Ісін — стародавнє місто в центральній частині Нижнього Межиріччя. Після падіння імперії III династії Ура царі I династії Ісін правили цим містом більше двохсот років (з 2017 по 1794 до н. е.).
Географія Ісін розташовано десь за 32 км на південь від стародавнього міста Ніппур, розташовувався на Ісінітському каналі, життєво важливому рукаві Євфрату. Контроль над Ісіном означав контроль потоку води та торгівлі, що рухалася на південь. Ділянка міста займає площу близько 150 га з максимальною висотою близько 10 м.
Історія Місце Ісіна було заселене принаймні ще за Убейдської культури, судячи з рештків кераміки. У ранній III династичній період (близько 2750-2350 рр. до н. е.) почалася значна забудова. Відомо, що в аккадський період (близько 2350-2150 рр. до н. е.) Ісін було зайнято Аккадською імперієюFoster., Benjamin R., "Archives and Record-keeping in Sargonic Mesopotamia", Zeitschrift für Assyriologie und Vorderasiatische Archäologie, vol. 72, no. 1, pp. 1-27, 1982.
Інтенсивна будівельна програма в Ісіні розпочалася за часів Третьої династії Уру наприкінці III тисячоліття до н. е. З падінням Ура, рід аморейських вождів з Марі на чолі Ішбі-Ерри захопив владу в місті, започаткувавши Першу династію Ісіна. За його панування (2017-1985 до н. е.) і його наступників влада Ісін поширилася в напрямку Ніппура, Дильмуна, Еламу, Уру і ДераVaughn E. Crawford, "An Ishbi-Irra Date Formula", Journal of Cuneiform Studies, vol. 2, no. 1, pp. 13-19, 1948.
Зі зростанням Ларси та низки менших аморейських міст-держав вплив Ісіна поступово зменшувався. Суперництво між Ісіном та Ларсою призвело до того, що цей етап Середнього бронзового періоду I отримав назву періоду Ісін-Ларса. Після 1924 до н. е. Ісін почав втрачати вплив, поступаючись домінуванням у регіоні царям Ларси. Документи свідчать про те, що доступ до джерел води становив величезну проблему для Ісіна. Ісін також пережив своєрідний внутрішній переворот, коли Гунгунум, цар Ларси, захопив місто Ур, що був головним центром торгівлі в Перській затоці; таким чином, цей крок економічно підірвав Ісін. Крім того, два наступники Гунгунума, Абісаріхі та Суму-Ель (близько 1905 р. до н. е. та 1894 р. до н. е.), намагалися відрізати Ісін від його каналів, перенаправивши їх до Ларси. У певний момент Ніппур також було втрачено. Ісін ніколи не оговтався. Близько 1860 року до н. е. чужинець на ім'я Енліль-бані захопив трон Ісіна, поклавши край спадковій династії, заснованій Ішбі-Еррою понад 150 років тому. Хоча політично та економічно Ісін був слабким, він зберігав свою незалежність від Ларси щонайменше ще 40 років. Правитель Ларси Рім-Сін завоював Ісін на двадцять дев'ятому році свого правління.
Після того, як Перша Вавилонська династія прийшла до влади бл. 1895 року до н.е. та потім захопила Ларсу, в Ісіні відбулося значне будівництво. Близько 1763-1762 років до н. е. вавилонський цар Хаммурапі звернув свою військову увагу на південь проти Ісін-Ларси, захопивши обидва міста. У 1723 році до н. е. вавилонський цар Самсу-ілуна наказав зруйнувати міські стіни Ісіна, ймовірно після придушення там повстання. Невдовзі після війн Самсу-ілуни іригаційні системи в регіоні Ісін-Ніппур зазнали катастрофічного збою. Це могло бути навмисною тактикою «випаленої землі» або побічним продуктом відсутності централізованого обслуговування під час повстання. Після правління Самсу-ілуни археологічні шари демонструють величезну перерву. Ісін, разом з Ніппуром та Уруком, було переважно залишено. Місто не виявляє значних ознак повторної окупації до каситського періоду.
