Туале́тна вода (, офіційний термін з'явився в XIX столітті) — парфумерний ароматизуючий засіб у вигляді спирто-водних розчинів запашних речовин. Зазвичай у туалетній воді міститься від 4 до 10 % ефірних олій, розчинених у спирті 80-90 %. Зазвичай, туалетна вода відрізняється від парфумів менш різким і менш стійким ароматом, а також меншим умістом ефірних олій.
Офіційний термін «туалетна вода» виник завдяки Наполеонові I: перебуваючи в засланні на острові Святої Олени, імператор придумав власний рецепт ароматної води з додаванням бергамота замість одеколону, що закінчився. Наполеон назвав свій винахід «туалетною водою», і з тих пір цей термін став офіційним.
Історія туалетної води набагато древніша. В античному світі широко використовували туалетну воду: нею оббризкували навіси, свійських тварин, вона виливалась в міських фонтанах, нею зволожувалося й наповнювалося ароматами повітря на прийомах. Однак із падінням Римської імперії туалетна вода стала на час надбанням Сходу.
Див. також Одеколон
Джерела Cox, Nancy C., Perceptions of retailing in early modern England, Ashgate Publishing, Ltd., 2007, ISBN 0-7546-3771-9 Frank, Marc Henry, Eugenics and Sex Relations for Men and Women, Kessinger Publishing, 2005, ISBN 1-4179-8913-0 Griffin, Judy, Flowers That Heal: Aromas, Herbs, Essences and Other Secrets of the Fairies, Cosimo, Inc., 2002, ISBN 1-931044-35-X Halpern, Georges M., The Healing Trail: Essential Oils of Madagascar, Basic Health Publications, Inc., 2003, ISBN 1-59120-016-4 Sherrow, Victoria, For appearance' sake: the historical encyclopedia of good looks, beauty, and grooming, Greenwood Publishing Group, 2001, ISBN 1-57356-204-1