Примітка: Ця стаття стосується Іберійських мов — мов Піренейського (або Іберійського) півострова, а не мов іберів, які жили на цьому півострові за часів Стародавнього Риму.
У більшості іспано-, португало- і каталономовних районів світу люди мають щонайменше два прізвища. Перше успадковується від батька, друге — від матері. Своїм дітям батьки зазвичай надають те прізвище, яке вони успадкували від свого батька (дідуся дитини).
У більшості іспаномовних країн прізвище від батька пишеться перед прізвищем від матері (хоча є винятки з цього правила), і в скороченнях використовують са́ме батьківське прізвище. Тому, наприклад, до чоловіка з ім'ям Вісенте Фокс Кесада () слід звертатися «сеньйор Фокс» (), а не «сеньйор Кесада», а Фокс є першим прізвищем, а не другим ім'ям чи ім'ям по батькові.
У більшості португаломовних країн прізвище, отримане від батька, звичайно ставиться після материнського прізвища. У цих країнах дуже часто діти отримують по два прізвища від кожного з батьків, тому зазвичай мають останнє прізвище кожного зі своїх дідусів і бабусь.
Угоди з питань надавання імен зараз змінюються й повертаються до традиційних історичних норм, коли ці угоди були гнучкішими. Ці зміни спричинені змінами в ставленні до рівності статей. У Португалії, починаючи з 1977 року, прізвище дитини може походити як від батька, так і від матері. В Іспанії законодавчі зміни такі самі, але також із незначним ефектом на суспільство. Чинний іспанський закон вимагає, щоб усі діти в сім'ї мали однакову систему прізвищ, тобто, якщо старша дитина має материнське прізвище першим, то і решта дітей цих батьків повинна мати прізвища в тому ж порядку. Як і раніше, люди можуть змінити прізвище в особливих випадках, наприклад, через питання спадкоємства.
Іспанські імена
В іспаномовних країнах прізвище батька ставиться перед прізвищем матері. Ці два прізвища відомі як батьківське, або перше прізвище ( або ), та материнське, або друге прізвище ( або ).
Фамільний предикат
Частинка «de» в жіночих прізвищах У латиноамериканських країнах, коли жінка одружується, вона може відкинути своє материнське прізвище та замінити його на батьківське свого чоловіка з частинкою «de» перед ним. Тому, якщо, наприклад, Анхела Лопес Саенс () одружується з Томасом Портільо Бланко (), вона може змінити своє повне ім'я на Анхела Лопес де Портільо (). Однак цей звичай має здебільшого соціальний характер і не є офіційним; на відміну від багатьох країн, включаючи Україну, де після одруження жінка офіційно змінює прізвище, прізвище латиноамериканської жінки після одруження залишається в офіційних документах незмінним. Проте в багатьох областях ця традиція зараз вважається застарілою формою дискримінації жінок («de» може розглядатися як позначка належності) і тому поступово зникає. Більш формальна версія — Анхела Лопес, сеньйора Портільо (, де «Sra.» — скорочення слова сеньйора — «пані»).
В Іспанії жінка ніколи не змінює свого прізвища у шлюбі.
Успадкування прізвищ
Якщо, як це звичайно трапляється, Анхела Лопес і Томас Портільо вирішать передати свої прізвища своїм дітям, їхні діти матимуть прізвище Портільо Лопес.
При цьому прізвище жіночої гілки звичайно втрачається зі зміною поколінь. Якщо жіноче прізвище особливо престижне або комбінація неблагозвучна, порядок може бути змінений. Хоча Іспанія нещодавно ввела закон, що дає батькам волю у вирішенні порядку прізвищ незалежно від того, які прізвища передаються, переважна більшість іспанців продовжують дотримуватись традиції. Проте слід зазначити, що історично передача батьківського імені дитині не була усталеним звичаєм. До середини XVIII століття в багатьох іспаномовних країнах діти могли отримати материнське прізвище, або навіть, у деяких випадках, прізвище бабусі або дідуся, яке жоден із батьків не носив, з міркувань престижу або спадкоємства. Батьківсько-материнська комбінація прізвищ — традиція, яка розвинулася протягом останніх двох століть.
