Дім, який я маю» записано на 26 платівках, виконано також у «Полюванні на капелюх» — шостій частині телесеріалу «Подорож за одну усмішку», прем'єра якого відбулася в січні 1972 року.
Виступивши у 1972-му на гала-концерті в Канні з «Домом, який я маю» та «Іншими сльозами», Сосницька дістала від Франсіса Ле запрошення на фестиваль у Каракасі Festiwal de Onda Nueva. Там за виконання пісні «Ти близько» здобула відзнаку. Цього ж року взяла участь у болгарському фестивалі «Золотий Орфей» (пісні «Ноктюрн» і «Щодня подумай про мене хоч раз» — перша премія), у Світовому фестивалі поп-пісні в Токіо (друга премія) й фестивалі «Coupe d'Europe Musicale» (Ґмунден, Австрія) — за пісні «Інші сльози» та «Щодня подумай про мене хоч раз» — перша премія в категорії індивідуальних виконавців і друга премія в категорії гуртових виконавців. На ІІІ Фестивалі солдатської пісні в Колобжегу здобула першу премію — «Золотий перстень» за пісню «Тоді не було троянд».
У 1972 і 1973 роках співачку відзначено «Золотим стрижнем сезону» (Złoty Gwóźdź Sezonu) в опитуванні, яке провів «Кур'єр польскі», а також званням «Великополянин 1972 року».
У 1974–1977 вона виступала як вокалістка з формацією Ergo Band — «Ерґо бенд», гуртом Януша Комана і зі своєю групою Studio — «Студіо». Співпрацювала також із оркестром Польського радіо і телебачення в Катовицях та з групою Alex Band — «Алекс бенд» Александра Малішевського. У 1974 — 80 співпрацювала з театром-рев'ю Friedrichstadtpalast у Берліні, де реалізувала близько 250 програм.
1976-го взяла участь у фестивалі First International Film and Popular Song Festival (Стамбул) й дістала премію від музичних критиків за пісню «He Loves Me», мелодію якої сама створила, а слова написав Богдан Олевич. Наступного року здобула гран-прі «Золота платівка» на фестивалі в Сопоті за пісню, до якої сама написала музику, — «Кохати — це жити», а також другу премію й премію від глядачів на фестивалі Schlagerfestival der Ostseestaaten в Ростоку. У 1977 році стала Міс Об'єктив на Вітчизняному фестивалі польської пісні в Ополє. У 1979 і 1988 роках на цьому ж фестивалі здобула, відповідно, першу премію за пісню «Прощай, літо, на рік» і почесне ґран-прі — за весь доробок у творчості.
У 1977 році взяла участь у створенні фільму Wodzirej — «Вожак»Wolański R. Zdzisława Sośnicka // Leksykon Polskiej Muzyki Rozrywkowej. — Warszawa : Agencja Wydawnicza MOREX, 1995. — S. 199. — ISBN 83-86848-05-7., а 1983 року зіграла роль Сумної Княжни в кінофільмі «Академія пана Ляпки».
З вересня 1991-го по квітень 1992 року виступала у Ґдинському музичному театрі у спектаклі «Мюзикли, мюзикли», виконуючи арії з мюзиклів «Коти» (Cats), «Евіта» (Evita), «Привид опери» (Phantom Of The Opera) і «Вест-сайдівська історія» (West Side Story).
1996 року вона виступила у Ґдинському театрі імени Данути Бадушко у спектаклі Me and …mój teatr — «Me and… мій театр».
Загалом, у доробку співачки 12 великих грамплатівок, 10 телеконцертів, участь у близько трьохста музичних телепрограмах, як-от Śpiewające Fortepiany — «Співочі фортепіано», Jaka to melodia — «Яка це мелодія» і Droga do Gwiazd — «Дорога до зірок». Під іменем Варбара Баєр вона написала слова, зокрема, до таких своїх пісень:
«Такий день трапляється один раз», 1972 «Кохати — це жити», 1977 «Раз на якийсь час», 1978
З листопада 2002 року п. Здзіслава на Першому каналі Польського радіо вела цикл радіопрограм, присвячених пісенній творчості та фестивалям пісні. Вона є членом Спілки сценічних авторів і композиторів. Співачка належить до членів Спілки авторів ССАК (Спілки сценічних авторів і композиторів).
У квітні 2014 року фірма Polskie Nagrania Muza випустила ремейки всіх студійних альбомів співачки (за винатком «Musicals»), що містять також додаткові записи.
Нагороди і відзнаки
1979 року Здзіславу Сосніцьку нагороджено Золотим Хрестом Заслуги.
За заслуги на міжнародних фестивалях пісні й за вклад у розвиток польської музики 1987 року міністр культури і мистецтва Польщі нагородив Здзіславу Сосніцьку відзнакою «За творчий доробок у галузі пісенного мистецтва».
У 1988-му на фестивалі польської пісні в Ополє співачка дістала ґран-прі за весь творчий доробок.