Каситська династія, що захопила владу у Вавилоні з близько 1400 р. до н. е. розпочала відновлювальні будівельні роботи в Ісіні. Діяльність була переважно в храмі Гула, і, схоже, в той період Ісін був лише культовим центром. Останній значущий етап відбувався за часів Другої династії Ісіна, що бл. 1156 року до н.е. захопила владу у Вавилонії, насамперед за часів царя Адад-апла-іддіна. Ісін залишався заселеним ще за Імперії Ахеменідів принаймі до 507 року до н. е.Bloch, Yigal, "An Edomite in Isin", Individuals and Institutions in the Ancient Near East: A Tribute to Ran Zadok, edited by Uri Gabbay and Shai Gordin, Berlin, Boston: De Gruyter, pp. 229-241, 2021
Знищення руїн Під час війни в Іраку останки Ісіна були розграбовані і практично стерті з лиця землі внаслідок зусиль банди з близько трьохсот грабіжників — мисливців за старовиною.
Устрій Була типовою східною деспотією, теократичною монархією. Правителі носили титул «цар Шумері і Аккаду». За часів Першої династії палац, тобто цар, його безпосередні сулги, виконував адміністративні, військові та судові функціїLe système palatial en Orient en Grèce et à Rome, Brill Archive (présentation en ligne [archive], lire en ligne [archive]), p. 99. Цар та його родина контролювали також релігійні справи державиAgnès Spycket, La statuaire du Proche-Orient ancien, Partie 7, Brill, 1981, p. 234. Вищі чиновники складали пухрум («збори чиновників, що затверджені царем» — на кшталт царської ради).
Право При Ішме-Дагані (1953-1935 до н. е.) І Ліпіт- Іштарі (1934-1924 до н. е.) було істотно реформовано законодавство Ісін.
Вірування Божеством-покровителем Ісіна, що датується принаймні ранньодинастичним періодом, була богиня зцілення Гула, де розташовувався великий храм (Егалма) і храм Енідуббі (зведено за часів царя Енліль-балі), а також менші споруди для пов'язаних з ним богів Нінбгала, Нінісіни (храм Еургіра) та Суда (храм Едімгаланна)Tsouparopoulou, Christina, "The Healing Goddess, Her Dogs and Physicians in Late Third Millennium BC Mesopotamia", Zeitschrift für Assyriologie und vorderasiatische Archäologie, vol. 110, no. 1, pp. 14-24, 2020"Excavations in Iraq 1975", Iraq, vol. 38, no. 1, pp. 69-70, 1976William W. Hallo, "The Last Years of the Kings of ISIN", Journal of Near Eastern Studies, vol. 18, no. 1, pp. 54-72, 1959A. Livingstone, "The Isin "Dog House" Revisited", Journal of Cuneiform Studies, vol. 40, no. 1, pp. 54-60, 1988.
Ішбі-Ерра продовжував багато культових практик, які процвітали за Третьої династії Ура. Він продовжував щороку проводити священний шлюбний ритуал. Під час цього ритуалу цар грав роль смертного Думузі та мав статеві стосунки з жрицею (кадішту), яка представляла богиню кохання та війни, Інанну. Вважалося, що це зміцнює стосунки царя з богами, що потім принесе стабільність і процвітання всій країні. Царі Ісін також продовжували практику призначення своїх дочок офіційними жрицями бога місяця в Урі.
Культура Наука Саме в цей період Список шумерських царів набув своєї остаточної форми в Ісіні, хоча в ньому використовувалося багато набагато ранніших джерел. Саме складання Списку, здається, веде до самої династії Ісін, що надало б йому значної легітимності в свідомості людей, оскільки династія тоді була б пов'язана з попередніми (хоча іноді легендарними) царямиM. B. Rowton, "The Date of the Sumerian King List", Journal of Near Eastern Studies, vol. 19, no. 2, pp. 156-162, 1960.
Література Продовжувалися літературні традиції, що існували за Третьої династії Ура. Наприклад, царський гімн, жанр, започаткований у попередньому тисячолітті, був продовжений. Багато царських гімнів шумерською мовою, написаних для правителів Ісін, відображали теми, структуру та мову урських — «Гімн Іддін-Дагана»Attinger P. Iddin-Dagan A // Babel und Bibel. 2014. Vol. 8.. P. 11–82, «Людина і його бог», «Гімн Нунгаль», «Лемент про Ніппур». Вони містять унікальні формули, відомі тільки із старовавілонських текстів. У ряді текстів міститься велика кількість аккадизмів у повній формі. Іноді гімни писалися від першої особи царського голосу; іншим разом це були благання звичайних громадян, призначені для вух царя (іноді вже померлого).
«Лемент про Ніппур», що створено за панування царя Ішме-Дагана, містить мотив відновлення світового порядку після катаклізму, що включає повернення людей з приховань у свої «гнізда» і відтворення колишніх обрядів. Це третій шумерський текст загалом (разом з міфом про потоп і текста про смерть Гільгамеша), де прсиутній цей мотив.
