Горбаків

Горбакі́в — село в Україні, у складі Бабинської сільської громади Рівненської області.

Географія Село Горбаків лежить за 0,2 км на північний захід від містечка Гоща. Розташоване на лівому березі річки Горинь. Через село проходить траса Київ-Чоп , відстань до міста Рівне — 28 км, до міста Київ — 303 км. У селі є Горбаківський парк і ставок, а неподалік від села гідрологічна пам'ятка природи — Дорогобузькі джерела.

Ґрунти Чорноземи неглибокі слабогумусовані та малогумусні: 55д — чорноземи неглибокі карбонатні слабогумусовані слабо змиті неосушені та осушені грубопилувато-середньосуглинкові схилів складної форми з улоговинами крутизною 2-3˚; 56д — чорноземи неглибокі карбонатні сильно змиті середньо суглинкові схилів складної форми з улоговинами 2-3˚ Лучні ґрунти: лучні та чорноземно-лучні ґрунти. Опідзолені ґрунти: 208г — опідзолені намиті грубопилувато-легкосуглинкові днищ балок 0-1˚

Клімат Середня висота над рівнем моря 186 м. Клімат помірний континентальний. Кількість опадів у Горбакові значна, з опадами навіть у найсухіший місяць. За класифікацією кліматів Кеппена — Dfb (зона D — помірний континентальний клімат без посушливого сезону з теплим літом). Середньорічна температура в Горбакові 7,3 °C. За рік кількість опадів становить 631 мм. Найсухіший місяць — березень, 30 мм опадів. У липні кількість опадів досягає свого піку, в середньому 90 мм. Найтепліший місяць року — липень, із середньою температурою 18,8 °C. Січень — найхолодніший місяць року, середньомісячна температура -5.4 °C. Різниця в опадах між найсухішим і найвологішим місяцями становить 60 мм. Різниця річної температури становить близько 24,2 °C.

Історія Очевидно, назва села походить від слов'янського слова — горб (форма рельєфу, що піднімається над навколишньою поверхнею). Крем'яні знаряддя праці, черепки знайдені в околицях, свідчать, що люди тут над Горинню жили з прадавніх часів. Земля волинян, Волинського князівства, Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського. В 1452 році селом володів князь Юрій Семенович Гольшанський, а з 1511 року князь Костянтин Іванович Острозький, зять Семена Юрійовича Гольшанського при якому в Горбакові було чотири господарства, в Горбакові Другому три господарства та одне монастирське з яких сплачувалось подимне. Село Горбаків згадується в актах Луцького замку від 15 червня 1545 року, де між іншим сказано, що з проїжджих купців беруть мито «з воза по грошу, а від коня не потрібно»* Торгівля на Україні. XIV ‒ середина XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина / Упорядники В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко. ‒ : Наук. думка, 1990. — С. 65. — ISBN 5-12-001238-8.. Також Горбаків згадується як маєток князя Констянтина Острозького в актах від 6 липня 1562 року в скарзі дорогобузького урядника князя про підтоплення паном Іваном Кирдійовичем Мнишинським сінокосів в селі Горбаків.

21 червня 1649 року, під час Національно-визвольної війни на чолі з Богданом Хмельницьким, на село напали дворяни — Ян Козинський і Варфоломій Кулаковський які побили і заподіяли важких ран селянам а одного вбили, забрали коней. Нападників зловили в діброві біля Білої Криниці і пізніше судили.

