Гришко́ Миха́йло Степа́нович ( 27 лютого 1901, Маріуполь — 3 червня 1973, Київ) — український радянський співак (драматичний баритон).

Біографія Народився року в місті Маріуполі Катеринославської губернії, Російської імперії (тепер Донецька область, Україна) в робітничій родині. У 1912—1918 роках працював на різних роботах, був учнем, помічником токаря, токарем Маріупольського металургійного заводу. У 1918—1920 роках брав участь у громадянській війні.

У 1921—1923 роках — працівник Єлизаветградського машинобудівного заводу. У 1926 закінчив Одеський музично-драматичний інститут (курс Юлії Рейдер). У 1926—1927 роках — соліст Одеського, у 1927—1936 — Харківського, у 1941—1944 — Грузинського, у 1936—1941 і 1944—1960 роках — Київського театрів опери та балету.

Жив у Києві в будинку на вулиці Хрещатику, 15. Помер в Києві 3 червня 1973 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Могила охороняється Спілкою театральних діячів України.

Творчість Виконавець головних ролей в операх: «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» Миколи Лисенка; «Євгеній Онєгін», «Мазепа» Петра Чайковського; «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака Артемовського; «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича (1951, перше виконання); «Арсенал», «Милана» Георгія Майбороди; «Царева наречена», «Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова; «Князь Ігор» Олександра Бородіна; «Ріголетто», «Бал-маскарад», «Травіата» Джузеппе Верді; «Тоска» Джакомо Пуччіні. У концертах виконував твори: Миколи Лисенка («Реве та стогне Дніпр широкий», «У гаю, гаю вітру немає», «Буває, іноді старий», «Учітеся, брати мої», «Мені однаково», «Минають дні»); Кирила Стеценка («Ой, літа орел»); Якова Степового («Три шляхи», «Із-за гаю сонце сходить»); Остапа Нижанківського («Минули літа молодії»); Левка Ревуцького («Думи мої, думи»); Заремба Владислава Заремби («Над Дніпровою сагою»); О. Сичова («Не женися на багатій», «Тяжко-важко в світі жити») на слова Тараса Шевченка. У репертуарі були романси, українські і російські народні пісні.

Знявся у фільмі «Щит Джургая» (1944), зіграв султана в кінокартині «Запорожець за Дунаєм» (1953)Фільмографія на kino-teatr.ru .

Відзнаки Нагороджений орденами: Леніна; Трудового Червоного Прапора; «Знак Пошани»; Вітчизняної війни ІІ-го ступеня; Лауреат Сталінської премії за 1950 рік. почесні звання СРСР народний артист УРСР з 1940 року; народний артист СРСР з 1950 року.

Вшанування пам'яті

13 березня 1981 року в Києві, на будику по вулиці Хрещатик, 15, де жив Михайло Гришко, встановлена меморіальна дошка (бронза; барельєф; скульптор Микола Рапай, архітектор Анатолій Ігнащенко). Його ім'ям названа вулиця в Дарницькому районі Києва (житловий масив «Позняки»). Документальний телефільм, присвячений життю і творчості співака: «Михайло Гришко. Тріумф і трагедія таланту» (2016, ДТРК «Культура», автор сценарію та режисер — Жанна Бебешко).

Примітки

Джерела

Гришко Михайло Степанович // ; Гришко Михайло Степанович // ; Музыка: Большой энциклопедический словарь. — , 1998. ; Брега Г. С. Гришко Михайло Степанович // ; Жадько В. О. Український некрополь. — , 2005. — С. 162; ; Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі. — , 2008. — С. 65, 267; Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Частина ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — сторінка 248.

Посилання Українська музика та звукозапис: Михайло Гришко (на Ukrmusic)