Е́лвіс Ааро́н Пре́слі ( або Elvis; 8 січня 1935, Тупело, Міссісіпі — 16 серпня 1977, Мемфіс, Теннессі) — славнозвісний американський співак і актор. Один із найуспішніших музикантів XX століття. Встановив чимало досі не перевершених рекордів у царині звукозапису. Став настільки популярним, що більшість людей зазвичай називає його просто «Елвіс» або «Король рок-н-ролу», а в США — просто «Король» ().
Життя та творчість
Ранні роки (1935—1953) Дитинство
Елвіс Преслі народився у місті Тупело близнюком у сім'ї Вернона і Ґледіс Преслі (), проте його брат, Джессі Гарон, не вижив. Сім'ї Преслі жилось нелегко — і справи погіршились, коли батько майбутнього співака у 1938 році відсидів два роки у в'язниці за підробку банківських чеків. Сам Елвіс із дитинства виростав в оточенні музики й релігії: неодмінно відвідував церкву та співав у церковному хорі християнської п'ятидесятницької церкви (Церква Асамблеї Божої). Мати Преслі особливо стежила за манерами сина, прищепивши тому на все життя виняткову ввічливість і пошану до старших. Уже на своє одинадцятиріччя Елвіс отримав замість велосипеда, який сім'я не могла собі дозволити,— гітару. Ймовірно, на такий вибір вплинув перший музичний успіх Елвіса, адже за декілька місяців до того він отримав приз на ярмарку за виконання американської народної пісні «Стара вівчарка» ().
У Мемфісі
У вересні 1948 року сім'я Преслі переїхала в Мемфіс, штат Теннессі, де були кращі можливості для батька Преслі знайти роботу. Саме у Мемфісі Елвіс більш свідомо цікавився сучасною музикою: по радіо слухав кантрі, традиційну естраду, — а також передачі з афроамериканською музикою: блюз, буґі-вуґі, ритм-енд-блюз. Часто відвідував квартали Біль-стріт у Мемфісі, спостерігав гру чорних блюзменів та вештався афроамериканськими магазинами: під їхнім впливом в Елвіса вироблявся стиль одягу, яким він яскраво виділявся серед інших.
Влітку 1953 року, закінчивши школу, 18-річний Преслі працював водієм вантажівки, а вже 18 липня Елвіс зайшов у фоностудію Сема Філліпса, — і записав за 8 доларів під гітару пісні «Щастя моє» () і «Починає тоді краятись серце моє» (). Платівка мала бути подарунком матері Преслі, — але насправді, як він сам зізнався, зробив запис, бажаючи почути, як саме звучатиме власний голос на жорсткому носії. А вже для себе Елвіс записав ще одну платівку 4 січня 1954 року із піснями: «Ніколи не стоятиму тобі на заваді»/«Не однаково було б без тебе мені» () — за декілька місяців до запису навіть встиг виступити в клубі й на декількох концертах. Наміряючись вже тоді безумовно стати музикантом, Елвісу ще доводилося визначатися із жанром, у якому йому доведеться попрацювати: виконуватиме ґоспел і церковні гімни чи гратиме кантрі? Секретарка фоностудії «Сан-Студіо» () зацікавилась голосом Елвіса і записала дані та координати Преслі, коли той на її питання про виконавця, до якого наближається його спів, відповів,— що такого немає. (Їх діалог став майже легендарним: ) Елвіс попросив у неї передзвонити йому, щойно у фірмі Філліпса, яка випускала тоді в основному афроамериканську музику на лейблі «Сан-Рекордс» , буде потрібен співак. Елвіс неодноразово зупинявся у фоностудії, сподіваючись отримати там роботу.
