Дро́бицький Яр (інша назва — Травницька долина) — урочище поблизу Харкова, у східній частині села Затишшя, починається в місці перетину проспекту Героїв Харкова з Харківською кільцевою дорогою. Дробицький Яр відомий як місце масових розстрілів цивільного населення, що здійснювалися нацистськими окупаційними військами у 1941—1942.

Історія

У XVIII ст. у верхів'ях яру, на протилежному від Чугуївського тракту схилі, розташовувався відсутній нині хутір Дробицький Харківського повіту; позначений на мапі 1783 року.

Друга світова війна Під час наближення німецьких військ Харків зазнавав інтенсивних авіаційних нальотів та артилерійських обстрілів. Радянське керівництво й офіційна пропаганда запевняли мешканців у тому, що Червона армія зможе утримати місто, а поширення сумнівів у цьому трактувалося як прояв паніки чи диверсії. Такі заяви призводили до дезорієнтації населення. Для єврейської та ромської громади, значна частина якої не встигла евакуюватися, це мало трагічні наслідки, оскільки вони залишилися беззахисними перед нацистською окупаційною владою.

25 жовтня 1941 Харків був повністю окупований нацистськими військами. Вже на початку грудня окупаційна влада організувала перепис населення, під час якого євреїв і ромів вносили в окремі жовті списки. 14 грудня військовий комендант міста генерал-лейтенант Альфред фон Путткамер видав наказ про примусове переселення всіх євреїв, незалежно від віку, стану чи хрещення, а також ромів, включаючи немовлят і дітей від змішаних шлюбів, до бараків, що залишилися після будівництва верстатобудівного та тракторного заводів. Вони розташовувалися на околиці Нового Харкова (сучасний район ХТЗ) у передмісті Харкова. У цих напівзруйнованих приміщеннях, без вікон, дверей і опалення, було створено Харківське гетто. Умови утримання були вкрай тяжкими, поширювалися насильство та грабежі, а за найменшу провину могли розстріляти на місці.

Масові розстріли розпочалися наприкінці грудня 1941. Групами по 250—300 осіб в'язнів вели до Дробицького Яру (також відомого як Травницька долина), де відбувалися страти. Дітей часто вбивали у газових автомобілях («душогубках»), а найменших кидали живими до котлованів. У грудні 1941 лише за кілька днів там було розстріляно щонайменше 10 тисяч осіб. На початку 1942 гетто фактично припинило існування.

Окрім єврейського та ромського населення, в урочищі страчували також радянських військовополонених і пацієнтів психіатричних лікарень. За даними Державного архіву Харківської області, в Дробицькому Яру та прилеглих місцях було знищено близько 16–20 тисяч людей. Після відновлення радянського контролю над Харковом в 1943 ці злочини стали предметом судового розгляду, так званого «Харківського процесу». Тоді до страти були засуджені 3 нацистські військовослужбовці та один місцевий колаборант, які брали участь у воєнних злочинах.

Пам'ять

Через ідеологічні причини, зокрема, через створення концепту «єдиного радянського народу», аби не підкреслювати антисемітизм в СРСР та уникнути згадок про власні репресії проти євреїв, трагедія Дробицького Яру замовчувалася і почала забуватися. Дослідження голокосту проводилися майже потайки у 1960-1980-х роках.

У 1988 при Харківському відділенні Українського фонду культури було створено оргкомітет «Дробицький Яр», засновниками якого стали Євген Лисенко та Віктор Бойко. Комітет займався збиранням свідчень і листів від родичів загиблих, а також формував картотеку жертв Голокосту. У 1991 році він ухвалив рішення про вшанування пам'яті розстріляних у Дробицькому Яру та оголосив відкритий конкурс на створення меморіального комплексу. Перемогу здобув проєкт, підготовлений архітектором Олександром Лейбфрейдом у співавторстві з художником-монументалістом Віктором Савенковим.

Меморіал 23 жовтня 1992 Харківська міська рада ухвалила рішення № 444 про спорудження меморіалу на місці масових розстрілів у Дробицькому Яру. У 1994 відбулося освячення початку будівельних робіт, яке здійснили головний рабин Харкова та православний священник. Було закладено фундамент під майбутній 20-метровий монумент, однак через нестачу фінансування будівництво з 1995 року практично зупинилося.

Попри труднощі, ініціативу підтримали численні благодійники. До збору коштів долучилися Всесоюзна рада єврейських громад, великі промислові підприємства міста, серед яких концерни «АВЕК» і «УПЕК», завод імені В. О. Малишева, «Турбоатом», «Хартрон» та Харківський авіазавод, а також підприємці, банки й міжнародна організація «Джойнт». Всі внески акумулювалися у спеціальному благодійному фонді «Дробицький Яр». Керував будівництвом Сергій Іщенко.

У 2000 роботи відновилися, а 13 грудня 2002 відкрили першу чергу меморіального комплексу. Вартість будівництва цього етапу оцінювалася приблизно у три мільйони гривень (бл. 530 тис. $ за тодішнім курсом). Тоді було споруджено пам'ятний знак у вигляді менори заввишки близько 20 метрів, облаштовано під'їзну дорогу, алею та головний монумент. У церемонії відкриття взяла участь посол Ізраїлю в Україні Анна Азарі, яка напередодні відзначила званням «Праведник миру» дванадцятьох українців, що рятували євреїв під час Другої світової війни. Більшість з них були нагороджені посмертно.

Подальший розвиток комплексу тривав у наступні роки. 22 серпня 2005 року тут було відкрито траурний зал із Чашею скорботи, у якому на плитах білого мармуру викарбувані імена тисяч жертв трагедії. Загалом на меморіалі зібрано понад 9 тисяч встановлених імен, а також зберігаються фотографії, щоденники й вірші загиблих.

У 2016 меморіальний комплекс «Дробицький Яр» отримав статус пам'ятки історії та монументального мистецтва місцевого значення (охоронний № 2656-Ха)Наказ Міністерства культури України від 6 грудня 2016 року № 1162 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»Меморіал «Дробицький яр» занесли до Держреєстру нерухомих пам'яток. // Харківська обласна державна адміністрація. 29.12.2016..

Під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну меморіал зазнав пошкоджень. 26 березня 2022 року внаслідок артилерійських обстрілів була зруйнована частина території комплексу, постраждали менора та головний монумент. На території залишаються сліди від снарядів, а частина ділянки станом на 2025 рік залишалася не розмінованою. Попри це комплекс продовжує діяти як місце пам'яті й скорботи, куди приїжджають як місцеві мешканці, так і іноземні відвідувачі.

Дробицький яр у мистецтві Трагедія Дробицького яру знайшла відображення у творчості поетів Євгена Євтушенка та Зиновія Вальшонка.

Галерея

Див. також Бабин Яр Список релігійних об'єктів України, які постраждали внаслідок російського вторгнення (з 2022)

Примітки

Посилання

Офіційний сайт меморіального комплексу «Дробицький Яр»  — унікальний музичний твір, яке написав Іцхак Хальфон в пам'ять про понад 15 000 євреїв загиблих у Дробицькому Яру в 1941 р.