Від 1649 року володарем села був Ян Замойський син Катерини Острозької при якому вже було від 20 господарств. За переписом єврейського населення в 1784 році у селі проживало троє жидів які відносились до кагалу Острога. Пізніше володарями села у різні часи були князі Любомирські, Гулевичі, Вігури, поміщик Чертов, який у 1874 році купив три чверті села (292 десятини орних земель) а решта залишилась за Вігурами. В селі є церква Пресвятої Трійці зведена 1764 року коштом князя Станіслава Любомирського яка вже відсвяткувала 255 років від часу своєї побудови. Церква дерев'яна, на кам'яному фундаменті, в 1872 році до неї прибудована триярусна на кам'яному фундаменті дзвіниця на кошти парафіян. В 1885 році церква була пофарбована і в ній був влаштований новий іконостас. Метричні книги велись з 1806 року. Церкві належало 52 десятини 867 сажень орних і інших земель. 29 квітня 1880 року була пожежа в якій згоріли парафіяльний будинок та хазяйські прибудови. Церковно-парафіяльна школа відкрита у вересні 1884 року в селянській хаті, причому від селян виплачувалась заробітна платня вчителю в 60 рублів на рік а на опалення і освітлення школи 12 рублів, на ремонт 5 рублів 25 копійок. Відвідувало школу 20 учнів. Парафіян разом з православними села Шкарів було 810. Священник Констянтин Сільвестрович Олесницький з 1877 року, а псаломщик Георгій Максимович Новаковський с 1880 року. В 1930—1940 рр. священником був Сергій Ковалевський, у минулому кадровий офіцер російської армії. За Вігурів існувала домова капличка Римо-католицької парафії Тучина. Біля автотраси знаходиться старий цвинтар де майже зруйнований і давно пограбований склеп капітана Чертова Андрія Аркадієвича (4.07.1815 — 23.02.1874) та могили його родини.

Під владою Російської імперії Після поділу Речі Посполитої в 1795 році Волинь відійшла Російській імперії, а село Горбаків увійшло в склад Гощанської волості, а пізніше приєднано до Бугринської волості Острозького повіту Волинської губернії. Станом на 1885 рік тут проживало 564 особи, було 59 дворів, православна церква, корчма, вітряний млин.

У 1913 році найбільшим землевласником у селі був Чертов Микола Андрійович, який здавав в оренду Люціану Горновському 419 десятин землі, ще майже по 100 десятин мали у власності Марія і Ядвіга Кобилянські та Анна СтемпковськаСписок землевладельцев и арендаторов Волынской губернии, во владении коих находится не менее 50 десятин земли / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир: Волынская губернская типография. — 1913. — С. 204, 211, 214..

Революційні події 1917—1921 рр. В період революційних подій 1917—1921 рр. та польсько—радянської війни, через село, у напрямку Київ — Варшава, пересувались армії та кордони ворогуючих держав.

У складі Армії УНР на чолі з С. Петлюрою виборювали незалежність України — Гальчук Адам, Матвійчук Марко, Симончук Іван та Ткачук КлимКнига Пам'яті і Слави Волині [Текст]: в 16 т. / О. С. Денищук ; ред. І. Пестонюк. — Рівне: Волинські обереги, 2001. Т. 4 : Рівненська область. Гощанський район. — [Б. м.]: [б.в.], 2002. — С.106 — 111. — ISBN 966-96174-0-5.

24 серпня 1919 року польські війська перейшли ріку Горинь коло містечка Гощі та зайняли КорецьАрхів Української Народної Республіки. Міністерство внутрішніх справ. Справоздання губерніяльних старост і комісарів (1918—1920) / Упоряд.: В. Кавунник. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського — К: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2017. — С. 29..

В ніч на 2 липня 1920 року, під сильним артилерійським та рушнично—кулеметним вогнем, польська армія відступила перед натиском Першої кінної армії Будьонного за ріку Горинь підірвавши міст, але це не зупинило наступаючих, які після нічного відновлення моста та вбрід перейшли ріку і захопили невеликий плацдарм, а 4 липня і місто Рівне та вже в кінці вересня ця червона навала після Варшавської битви відкотилась назад.

У складі Польської Республіки

Після підписання Варшавського договору представниками Польщі і Української Народної Республіки та наступного Ризького миру землі Західної України відійшли до Польщі. У період польської адміністрації Горбаків входив у ґміну Бугрин Рівненського повіту, Волинського воєводства Польщі. 1928 року польською владою була припинена діяльність філії товариства «Просвіта»Robota komunistyczna pod oświatowym płaszczykiem // Kurjer Zachodni Iskra: dziennik polityczny, gospodarczy i literacki. — 1928. — № 81. — С.3.. З 1929 року солтисом села був Тимофій Сульжук-Поліщук. В 1930 році польським урядом проведена комасація земель села загальною площею 1095,68 гектарів, зокрема через Товариство «Горбаківське»Ogłoszenie Okręgowego Urzędu Ziemskiego dotyczące postępowania scaleniowego gruntów wsi Białystok, Horbaków, Pudhorodno-Zastawie-Boremszczyzna, Podhajce Duże i Małe// Dziennik Wojewódzki Wołyński. — 1930. — № 20. — Poz. 210. — S. 270.. Мешканці займалися сільським господарством, чоловіки мостили бруківку на будівництві шосейних доріг Рівненського повіту. У селі підпільно діяло «Українське селянське об'єднання», члени якого — Наконечний, Галан, Єремчук, Іван Садовнік, Сульжук, Левко та ін. переслідувались польською дефензивою. Через близькість кордону з УРСР, у селі діяла польська розвідка та секретні співробітники розвідувального управління Київського військового округу, які збирали і передавали інформацію про настрої селян, будівництво доріг, мостів, фортифікацій, пересування військових частин Рівненського гарнізону. Кілька юнаків села 1935—1936 роках служили, а 1939 р. були мобілізовані в польську армію, брали участь у військових діях, і навіть потрапили до німецького полону, зокрема така доля спіткала Терещука Луку Вікторовича (07.02.1915 — 04.11.1981).