Записи для Sun Records (1954—1955)
«That's All Right»
У червні 1954 року Сем Філліпс планував записати декілька пісень для «Сан-Рекордс» і для цього запросив знайомих йому гітариста Скотті Мура і контрабасиста Біла Блека. У пошуках вокаліста він таки скористався підказкою секретарки і взяв Елвіса Преслі. Попри те, що спочатку нічого виразного не виходило, репетиції у студії таки тривали декілька тижнів. А вже 5 липня, коли музиканти на перерві після запису балади «Люблю тебе, тому що…» () стали награвати «Усе гаразд, (мама)» () (була це блюзова композиція Артура Крудапа),— Преслі, Мур і Блек додали їй несподіваного ритму. Почувши в студії їхню гру, Філліпс спитав музикантів, що саме вони грають, а ті зізналися,— що й самі не знають. Філліпс попросив їх повторити те саме та записав пісню; аналогічним чином записано услід і хіт Біла Монро «Блакитний місяць Кентуккі» (). Так народилося i бажане звучання, яке ненароком знайшли Сем Філліпс і сам Преслі. Сингл «That's All Right» (із «Blue Moon Of Kentucky» на зворотному боці) вийшов 19 липня 1954 року — і розійшовся тиражем 20 тисяч екземплярів, завдяки майже безперервному його програванню на радіохвилях Мемфісу.
Перші сингли і виступи
За формулою першого синглу (запис однієї сторони на основі блюзу, запис зворотної — на основі кантрі) були випущені протягом року такі платівки: «Good Rockin’ Tonight / I Don't Care If the Sun Don't Shine» (вересень 1954 р.), «Milkcow Blues Boogie / You're a Heartbreaker» (січень 1955 р.), «Baby, Let's Play House / I'm Left, You're Right She's Gone» (квітень 1955 р.), «I Forgot To Remember To Forget / Mystery Train» (серпень 1955 р.). Усі ці пісні стали не тільки незаперечним артистичним досягненням для самого співака, але i класикою рок-н-ролу, зобов'язаного своїм розвитком в основному саме записам Елвіса Преслі для «Сан-Рекордс» . Слід відзначити, що ранні платівки Елвіса не називали тоді рок-н-ролом (термін тоді нечасто використовували), а по-простому вважалися новим різновидом кантрі, адже прізвисько Елвіса Преслі в ті роки було «Гіллбіллі кет» (, у якому «гіллбіллі» — застаріла назва кантрі). І насправді, рання музика Преслі викликала суперечності: тоді ж радіослухачам ставало незрозуміло, співає білий виконавець чи темношкірий; незрозумілий був жанр (адже популярна музика з початку століття чітко класифікувалась, а Елвіса годі було класифікувати за старими схемами) — одним словом, поєднання всіх елементів американської культури і ставиться в заслугу Елвісу Преслі.
Улітку 1954 року почалися перші виступи Преслі, Мура і Блека: на афішах колективно звалися вони «Blue Moon Boys». Незважаючи на провал у знаменитому радіоконцерті «Гранд-Ол-Опрі» () у Нешвіллі у вересні того року, виступи «Blue Moon Boys» проходили зі зростаючим успіхом: багато гастролювали Півднем, особливо Техасом, іноді з ними їздили майбутні зірки естради та «Сан-Рекордс» Джонні Кеш і Карл Перкінс. З жовтня 1954 року музиканти стали постійними учасниками суботніх радіоконцертів «Луїзіана Хейрайд». Саме тоді народилася на сцені характерна хореографія рухів Преслі, яка полягала в несамовитому розгойдуванні стегон у поєднанні з емоційними рухами рук і тіла, — що й викликало безпрецедентне збудження публіки.
Ці виступи, а також нові сингли, сприяли зростанню популярності співака на американському Півдні, а вже в середині 1955 року — і в національному масштабі (сингл «I Forgot To Remember To Forget» посів перше місце в хіт-параді категорії кантрі в журналі «Біллборд» ). Це привернуло увагу полковника Тома Паркера, ділового південця, що опікувався тоді зіркою кантрі Хенком Сноу. Протягом року Паркер придивлявся до Преслі, перш ніж укласти контракт зі співаком у серпні 1955 року на управління його справами (хоча формально колишній імпресаріо Преслі — Боб Ніл ще рік залишався його менеджером). Паркер розумів обмежені можливості «Сан-Рекордс» і шукав вихід на відоміші лейбли. Нарешті, зацікавленість виявили «аР-Сі-Ей Рекордс» , що 20 листопада 1955 року підписали контракт із Преслі. RCA також передбачливо викупили весь каталог звукозаписів Преслі із «Сан-Рекордс» () за 40 000 доларів, із яких 5 000 призначалися особисто Преслі.
