Союз збройної боротьби () — назва польських збройних формувань у період другої світової війни. Спочатку — «Служба Перемоги Польщі». Головною метою СЗБ була організація збройного опору як німецьким окупантам у Польщі, так і радянському режиму в Західній Білорусі і в Західній Україні.
СЗБ створено 13 листопада 1939 року на основі «Служби Перемоги Польщі» і 14 лютого 1942 року реорганізовано в «Армію Крайову».
СЗБ був підпорядкований польському уряду у вигнанні. Однак, оскільки ефективно керувати організацією з-за кордону виявилося неможливим, у січні 1940 року вся територія Польщі була поділена на дві частини: «німецьку» — під командуванням полковника Стефана Ровецького, з центром у Варшаві; «радянську» — під командуванням генерала Міхала Токаржевського-Карашевича, з центром у Львові.
Ще з вересня 1939 року на території Біловезької, Рудницької, Липчанської та Налібоцької пущ у Західній Білорусі, яка була окупована радянськими військами, стали виникати перші польські повстанські загони, які почали вступати в боротьбу з військами НКВС. НКВС почав боротьбу із польським підпіллям. Серйозної шкоди польському підпіллю в СРСР було завдано масовими депортаціями осадників і лісників у 1940 році.
Після того, як Токажевського-Карашевича заарештував НКВС, східна частина СЗБ залишилася без командування. У 1940 році головним комендантом організації був призначений Стефан Ровецький («Грот»). Після капітуляції Франції у 1940 році ситуація з керівництвом ще більше ускладнилася.
30 червня 1940 року за наказом прем'єра уряду у вигнанні Владислава Сікорського була створена Головна комендатура СЗБ, командувачем був призначений Стефан Ровецький.
Джерела
Historia Związku Walki Zbrojnej Michał Szukała 80 lat temu powołano Związek Walki Zbrojnej
Посилання Związek Walki Zbrojnej (ZWZ)