Ма́ріо Манджу́кич (, 21 травня 1986, Славонський Брод, СФРЮ) — колишній хорватський футболіст, нападник. Колишній гравець національної збірної Хорватії. Автор автоголу та голу у ворота збірної Франції у фіналі чемпіонату світу з футболу 2018 року. Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер. З 22 листопада 2021 року входить до тренерського штабу Златко Далича, який є головним тренером національної збірної.

Клубна кар'єра

«Марсонія» У дорослому футболі дебютував 2004 року виступами за клуб «Марсонія» (23 матчі 14 голів).

«Загреб» У 2005 році перейшов у «Загреб» за який виступав упродовж 2 років (50 матчів 14 голів)

«Динамо» (Загреб) У 2007 році отримав пропозицію перейти в «Динамо» (Загреб) на заміну Едуардо да Сілві який пішов до «Арсеналу». Сума трансферу склала 1.3 мільйона євро. Манджукич з ходу заграв, у складі «Динамо» у кваліфікаційному матчі Кубка УЄФА проти «Аякса» забив два вирішальні м'ячі. До нього виявляли інтерес донецький «Шахтар», «Манчестер Сіті» та інші відомі європейські клуби.

У сезоні 2008/09 став кращим бомбардиром чемпіонату Хорватії, забивши 13 м'ячів у 23 матчах. Манджукич є кращим футболістом року в Хорватії 2012 і 2013 років.

«Вольсбург» 14 липня 2010 року перейшов у «Вольфсбург» за 7 мільйонів євро. Перший гол забив 12 березня 2011 року в матчі проти «Нюрнберга».

«Баварія» (Мюнхен) 27 червня 2012 року Манджукич перейшов у мюнхенську «Баварію». Взяв 9 номер.

Манджукич не найкращим чином запам'ятався в матчі 12-го туру Бундесліги з «Нюрнбергом». Вразивши ворота суперників, хорватський гравець підбіг до трибуни фанатів «Баварії» і скинув руку в «римському салюті», чим одразу привернув до себе увагу всієї європейської громадськості. На заході тут же звинуватили Манджукича пропаганду неонацизму, а сербські ЗМІ резонно угледіли в жесті Маріо тріумфуючу реакцію на виправдання гаазьким трибуналом двох хорватських генералів Анте Ґотовіни та Младена Маркача, що звинувачувалися в етнічних чистках сербів під час війни в Югославії 1991—1995 років. Версія останніх має місце, особливо враховуючи, що Манджукича в його «салютованні» підтримував зображенням військового вітання партнер по «Баварії» Джердан Шакірі, етнічний косовський албанець, який виступає за збірну Швейцарії. У підсумку Маріо довелося виправдовуватися і заявляти, що його не так зрозуміли.

Першим трофеєм Манджукича став Суперкубок Німеччини 2012, «Баварія» грала проти дортмундської «Боруссії», цей матч «Баварія» виграла завдяки дублю Манджукича. У першому матчі в Бундеслізі Манджукич забив свій перший гол проти «Гройтер Фюрт». «Баварія» пробилася у фінал Ліги чемпіонів, причому це був вперше німецький фінал проти «Боруссії» (Дотмунд), рахунок відкрив Манджукич, для якого це був третій гол у турнірі. Але Гюндоган, який грав за «Боруссію», зрівняв рахунок з пенальті, а на останніх хвилинах партнер по команді Ар'ен Роббен забив гол, у підсумку «Баварія» виграла. У цьому сезоні його команда виграла чотири трофеї за сезон. 30 серпня 2013 року «Баварія» виграла Суперкубок УЄФА 2013 в матчі проти «Челсі».

«Атлетіко Мадрид» 9 липня 2014 року Маріо перейшов в «Атлетіко Мадрид» і підписав з клубом чотирирічний контракт. Перший гол за «матарасників» забив 30 серпня 2014 року в матчі проти «Ейбара».

«Ювентус» У червні 2015 року Манджукич потрапив у сферу інтересів італійського «Ювентуса», який шукав заміну аргентинцю Карлосу Тевесу. 21 червня Маріо прибув в Турин для проходження медобстеження, а наступного дня підписав з «Ювентусом» контракт на чотири роки. Сума трансферу склала 19 млн євро.

Протягом своїх перших трьох сезонів в Італії незмінно допомагав «Ювентусу» захищати титул чемпіонів Італії.

Подальша кар'єра Протягом 2020 року захищав кольори клубу «Ад-Духаїль».

У січні 2021 став гравцем італійського «Мілана».

3 вересня 2021 завершив кар'єру професійного гравця.

Виступи за збірні Маріо Манджукич виступав у складі молодіжної збірної Хорватії. У основній збірній Хорватії дебютував 17 листопада 2007 року в матчі Македонія — Хорватія (2:0). Перший гол забив 10 вересня 2008 року у матчі Хорватія — Англія (1:4). Грає під номером 17. У ході чемпіонату Європи 2012 на груповій стадії спочатку зробив дубль у ворота збірної Ірландії, принісши перемогу Хорватії (3:1), а потім забив гол збірній Італії, результатом якого став нічийний рахунок (1:1). Разом із ще п'ятьма гравцями став найкращим бомбардиром чемпіонату Європи 2012 (по 3 голи).

