Ієронім Януш Санґушко, князь гербу Погоня (4 березня 1743, Кольбушова — 4 вересняElżbieta Orman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812)… S. 487 18 грудня 1812, Славута) — пан на Славуті, Білогородці, Корниці, Антонінах, Линцях, Шепетівці і Поляховій на Волині, граф Тарнівський в Галичині, староста черкаський і казимирський, мечник великий литовський з 1775 року, воєвода волинський з 11 грудня 1775 року.
Коротка біографія Син Павла Карла Санґушка і Барбари Санґушкової.
Генерал військ коронних. Генерал піхоти Російської імператорської армії. Член Постійної Ради, противник Конституції 3 травня. Радний конфедерації Торговицької (1792 р.). Член Галицького станового сейму, належав до грона магнатів. Підтвердження князівського титулу в Австро-Угорщині отримав 9 червня 1785 року. Кавалер орденів: Святого Станіслава (14 травня 1777), Білого Орла (1777), Святого Губерта.
2 лютого 1767 року у Радині пошлюбив Уршулю Цецилію Потоцьку (†1772, донька Евстахія ПотоцькогоPotoccy (02) ). Мав з нею сина Євстахія Еразма Санґушка. Вдруге одружився з Анною Теофілою Сапєгою 1774 року. Розлучився з нею 1778 року. У 1779 році одружився втретє з Анною Прушинською, яка пережила чоловіка на 14 років.
З 1790-х років мешкав переважно у славутській резиденції.
15 вересня 1806 року відповідно до своїх зобов'язань від 1785 р., зробив фундуш на костел в Іллінцях.
Помер верхи на коні від апоплексії, перед тим здолавши дорогу від Заслава до СлавутиRobert Nabielak. Pamiętnik więźnia stanu. Lwów 1875. S. 82. . Похований 1812 року у крипті фундованого ним костелі в містечку БілогородкаParafie, filie, kaplice i klasztory w Cesarstwie Rosyjskim w połowie XIX wieku. T. 1. Cz. 1: Diecezja kamieniecka. Diecezja łucko-żytomierska.— Lublin, 2000.— S. 93. . Донька Маріанна фундувала виготовлення та встановлення надгробка з епітафією (дата смерті з нього).
Вшанування пам'яті 9 листопада 2023 року Житомирська міська рада перейменувала вулицю Багратіонівську на вулицю Князів Сангушків.
У місті Славута також є вулиця Князів Сангушків.
Примітки
Література Jerzy Dunin Borkowski. Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich.— Lwów, 1895. Jerzy Dunin Borkowski. Almanach błękitny: genealogia żyjących rodów polskich.— Lwów — Warszawa, 1908. Elżbieta Orman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993.— Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143.— S. 484—488. .
Посилання Dynastia litewska Książta Sanguszkowie (01) Książta Sanguszkowie (02) .
{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:red; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0" |- | width="25%" | ПопередникЮзеф Канти Оссолінський | width="10%" | | width="20%" | Воєвода Волинський1775-1795 | width="10%" | | width="25%" | Наступник — |}