Мистецтво Серед знахідок було мідні підвіски з написами із зображеннями собак та глиняні фігурки собак, одна з яких мала молитву до Гули. На іншій ділянці головного кургану будівлі III тисячоліття до н.е. виявлено «золоті прикраси, бронзову зброю, циліндричні печатки.
У касситському шарі знаходиться статуя ранньодинастичного III періоду заввишки 16,5 см, що зображує чоловіка, що стоїть на колінах, підперезаного лише потрійним поясом"Excavations in Iraq 1972-73", Iraq, vol. 35, no. 2, pp. 192, 1973.
Архітектура Основним об'єктом розкопок був храмовий комплекс Гула, оточений стіною завширшки 4 м. Комплекс демонстрував будівництво щонайменше протягом періодів Ісіна I, касситів та нововавилонського періоду, а знахідки III тисячоліття до н.е. свідчать про його більш раннє існування. Також було знайдено цеглу з написом Адад-апла-іддіни, царя Ісіна, присвячену богині-цілительці Нін-езені, глиняний цвях Ісме-Даган, що стосується будівництва міської стіни бад-гал «Велика стіна» Ісіна, та цеглу з написом Ур-ду-куга"Excavations in Iraq 1977-78", Iraq, vol. 41, no. 2, pp. 150, 1979.
Трохи південніше храмового комплексу було знайдено дві будівлі ранньодинастичного I періодуDunham, Sally, Review of "Isin-Išān-Baḥrīyāt, IV: Die Ergebnisse der Ausgrabungen 1986–1989 by B. Hrouda", Journal of the American Oriental Society, vol. 116, no. 1, pp. 131–33, 1996.
Археологічні розвідки Перші проби досліджень здійснено у 1922 роціLangdon, S., "The Location of Isin", The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, no. 3, pp. 430–31, 1922. Стівен Герберт Ленгдон на один день, щоб провести зондування, під час розкопок у Кіші в 1924 році. Він знайшов цеглини з писаннями Ішме-Даган та Енліль-баніStephen Langdon, "Excavations at Kish I (1923–1924)", 1924. 1926 року Реймонд П. Догерті з Американської школи східних досліджень, провів дводенне обстеження місця, знайшовши цеглини з писаннями Бур-Сіна та нововавилонського правителя Навуходоносора IIDougherty, Raymond P., "An Archæological Survey in Southern Babylonia I", Bulletin of the American Schools of Oriental Research, no. 23, pp. 15–28, 1926Dougherty, Raymond P., "An Archæological Survey in Southern Babylonia (Continued)", Bulletin of the American Schools of Oriental Research, no. 25, pp. 5–13, 1927.
Сучасні археологічні роботи в Ісіні були виконані протягом 11 сезонів між 1973 і 1989 роками командою німецьких археологів під керівництвом Бартеля Хруди з Мюнхенського інституту близькосхідної археології. Було виявлено сотні клинописних табличок старовавилонського періоду в будівлях, покинутих після знищення пожежею"Excavations in Iraq 1973-74", Iraq, vol. 37, no. 1, pp. 57-58, 1975"Excavations in Iraq 1987-88", Iraq, vol. 51, pp. 256, 1989. Втім дослідження були перервані війною в Перській затоці (1990–1991) та війною в Іраку (2003–2011). Після закінчення розкопок повідомляється про масштабне мародерство на місці. Навіть коли німецька команда розпочала свою роботу, місце вже було сильно розграбованоOtto, A./B. Einwag, A. Al-Hussainy/J. Jawdat, Ch. Fink/H. Maaß, "Destruction and looting of archaeological sites between Fāra/Šuruppak and Išān Bahrīyāt/Isin. Damage assessment during the Fara regional survey project FARSUP", Sumer 64, pp. 35-48, 2018. Значною знахідкою у святилищі Нінурти храму Гула була алебастрова булава правителя Аккадської імперії Маніштушу з написом «Ман-істусу, цар світу, присвячений (цю булаву) богині Нінісіні». Також було знайдено напис Такіл-іліссу, правителя МалгіумаDouglas R. Frayne, "Akkad", The Sargonic and Gutian Periods (2334–2113), University of Toronto Press, pp. 5-218, 1993 ISBN 0-8020-0593-4. Ранні знахідки включали печатку Джемдет Наср та невелику кам'яну фігурку лева періоду Урука"Excavations in Iraq 1983-84", Iraq, vol. 47, pp. 221, 1985.
Примітки
Література