Ці правила поширені у всіх іспаномовних країнах, але з деякими відмінностями. Наприклад, в Аргентині при народженні в документи записується тільки батьківське прізвище (хоча можна почути, як Хорхе Луїса Борхеса інколи називають Хорхе Луїс Борхес Асеведо — ). З іншого боку, у деяких країнах, наприклад Гондурасі, у паспорт потрібно записувати два прізвища, що може створити певні труднощі у випадках, коли особа батька невідома, або для іммігрантів, які мають тільки одне прізвище.
В Іспанії, якщо батько невідомий або відмовляється визнати дитину, новонароджений бере обидва прізвища матері. Тому, якщо Марія Лопес Мартінес () матиме сина від невідомого батька та назве його Хосе (), її син буде мати повне ім'я Хосе Лопес Мартінес. Оскільки це може привести до непорозуміння (таке ім'я виглядатиме як ім'я брата Марії Лопес Мартінес), порядок прізвищ може бути змінений на зворотний, тобто Хосе Мартінес Лопес.
Частинка «y»
В іспанських, а також в каталонських іменах є можливість об'єднати два прізвища за допомогою частинки «y» («і»), наприклад, Хосе Ортега-і-Гассет (). Тому замість «Томас Портільо Бланко» можна записати «Томас Портільо-і-Бланко», хоча така манера вважається в сучасному суспільстві старомодною. Однак таке використання частинки «y» збереглося в ужитку на Філіппінах, де воно використовується, серед іншого, при зберіганні даних про злочинців.
Скорочення
Часто для стислості вказується тільки одна частина прізвища, зазвичай успадкована від батька. Тому скороченим варіантом імені Ґабріель Ґарсія Маркес () буде Ґабріель Ґарсія (хоча в цьому випадку, якщо мається на увазі колумбійський письменник, застосовується прізвисько Ґабо — Gabo). Іноді персона з дуже поширеним батьківським прізвищем, але рідкісним материнським, стає відомою під своїм материнським прізвищем, наприклад художник Пабло Руїс Пікассо () відоміший як Пабло Пікассо, поет Федеріко Гарсіа Лорка () — як Лорка, і навіть прем'єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро () — як Сапатеро. З іншого боку, уругвайський журналіст Едуардо Х'юз Ґалеано () відомий під прізвищем Ґалеано через те, що його батьківське прізвище іноземне й погано сприймається в іспаномовних країнах. У дитинстві він іноді підписувався як Едуардо Хіус (Eduardo Gius), намагаючись надати своєму прізвищу більш іспанського звучання.
Багатослівні прізвища
Не кожне прізвище — одне слово. Особливо престижні та знамениті комбінації батьківських і материнських прізвищ можуть передаватися наступним поколінням як подвійне батьківське прізвище, особливо коли одне батьківське прізвище вважалося б непримітним. Наприклад, колишній мексиканський президент Хосе Лопес Портільйо (), прізвище матері якого було Пачеко (), підписувався як Хосе Лопес Портільо-і-Пачеко (). Інший тип подвійних імен походить від церковних імен (звичайно імен святих), таких як Сан-Хосе (). Якщо людина має таке подвійне прізвище як частину свого повного прізвища, більш звичайно використовувати «y» («і») між батьківською та материнською складовими частинами. У цьому випадку існує звичай ставити дефіс перед і після цієї частки, щоб показати що це все — одне ім'я; це правило може порушуватися як випусканням дефіса, так і додаванням дефіса між усіма словами прізвища.
Частка de в областях Кастилія й Алава
У прізвищах, що походять з іспанських провінцій Кастилія й Алава, до власного прізвища часто додається географічна назва місцевості, з якої походить це прізвище, відділена часткою «de». В Іспанії, на відміну від сусідньої Франції, приставка «de» (у значенні «з») зазвичай не вказує на благородне походження. Наприклад, у випадку Хосе Ігнасіо Лопеса де Арріортуа () Лопес де Арріортуа — одне з двох прізвищ. Це може викликати непорозуміння, тому що і Лопес, і Арріортуа зустрічаються як окремі прізвища. Частка «de» також може використовуватися для того, щоб відділити прізвище, яке може бути прийняте за ім'я. Тому Луїс де Мігель Перес () означає, що ім'я — тільки Луїс, а не Луїс Мігель. На відміну від французьких імен при скороченні іспанських частинка «de» не відкидається: конкістадор Ернандо де Сото () відомий як «де Сото», але іспанський король Філіп де Бурбон () відомий як «Бурбон», а не «де Бурбон».
