Теодебальд I (; бл. 535-555) — король франків у 548-555 роках. Правив Австразією. Син Теодеберта І та Деотерії.
Правління Став королем у віці 13 років через передчасну смерть свого батька. Перебував під наглядом свого вчителяАгафий Миринейский. О царствовании Юстиниана. М., 1996. Григорій Турський називає його "злим" та стверджує, що він викликав страх та ненависть у народу. Боровся з розкраданням королівського майнаГригорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 87.
На союз з Теодебальдом розраховували остготи, що вели в цей час запеклу боротьбу з Візантійською імперією в Італії. Вони відрядили посольство до правителя франків із проханням допомогти. Остготи підкреслювали, що Візантія після підкорення Апеннін може розпочати війну проти франків, виправдовуючись колишнім перебуванням їх території у складі Римської імперії. Проте невойовничий Теодебальд не погодився відновити франко-остготський союз, що фактично існував за правління Теодеберта І. Проте він не перешкоджав допомозі остготам з боку алеманських вождів Левтаріса та Бутілена, які вирушили з військом до Італії.
За часів правління Теодебальда посилився вплив королівської влади на церкву. Зокрема, незабаром після його сходження на престол відбувся собор єпископів у Меці під егідою короля, на якому всупереч волі місцевої громади єпископом Клермону був призначений архідиякон КаутинГригорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 86.
Родина та смерть Жінкою Теодебальда була Вульдетрада, донька лангобардського короля Вахона та сестра мачухи Теодебальда Візігарди. Дітей не мав.
Теодебальд довгий час сильно хворів та через біль у нижній частині спини не міг випростатись. Він поступово втрачав життєві сили та помер у 555 р. на сьомому році правління. Хлотар I, одружившись з вдовою Теодебальда, приєднав його володіння до своїх. Проте через осуд єпископів відмовився від цього шлюбу та видав Вульдетраду за герцога Гарівальда.
Примітки
Джерела Агафий Миринейский. О царствовании Юстиниана. М., 1996 Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987