Участь у фестивалях
Фестиваль радянської пісні (Зелена Ґура, 1963) — друга премія Національний фестиваль студентської пісні (Краків, 1964) — перша премія Фестиваль Jazz nad Odrą — «Джаз над Одрою» (Вроцлав, 1965) — перша премія Фестиваль польської пісні в Ополе: 1965 рік — перша премія в конкурсі «Нові голоси» 1977 рік — Міс Об'єктив 1979 рік — перша премія 1988 рік — ґран-прі за весь творчий доробок Сопотський міжнародний фестиваль пісні: 1971 рік — третя премія і премія глядацьких симпатій 1977 рік — Grand Prix du Disque — гран-прі «Золота платівка» Schlagerfestival der Ostseestaaten — Фестиваль шляґерів країн Балтики (Росток, 1977), друга премія і премія глядацьких симпатій Фестиваль MIDEM Cannes (Канн, 1972), участь у гала-концерті Фестиваль International Onda Nueva Caracas (Каракас, 1972) — відзнака Фестиваль «Золотий Орфей» (Варна, 1972), перша премія Фестиваль Word Popular Song Festiwal (Токіо, 1972) — друга премія Фестиваль Coupe d'Europe Musicale (Ґмунден, 1972) — перша і друга премії Фестиваль солдатської пісні в Колобжеґу (1972) — перша премія Фестиваль First International Film and Popular Song Festival (Стамбул, 1976) — премія від музичних критиків
Найпопулярніші пісні Здзіслави Сосніцької
A kto się kocha w tobie — «А хто в тебе закоханий» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. — Анджей Кожиньський) Aleja gwiazd — «Алея зірок» (сл. Marek Dutkiewicz — Марек Дуткевич, муз. Romuald Lipko — Ромуальд Ліпко) Bez ciebie jesień — «Без тебе осінь» (сл. Jacek Bukowski — Яцек Буковський, муз. Mikołaj Hertel — Миколай Гертель) Będzie, co ma być — «Буде, що має бути» (сл. Andrzej Mogielnicki — Анджей Могельницький, муз. Romuald Lipko — Ромуальд Ліпко) Brak mi kogoś — «Бракує мені когось» (сл. J. Korczakowski — Й. Корчаковський, муз. Adam Skorupka — Адам Скорупка) Codziennie pomyśl o mnie chociaż raz — «Щодня подумай про мене хоч раз» (сл. Zbigniew Stawecki — Збіґнев Ставецький, муз. Janusz Szczygieł — Януш Щиґел) Cygańska letnia noc — «Циганська літня ніч» (сл. Jerzy Ficowski — Єжи Фіцовський, муз. Stefan Rembowski — Стефан Рембовський) Człowiek nie jest sam — «Людина не сама» (сл. Яцек Циган, муз. Wojciech Trzciński — Войцех Тшцінський) Czy jest gdzieś taki ktoś — «Чи є десь ще хтось такий» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Zbigniew Górny — Збіґнев Ґурний) Deszczowy wielbiciel — «Дощовий шанувальник» (сл. Яцек Циган, муз. Seweryn Krajewski — Северин Краєвський) Dom, który mam — «Дім, який маю» (сл. Jan Zalewski — Ян Залевський, муз. Marek Sewen — Марек Севен) Tede feat. Zdzisława Sośnicka Jak Żyć — «Tede feat. Здзіслава Сосницька. Як жити» Jeden świat — «Один світ» (сл. Jonasz Kofta, муз. Janusz Koman — Януш Коман) Wiem, że jesteś lwem — «Знаю, що ти лев» (сл. Яцек Циган, муз. Marek Stefankiewicz — Марек Стефанкевич) Julia i ja — «Юлія і я» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Marceli Trojan — Марцелі Троян) Kochać znaczy żyć — «Кохати — це жити» (сл. Jonasz Kofta — Йонаш Кофта, муз. Barbara Bajer — Барбара Баєр) Mam w ramionach świat — «Обіймаю світ» (сл. Janusz Kondratowicz — Януш Кондратович, муз. Ryszard Poznakowski — Ришард Познаковський) Nie było wtedy róż — «Тоді не було троянд» (авт. F. Nowak — Ф. Новак, K. Settmeyer — К. Сеттмеєр, Jadwiga Urbanowicz — Ядвіга Урбанович) Nie czekaj mnie w Argentynie/Don't Cry for Me Argentina — «Не чекай мене в Аргентині» (пол. сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Andrew Lloyd Webber — Ендрю Ллойд Веббер; з мюзиклу Evita — «Евіта» Nie ma drogi dalekiej- «Немає далекої дороги» (сл. Leszek Bogdanowicz — Лешек Богданович, муз. Zbigniew Stawecki — Збіґнев Ставецький) Pamięć/ Memory — «Пам'ять» (пол. сл. Яцек Циган, ориг. сл. Томас Еліот, муз. Ендрю Ллойд Веббер, з мюзиклу Koty — «Коти» Raz na jakiś czas — «Раз на якийсь час» (сл. Bogdan Olewicz — Богдан Олевич, муз. Barbara Bajer — Барбара Баєр) Realia — «Реалії» (сл. Яцек Циган, муз. Krzesimir Dębski — Кшесимир Дембський) Sceny z życia artystek — «Сцени з життя артисток» (сл. Яцек Циган, муз. Aleksander Maliszewski — Александер Малішевський) Serce pali się raz — «Серце горить один раз» (сл. Marek Dutkiewicz — Марек Дуткевич, муз. Romuald Lipko — Ромуальд Ліпко) Taki dzień się zdarza raz — «Такий день трапляється один раз» (сл. Jadwiga Urbanowicz- Ядвіга Урбанович, муз. Leszek Bogdanowicz — Лешек Богданович, Barbara Bajer — Барбара Баєр) Uczymy się żyć bez końca — «Вчимося жити безконечно» (сл. Яцек Циган, муз. Wojciech Trzciński)