Лінгвоцид української мови — цілеспрямовані заборони та утиски української мови з метою її викорінення в Україні та поза її межами під владами Речі Посполитої, Імперії Габсбургів, Російської імперіїКубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні (зовнішня історія української мови) . — К., 2004. — 168 с. — ISBN 966-8039-43-2.Чайковський А. С., Щербак М. Г. За законом і над законом: З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (IX — початок XX ст.). — , 1996., Румунського королівства, Другої Польської Республіки, СРСРГриценко П. Ю. Українська мова в Росії ХІХ — початку ХХ ст.: шляхи утвердження // Українська ідентичність і мовне питання в Російській імперії: спроба державного регулювання (1847—1914). Збірник документів і матеріалів / відп. ред. Г. Боряк; упоряд. Г. Боряк,, В. Баран, Л. Гісцова, Л. Демченко, О. Музичук, П. Найденко, В. Шандра; НАН України, Ін-т історії України; Укрдержархів, ЦДІАК України. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2013. — C. XL—XLI. — ISBN 978-966-02-6683-4. та російської військової окупації у першій половині XXI століття.

Хронологія

XVII століття 1620 — московський патріарх Філарет проголошує анатему, яка мала тривати до кінця століття, на «книги литовського друку» (йдеться про українські та білоруські), практично єдині світські книги, доступні в російському цараті«Russia — Romanov Government, Alexis I, and Muscovite Administration» // Britannica. 1627 — наказ царя Михайла з подання московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила СтавровецькогоТекст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, № 77: «Окружная грамота царя Михаила Федоровича от 1 декабря 1627 г.» , який роком раніше перейшов в унію «щоб та єресь і смута в світі не була» (). 1667 — Андрусівська угода. Укладаючи договори з поляками, цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців: «Усі ті, в яких місцевостях книги друковані та їхні творці, також друкарі, смертю страчені та книги зібравши, спалені були й надалі, щоб міцне замовлення було безчесних злодіїв () книг нікому з наших королівської величності підданих ніде не друкувати під страхом смертної кари». 1677 — наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок ар­куші «не подібні до книг московських». 1688 — за наказом московського патріарха Іоакима у величезних багаттях на вулицях Москви спалили «Вінець Христов» Антонія Радивиловського, разом з ним понищили також твори видатних українських богословів — Петра Могили, Лазаря Барановича та Інокентія Ґізеля та інших. 1690 — засудження та накладено «проклятства й анатеми» Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Т. Софоновича, Є. Славинецького, Й. Галятовського, Л. Барановича, А. Радивиловського та інших1690-ті рр. // Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мовиБагалій Д. І. Нарис української історіографії, т. I, Літописи, вип. 1 . — Київ: Друкарня Всеукраїнської Академії Наук, 1923. — С. 26., написані тодішньою українською літературною мовою. 1693 — після підписання Б. Хмельницьким 1654 року в Переяславі договору з російським царем розпочато широкий наступ на українську книжку. патріарх Московський Адріан дозволяє друкувати «місцевим наріччям» лише короткі твори, забороняє розповсюдження їх за межами українських єпархій. Він дотримувався вчення патріарха Іоакима, який запровадив обов'язкове навчання, придушуючи будь-які особливості, зокрема українську редакцію церковнослов'янської мови та близько 300 книг, виданих у Києві протягом XVII ст.Andrii Danylenko. Linguistic russification in Russian Ukraine: Languages, imperial models, and policies // Russian Linguistics. 43, 2019, p. 24-26. 1696 — ухвала Сейму Речі Посполитої про запровадження польської мови в українських судах, установах та урядових канцеляріях: «писар повинен по-польськи, а не по-руськи писати»Огієнко І. Історія української літературної мови. — К.: Наша культура і наука, 2004. — С. 150..

XVIII століття Упродовж XVIII століття було ухвалено низку актів, що запроваджували обов'язкове цензурування всіх українських книжок у Москві. Зокрема, Петро I розпорядився скоротити набір до Києво-Могилянської академії з 2000 до 161 особи, а найкращим випускникам наказували в обов'язковому порядку виїжджати з Києва до Москви.

У XVIII столітті російська влада посилила контроль над українським книгодрукуванням, освітою та церковною практикою, що звужувало сферу вживання української мови. У дослідницькій літературі цю політику також розглядають у зв'язку з залученням вихідців з України до культурного й церковного життя Московії та Російської імперії. Наприкінці XVII — початку XVIII століть серед перших були Інокентій Ґізель, Йоаникій Галятовський, Лазар Баранович, Димитрій Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відіграли головну роль у розвитку культурного життя тодішньої МосковіїХмельницька Л., Молоткіна В., Новородовська Н. Повернення імен видатних українців як основа національної свідомості та поновлення цілісного образу української культури XVII—XIX ст. // Збірник наукових статей «Український літопис». — 2024. № 3. — С. 120—132. ISSN 2786-8575; ISSN 2786-8583.