Марія
Стосовно імен, з релігійних (католицьких) причин існує традиція, зараз дещо менш популярна, але все ще наявна, надавати дівчатам імена на честь Марії, матері Ісуса, з додаванням якогось релігійного поняття або назви якогось з присвячених їй храмів чи місць, де вона комусь з'являлася. Щоб уникнути плутанини, саме слово «Марія» часто випускається всюди, крім офіційних документів і дуже формальних випадків. Так, імена Анхелес (), Пілар () і Лус () (буквально «ангели», «стовп» і «світло»), майже поза сумнівом означають імена Марія де лос Анхелес (), Марія дель Пілар () і Марія де ла Лус (). Кожне з них вважається єдиним ім'ям. Проте, дівчинку можуть назвати й просто Марією.
Марія також може бути частиною чоловічого імені, якщо слідує за чоловічим іменем, наприклад, Хосе Марія Аснар (). З іншого боку, дівчинку можуть назвати Марія Хосе. Можливі й інші способи застосування цієї практики, наприклад Хосе дель Пілар (), якого можуть називати як Хосе, так і Пілар. Таке використання в чоловічих іменах зараз швидко виходить із вжитку.
Число частин імені
В іспанських офіційних документах записується максимум два імені та два прізвища. Проте, людина може бути хрещеною з більш ніж двома іменами, що часто робилося й робиться, особливо серед знаті. Люди також можуть мати більш ніж два прізвища. Така практика дуже поширена в іспанській Країні басків з міркувань підтримки національної ідентичності. Наприклад, засновник баскського націоналізму Сабіно Арана () вимагав від своїх послідовників утримувати як можливо більше прізвищ, щоб показати «чистоту» свого походження.
Підкидьки
Підкидьки завжди створювали проблему для реєстраторів. Часто їх називали на честь святого, свято якого припадало на цей день, або на честь святого покровителя міста. Також як прізвище вони часто отримували слово («знайда, підкидьок»), яке явно відзначало їх і їхніх нащадків як людей без родоводу, або найзагальніше прізвище серед населення міста. У 1921 році іспанський закон дозволив безкоштовно заміняти прізвище .
Іспанські прізвища серед філіппінців
21 листопада 1849 року іспанською адміністрацією Філіппін під керівництвом Генерал-губернатора Нарсіско Клав'єріа було видано декрет про систематичне розповсюдження іспанських прізвищ і введення іспанської системи імен для місцевого населення.
Декретом Клав'єріа був створений «Алфавітний каталог прізвищ» (). Він складався здебільшого з іспанських прізвищ, хоча було багато іспанізованих назв рослин, тварин і цифр філіппінською та китайською мовою. Саме тому зараз серед філіппінців так багато прізвищ, які звучать іспанськими, але не зустрічаються в інших частинах іспанськомовного світу. Прізвища іспанського дворянства та представників колоніальної адміністратрації Філіппін, престижні серед населення, були заборонені.
Колоніальна влада видала цей декрет переважно через те, що дуже багато навернених на християнство філіппінців називали себе на честь релігійних інститутів і святих. Очевидно, перехід у християнство проходив дуже ефективно, і тому дуже багато людей мали прізвища «de Los Santos», «de la Cruz», «del Rosario», «Bautista» тощо. Це викликало переляк серед іспанської адміністрації, оскільки створило труднощі з обліком населення.
Ще одна традиція, яку так не любила іспанська влада, полягала в тому, що філіппінські діти одних батьків отримували різні прізвища, як це робилося до іспанців. Усі ці «проблеми» приводили до зменшення ефективності збирання податків. У зв'язку з масовим запровадженням іспанської системи імен серед місцевих мешканців зараз іспанське ім'я на Філіппінах, як правило, не свідчить про іспанське походження. Лише близько 3,6 % населення Філіппін дійсно мають у своєму родоводі іспанців (здебільш змішане населення).
Інші мови Іспанії