Король рок-н-ролу (1956)
Телевиступи і нові записи
У долі Елвіса Преслі став поворотним 1956 рік, принісши йому не тільки всеамериканську, але й світову славу. Першим синглом Преслі на RCA стала чуттєва блюзова композиція «Heartbreak Hotel» . Пісня з колишніми записами на «Сан-Рекордс» нічого спільного не мала — і це насторожило RCA; проте їх побоювання виявилися марними: сингл посів перше місце та розійшовся накладом у понад мільйон примірників. Услід вийшли на ринок сингли «Blue Suede Shoes» і «I Want You, I Need You, I Love You» , а також перший довгограючий альбом «Elvis Presley», який уперше в історії звукозапису перевершив мільйонну відмітку. Тоді ж відбулись і перші телевиступи, що викликали шок в Америці й миттєву любов тисяч американських підлітків: музика, одяг, рухи, манери і молодість Елвіса — все це було несхоже на звичайних виконавців кантрі, не кажучи вже про традиційних естрадних співаків, наприклад Френка Сінатру. Одночасно піднялася й хвиля обурення з боку старшого покоління, яке бачило в Преслі лише вульгарність і бездарність. Особливо негативну реакцію викликало телешоу Мільтона Берля, де в червні 1956 р. Елвіс уперше виконав «Hound Dog» , що створило Елвісу Преслі імідж «бунтаря», дарма що співак ніколи таким себе не відчував, а просто був природним у своїх жестах і манерах. Прикладом неоднозначного ставлення до співака може бути телеведучий Ед Саліван, який спочатку заявив, що для Преслі немає місця в його шоу, — а потім не тільки запросив співака на декілька передач, але й заявив у прямому ефірі, що Елвіс Преслі є «собі дійсно порядний молодий чоловік».
Улітку 1956 року виходить сингл «Hound Dog / Don't Be Cruel», а восени другий альбом «Elvis» — і той і інший посіли перші місця; до того часу Преслі досяг міжнародної популярності завдяки випуску платівок за кордоном (особливий — і достатньо стабільний — успіх у Преслі був і залишається у Великій Британії і Німеччині). У жовтні американський журнал «Вар'єте» нарік Преслі «королем рок-н-ролу». Тоді ж полковник Том Паркер став єдиним імпресаріо Елвіса Преслі.
Полковник Том Паркер Паркер був досвідченою і вельми серйозною людиною в шоу-бізнесі. Для свого головного і незабаром єдиного клієнта Елвіса Преслі він «вичавлював» максимум з усіх переговорів, не раз встановлюючи рекорди за сумою договірних операцій. Між Преслі і полковником був укладений контракт, відповідно до якого 50 % йшло особисто Преслі, а інші 50 % конторі Паркера. Полковник не втручався в музику Преслі або його особисте життя, проте і сам, у свою чергу, був абсолютно необмежений в своїй господарській діяльності. Існує думка, що Преслі втрачав мільйони внаслідок непідконтрольних фінансових схем Паркера, крім того, безліч доходів не враховувалася податковою службою, з якою після смерті співака почалися проблеми у його спадкоємців. Том Паркер першим дав початок масовому виробництву атрибутики виконавця популярної музики, ліцензуючи випуск авторучок, гітар, годинників, календарів, одягу та іншого з портретом або просто ім'ям Елвіса Преслі.
Багатьма роками пізніше стало відомо, що Том Паркер був насправді нелегальним іммігрантом з Голландії, що приїхав до США в кінці 1920-х г.; його справжнє ім'я було Андреас Корнеліус ван Куйк, а в «полковники» він був посвячений 1948 року; за життя Елвіса ці факти не були розголошені.Alanna Nash. The Colonel: The Extraordinary Story of Colonel Tom Parker and Elvis Presley (Simon & Schuster: 2003) ISBN 0-7432-1301
Кінодебют і армія (1956—1959)
Перші фільми Успіх Елвіса Преслі в популярній музиці відкривав йому шлях у Голлівуд, чим негайно скористався Том Паркер, уклавши контракти зі студіями 20th Century Fox і Paramount. Першим фільмом за участю Преслі став «Ніжно мене люби», прем'єра якого відбулася 15 листопада 1956 року. Преслі грав другорядну роль і виконав лише чотири короткі пісні, але того тижня саме на нього йшли мільйони глядачів у кінотеатри. Давня мрія Елвіса стати актором здійснилася. 1957 року вийшли ще два фільми «Любити тебе» і «Тюремний рок», що стали миттєвим комерційним успіхом.