1720 — сенатський указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книгОгієнко Іван, Українська церква: Нариси з історії української православної церкви : У 2-х т. — , 1993. — 284 с.XVIII ст. // Віктор Кубайчук. Хронологія мовних подій в Україні. Зовнішня історія української мови…. Дозволявся лише передрук давніх видань, які не мали відрізнятися мовою і навіть наголосами від російськоїІсаєвич Я. Д. Друкарство і книговидання в Україні // . Під час видання релігійної літератури її текст мали звіряти з російськими відповідниками, щоб «ніякої різниці й окремого наріччя в них не було»3653. Октября 5. Сенатский. — О именовании Киевопечерского и Черниговского монастырей, во всех книгах, Ставропигиею Всероссийских Патриархов, и о непечатании новых книг без позволения Духовной Коллегии // Полное Собрание Законов Российской Империи, с 1649 года. — Т. 6 : 1720—1722. — СПб., 1830. — С. 244—245.. 1721 — запроваджено мовну цензуру — приведення книг будь-яких українських видань у відповідність до російських видань. 1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську мову всі державні постанови і розпорядженняПришляк В. З листування Данила Апостола // Науковий збірник «Український археографічний щорічник» (Нова серія, випуск 15, 2010. — С. 384—413.).

1731 – грамота імператриці Анни Іванівни з вимогою вилучити з українських церков книжки старого українського друку та замінити їх книжками московських видань та ввести викладання у колеґіумах російською мовою ()Лизанчук Василь. Навічно кували кайдани: Факти, документи, комент. про русифікацію в Україні. ‒ Львів: Інститут народознавства НАН України, 1995. ‒ С. 56.. 1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1764 — ліквідація в Україні гетьманського правління та секретна інструкція Катерини II новопризначенному генерал-прокурору Сенату князеві Олександру Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та СмоленщиниКатерина ІІ про необхідність обрусіння Малоросії та викорінення гетьманства // Лікбез. Історичний фронт. — 13 Грудня 2014Собственноручное наставление Екатерины II князю Вяземскому при вступлении им в должность генерал-прокурора (1764 года) // Сборник Императорского Русского исторического общества. Т. 7.: Бумаги Императрицы Екатерины II, хранящияся в Государственном Архиве Министерства Иностранных Дел. — СПб., 1871. — С. 348.. Для цього рекомендувалося заохочувати незгоди між гетьманом і полковниками, мати серед них донощиків; Катерина II, виступала «визволителькою» української людності від гніту тамтешніх «маленьких тиранов». 1765 — в Києво-Могилянській академії запровадили викладання російською мовою, а єпархіальне керівництво контролювало, щоб у церквах церковнослов'янські тексти читали з дотриманням російської, а не української вимови. 1769 — Синод РПЦ видав розпорядження про заборону друку та використання букварів українською мовою, а також про вилучення наявних примірників із обігуОб отмене стеснений малорусского печатного слова. — Санкт-Петербург: Типография Императорской Академии Наук, 1905. — С. 2.. 1775 — після ліквідації Запорізької Січі було закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. 1784 — наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою, позбавивши український народ власної книги, циркуляром заборонив викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії та ввів обов'язкову російську мову в усіх училищах імперіїОчеретянко С. І., Рябець Л. В. Заборона української мови // . 1785—1800 — і пізніше, накази про обов'язкове виправлення мови опублікованих в Україні книг за російськими зразками надходили в різних редакціях. 1786 — у Києво-Могилянській академії єдиною мовою викладання визнано російську мову. 1787—1789 — з ініціативи та участі Катерини II у Петербурзі видано «Порівняль­ний словник усіх мов», у якому українська мова позначена як «малороссийское наріччя», охарактеризоване як різновид російської, «на польський зразок застосоване»Лисинюк М. В. Мовна ситуація в Наддніпрянській Україні в XVII—XVIII ст. // Культура України: збірник наукових праць. Серія: Культурологія. Харків: ХДАК, 2018. — № 62. — С. 160—170.. 1789 – розпорядження Едукаційної комісії Сейму Речі Посполитої про закриття всіх українських шкіл.

XIX століття 1804 — у народних школах підросійської України навчання здійснювалося російською мовою, а українська витіснялася зі школиРозпутенко Іван. Забуття українців . — Київ: «К. І.С», 2008. — С. 23. . 1808 — у Львівському університеті закрили Руський інститут, де частину дисциплін викладали українською мовоюАжнюк Б. М. Лінгвоцид //  — С. 315—318.. 1817 — вимога папи Пія VII не допустити використання української мови в освітіВозняк М. Як пробудилося українське народне життя за Австрії, Львів, 1924 р., «Діло»; — С.35-36, запровадження польської мови в усіх народних школах Східної ГаличиниСокіл Б. М. Роль руського духовенства у розвитку руської (української) мови // Філологічні трактати = Philological Treatises: наук. журн., 2016. — Т. 8, № 4. — С. 68–77.. 1832 — реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання. 1837 — заборони й обмеження першого українського фольклорно-літературного альманаху української мовою Русалка Дністровая та переслідування його авторів в Австрійській імперії. 1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товаристваДовжук І. Книговидання в Україні у ХІХ ст. (інформаційно-комунікаційний підхід) / І. Довжук, Г. Січкаренко. Society. Document. Communication: зб. наук. ст. — 2022. Вип. 17. — С. 60–83. й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. 1859 — міністерством віросповідань та наук Австрійської імперії в Королівстві Галичини та Володимирії і Герцогстві Буковина здійснено спробу замінити українську кириличну абетку латинською. 1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській УкраїніН. Коляда. До історії діяльності недільних шкіл в Україні (60-ті роки ХІХ ст.) // Історико-педагогічний альманах. 2007. — Вип. 1. — С. 104—111..

1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування українською мовою духовної, наукової та освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і не може бути». У результаті дії цього документа було припинено друк книжок українською мовою та закрито українські недільні школи.