Гекон довгоногий (Tenuidactylus longipes)The Reptile Database: Tenuidactylus longipes — вид геконів родини геконових (Gekkonidae). Один із 8(9) видів роду тонкопалих геконів (Tenuidactylus)The Reptile Database: Tenuidactylus. Поширений переважно в Південно-Західній Азії. Мешканець аридних передгір'їв та гір. Описано 2 підвиди.
Опис Має середні розміри: тулуб завдовжки до 6,9 см та хвіст — до 9,7 см. Тулуб і голова сильно плескаті. Тулуб вкритий зверху зернистою гладкою лускою та 12—14 поздовжніми рядами великих тригранних горбків. На кожному з них поперечний ряд великої шипуватої луски. Забарвлення верхньої сторони тіла блідо-або темно-сіре, по спині проходять 5—7 темних поперечних смуг. На хвості 8—12 й на лапах 6—9 поперечних смуг. Черево має білий колір.
Поширення Гекон довгоногий мешкає на крайньому півдні Туркменістану (південно-західний Бадхиз), у Східному Ірані та АфганістаніTenuidactylus longipes в Червоному списку МСОПАтлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 37—40).
Спосіб життя Населяє аридні передгір'я та гори до висоти 900 м н. р. м. Трапляється на вапняних обривах і останцах з пісковику у фісташковій савані, на виходах скель, кам'яних і глинобитних парканах, а також на стінах будинків. Екологія цього рідкісного виду слабо вивчена.
Живиться комахами (метелики, гусениці, жуки, двокрилі) і павуками.
Це яйцекладні гекони. Статева зрілість настає на другому році життя. Відкладання 1—2 яєць відбувається у травні. Максимальна щільність популяції 1 особина на 10 кв. м.
Систематика Раніше розглядався в складі роду Cyrtopodion. У 1984 році кілька видів геконів, у тому числі гекон довгоногий, виділені в самостійний рід тонкопалих геконів (Tenuidactylus), який наразі включає 8(9) видівЩербак Н. Н., Голубев М. Л. О родовой принадлежности и внутривидовой структуре палеарктических голопалых геконов (Reptilia, Gekkonidae, Tenuidactylus gen. n.). — Вестник зоологии. — 1984. — № 2 — С. 50—56RepFocus: Tenuidactylus.
Станом на 2024 рік описано 2 підвиди: Tenuidactylus longipes longipes; Tenuidactylus longipes microlepis.
Примітки
Література Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 40). — ISBN 5-98092-007-2 Щербак Н. Н., Голубев М. Л. О родовой принадлежности и внутривидовой структуре палеарктических голопалых геконов (Reptilia, Gekkonidae, Tenuidactylus gen. n.). — Вестник зоологии. — 1984. — № 2. — С. 50—56 Щербак Н. Н., Голубев М. Л. Гекконы фауны СССР и сопредельных стран. — К. : Наук. думка, 1986. — 232 с. (с. 153—159) Rösler, H. 2000 Kommentierte Liste der rezent, subrezent und fossil bekannten Geckotaxa (Reptilia: Gekkonomorpha). Gekkota 2: 28-153
Посилання RepFocus: Tenuidactylus Tenuidactylus longipes в Червоному списку МСОП The Reptile Database: Tenuidactylus The Reptile Database: Tenuidactylus longipes