Друга світова війна Друга світова війна почалася для мешканців села 1 вересня 1939 року, коли гітлерівські війська вторглися в Польщу, а 17 вересня у конфлікт втрутився Радянський Союз — союзник нацистської Німеччини і окупував західноукраїнські землі Польщі. За першої більшовицької окупації в селі був організований колгосп, у який добровільно увійшло 30 господарств з 363-х існуючихМатеріали в справі закладення колгоспів по селах Гощанського району Рівненської області за 1948—1949 рр. // АЦДВР. Ф. 63. — Т. 5..

З початком німецько-радянської війни, Горбаків неодноразово згадується у бойових донесеннях вермахту і побічно в РСЧА.

2 липня 1941 року село піддавалось бомбардуванню, селяни також спостерігали повітряні бої і численні автоколони на схід. Бойові донесення вермахту і РСЧА<div></span></div> Спочатку німців населення села сприйняло як визволителів від сталінського режиму (зустрічали з квітами у вишиванках). Під час німецької окупації бачили в селі розвідника Кузнєцова у жіночому вбранні, з німецьких окупантів своєю неприязню запам'ятались жителям угорці та п'яні козаки з нагайками. Літом 1943 року, поблизу села, боївка УПА під командою «Думи» (командир боївки — Ничипорик Євген Андрійович 1922 р.н., уродженець села Липки Гощанського району Рівненської області) організувала засідку на автошляху Київ—Рівне. По дорозі їхало легкове авто з німцями яке повстанці зупинили, німців роззброїли, забрали документи і зникли в темрявіДенищук О. С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій у 2 — х томах. Т. 1: Волинь.— Рівне: ППДМ, 2008.— С. — 126.— ISBN 978-966-8424-86-1.

Січень 1944 року видався дощовим, річка Горинь вийшла з берегів. Під час Рівненсько-Луцької операції 13-ї армії село Горбаків безуспішно, з 27 січня 1944 року, атакували підрозділи 524-го стрілецького полку 112-ї стрілецької дивізії, які змогли захопити село тільки 30 січня 1944 року після відступу німців, які просто залишили позиції, уникаючи оточення. Бойові донесення Червоної арміїЦАМО РФ, ф. 1309, оп. 1, спр. 25, № 1253, «Журнал боевых действий 112 сд» , п-29—33.ЦАМО РФ, ф. 874, оп. 1, спр. 1а, «Боевой путь 24 ск» , п-3,10,12.<div></span></div>

В один з тих похмурих днів радянське командування, яке ніколи не рахувалось з людськими життями, послало розвідників, серед білого дня, викрити вогневі точки гітлерівців. З Гощанського повороту виїхала машина з бійцями, яка тут же була накрита вогнем мінометної батареї на Валу. Один з тих невідомих воїнів перебрався через ріку Горинь і був поранений на нейтральній смузі біля озера. Цілий Божий день він стогнав: «Мать моя родная, зачем ты меня на свет родила !» з кожною годиною все тихіше і тихіше… Місцеві жителі в цей час переховувались на хуторах де тепер школа. Після бою на замінованих полях перед селом залишилась дюжина мертвих німців яких так і поховали в окопах. Перед відступом фашисти підірвали міст через Горинь, пограбували, спалили крайні хати села та залишили після себе вибухонебезпечні іграшки від яких потім загинули або були поранені допитливі діти.