На чемпіонаті світу 2014 в Бразилії Манджукич у своєму першому матчі на мундіалі проти Камеруну, оформив дубль, допомігши перемогти африканську команду з рахунком 4:0.

Був учасником Євро-2016, на якому хорвати дійшли 1/8 фіналу, де мінімально 0:1 програли майбутнім переможцям першості, португальцям. Взяв участь у двох матчах групового турніру та грі 1/8 фіналу, проте забити бодай гол не зміг.

2018 року поїхав у складі збірної на свою другу світову першість — тогорічний чемпіонат світу, який починав як стабільний гравець стартового складу.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у її формі 89 матчів, забивши 33 голи.

Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 2004–05 «Марсонія» 2.ХНЛ 23 14 - - - - - - - - - 23 14 2005–06 «Загреб» 1.ХНЛ 28 3 - - - - - - - - - 28 3 2006–07 1.ХНЛ 23 11 КЧ 4 3 - - - - - - 27 14 серп. 2007 1.ХНЛ 0 0 КЧ 0 0 Інт 2 0 - - - 2 0 Усього за «Загреб» 51 14 4 3 2 0 - - 57 17 серп. 2007–08 «Динамо» (Загреб) 1.HNL 29 12 КЧ 8 5 ЛЧ+КУЄФА 5У кваліфікаційному раунді.+5 1+2 - - - 47 20 2008–09 1.HNL 28 16 КЧ 5 5 ЛЧ+КУЄФА 5+5 2+1 - - - 43 24 2009–10 1.HNL 24 14 КЧ 3 0 ЛЧ+ЛЄ 3+72 nei play-off. 2+1У плей-оф. - - - 37 17 серп. 2010 1.HNL 0 0 КЧ 0 0 ЛЧ 1 2 SC 0 0 1 2 Усього за «Динамо» 81 42 16 10 31 11 0 0 128 63 серп. 2010–11 «Вольфсбург» БЛ 24 8 КН 3 0 - - - - - - 27 8 2011–12 БЛ 32 12 КН 1 0 - - - - - - 33 12 Усього за «Вольфсбург» 56 20 4 0 - - - - 60 20 2012–13 «Баварія» БЛ 24 15 КН 5 3 ЛЧ 10 3 СН 1 1 40 22 2013–14 БЛ 30 18 КН 4 4 ЛЧ 10 3 СН+СУ+КЧС 1+1+2 0+0+1 48 26 Усього за «Баварія» 54 33 9 7 20 6 5 2 88 48 2014–15 «Атлетіко» ПД 28 12 КІ 3 2 ЛЧ 10 5 СІ 2 1 43 20 2015–16 «Ювентус» A 27 10 КІ 3 0 ЛЧ 5 2 СІ 1 1 36 13 2016–17 A 34 7 КІ 4 1 ЛЧ 11 3 СІ 1 0 50 11 2017–18 A 32 5 КІ 4 1 ЛЧ 6 4 СІ 1 0 43 10 2018–19 A 25 9 КІ 0 0 ЛЧ 8 1 СІ 0 0 33 10 лип.-груд. 2019 A 0 0 КІ 0 0 ЛЧ - - СІ 0 0 0 0 Усього за «Ювентус» 118 31 11 2 30 10 3 1 162 44 січ.-черв. 2020 «Ад-Духаїль» ЧК 5 0 КК 1 0 АЛЧ 2 1 СК 2 1 10 2 січ.-черв. 2021 «Мілан» A 10 0 КІ 0 0 ЛЄ 1 0 - - - 11 0 Усього за кар'єру 426 166 48 24 96 33 12 5 582 228

Статистика виступів за збірну

Титули та досягнення

Командні

Динамо

Чемпіон Хорватії: 2007-08, 2008-09, 2009-10 Володар Кубка Хорватії: 2007-08, 2008-09

Баварія Чемпіон Німеччини: 2012-13, 2013-14 Володар Кубка Німеччини: 2012-13, 2013-14 Володар Суперкубка Німеччини: 2012 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2012-13 Переможець Суперкубка УЄФА: 2013 Переможець Клубного чемпіонату світу: 2013

Атлетіко (Мадрид) Володар Суперкубка Іспанії: 2014

Ювентус Чемпіон Італії: 2015-16, 2016-17, 2017–18, 2018–19 Володар Кубка Італії: 2015-16, 2016-17, 2017-18 Володар Суперкубка Італії: 2015, 2018

Хорватія Віце-чемпіон світу: 2018

Особисті Футболіст року в Хорватії (2) 2012, 2013 Кращий гравець чемпіонату Хорватії: 2008/09 Найкращий бомбардир чемпіонату Європи: 2012 (3 голи, разом з Маріо Балотеллі, Маріо Гомесом, Аланом Дзагоєвим, Кріштіану Роналду, Фернандо Торресом) Рекордсмен збірної Хорватії за кількістю голів на чемпіонатах Європи: 3 голи

Примітки

Посилання Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. Статистика виступів на сайті national-football-teams.com