Фре́дерік Ві́льям Ге́ршель (), до переїзду в Англію звався Фрі́дріх Вільге́льм Ге́ршель (; 15 листопада 1738, Ганновер — 25 серпня 1822, Слау поблизу Лондона) — британський астроном, оптик і композитор німецького походження. Брат Кароліни Гершель, батько Джона Гершеля.
Син військового музиканта з Ганновера, Вільям Гершель разом із братами здобув музичну освіту (гобоїст і скрипаль). З 19-річного віку постійно проживав в Англії, де спочатку уславився як композитор і музикант-віртуоз. У 1776 році очолив оркестр Бата; після 1782 року професійно музикою не займався. Зацікавлення музичною теорією переросло у вивчення математики, а згодом — оптики й астрономії. Займався виготовленням астрономічних інструментів, збудував щонайменше 60 телескопів. Його брат-механік Александр співпрацював із Гершелем у створенні телескопів-рефлекторів, зокрема найбільшого — . У 1793 році Вільям Гершель отримав британське підданство згідно з парламентським актом.
З 1773 року Гершель регулярно проводив астрономічні спостереження. Їх результатом стало відкриття Урана (1781), двох супутників Урана (Титанії й Оберона, 1787) та їх зворотного руху (1797), двох супутників Сатурна (Мімаса й Енцелада, 1789). 1790 року виміряв період обертання Сатурна та його кілець. Виявив рух Сонячної системи у просторі. Також спостерігав сезонні зміни північної та південної полярних шапок на Марсі, уточнив період його обертання навколо своєї осі (1784). У середині 1780-х років уперше застосував «метод черпків» — підрахунок кількості зір у вибраних ділянках неба, що поклало початок зоряній статистиці. Гершель уперше оцінив розміри та загальну форму Галактики, дійшовши висновку, що вона є «островом» у Всесвіті. Компактні згущення зір на небі він уперше інтерпретував як справжні зоряні скупчення. До 1803 року відкрив існування подвійних зір і склав три їх каталоги. Упродовж 1786—1802 років відкрив понад 2500 нових туманностей і зоряних скупчень, 182 подвійні та кратні туманності. Досліджуючи Сонце, відкрив у його спектрі інфрачервоне випромінювання (1800), ставши піонером астрофотометрії.
Член Лондонського королівського товариства (1781), нагороджений медаллю Коплі (1781), кавалер Королівського гвельфського ордена (1816). У 1820 році став першим президентом Королівського астрономічного товариства.
Життєпис
Походження. Життя в Німеччині (1738—1756)
Походження родини Гершелів досліджене мало. у своїй біографії стверджував, що прізвище Гершель — єврейського походження, поширене в Польщі та Моравії (ця версія повторена в Єврейській енциклопедії Брокгауза і Єфрона). Проте наступні дослідники її не підтвердили. За даними , родина Гершелів згадана в документах з 1529—1530 років; вона походить із Пірни біля Дрездена. Родина сповідувала протестантизм. Прадід — Йоганн (або Ганс) Гершель — був пивоваром у Пірні й у 1630 році зазнав переслідувань за переконання. Дід астронома — придворний садівник Абрахам Гершель — добре знав арифметику, мав здібності до малювання, музики й літератури. Він помер, коли його сину Ісааку (1707—1767) було сім років. Спочатку Ісаака також навчали професії садівника, але згодом у нього виявили музичний талант. Він здобув музичну освіту в Потсдамі (навчання оплатили старші брати), а в 1731 році переїхав до Ганновера, де отримав місце полкового музиканта. Наступного року він одружився з Анною Ільзе Моріцен, неписьменною служницею, дочкою пекаря з приміського села; іморівно, шлюб був укладений через вагітність Анни. У шлюбі народилося десятеро дітей, з яких четверо не дожили до повноліття. Третій син, який народився 15 листопада 1738 року, отримав ім'я Фрідріх Вільгельм; усе його подальше життя тісно переплетене з життям його сестер і братів.
У 1743—1746 роках Ісаак Гершель брав участь у бойових діях, після чого вийшов у відставку з військової служби. Спроба влаштуватися в Гамбургу не вдалася, однак друг дитинства допоміг йому влаштуватися до оркестру ганноверської гвардії; туди ж прийняли старшого з синів — Якоба, коли тому виповнилося 14 років. Батько прагнув, щоб діти піднялися соціальними щаблями, і вважав, що музичні здібності, які проявлялися у всіх, можуть стати основою для успішної кар'єри. Усіх братів — Якоба, Вільгельма, Александра й Дітріха — він змалку навчав гри на скрипці, використовуючи маленький інструмент, виготовлений спеціально для дітей. Ісаак Гершель задавав вправи й показував, як правильно грати (він був майстерним скрипалем і гобоїстом); багатогодинні вправи проходили під наглядом матері. У 14-річному віці Вільгельма зарахували до оркестру ганноверської гвардії за згодою генерала , який був присутній на прослуховуванні.
До того всі діти Гершелів навчалися в гарнізонній школі, де викладали граматику, арифметику, основи віровчення й латину. Вільгельма і Якоба додатково навчали французької мови (французька опера була популярною по всій Європі). В автобіографічних записках Вільям Гершель стверджував, що на систематичну освіту заробляв самостійно. Учитель французької мови навчив його азів філософії, або принаймні заохочував до читання книг з логіки, етики й метафізики. Кароліна Гершель згадувала, як у шестирічному віці повторювала імена Лейбніца, Ньютона і Ейлера, щоб заснути. Батько — Ісаак Гершель — також цікавився астрономією, показував дітям сузір'я й комети. Дітей заохочували до ручної праці як відпочинку від музичних занять; Кароліна згадувала глобуси, які вони виготовляли власноруч. Александр Гершель став вправним механіком і одного разу сам змайстрував годинник із зозулею, на що йому знадобився тиждень.
Переїзд до Англії. На шляху до визнання (1756—1772)
Ганновер — Лондон
У XVIII столітті Ганноверське курфюрство і Велика Британія перебували в персональній унії, і міждержавні зв'язки були досить тісними. Життя братів Якоба та Вільгельма Гершелів різко змінилося в 1756 році: через початок Семирічної війни ганноверську гвардію та її оркестр мобілізували й перевели до Англії. Вільгельм, імовірно, побачив у цьому свій шанс та почав вивчати англійську мову. Відомо, що в якості навчального посібника він придбав тритомний трактат Джона Лока «Есе про людське розуміння». Брати потоваришували з представниками музичного середовища Лондона; Якоб у той період претендував на місце у придворному ганноверському оркестрі, але не встиг його отримати до виїзду родини до Англії. Нарешті, восени 1756 року Якоб Гершель офіційно звільнився зі служби та зміг повернутися додому, натомість як Ісаак і Вільгельм мусили взяти участь у бойових діях. У битві при Гастенбеку батько й син Гершелі, імовірно, участі не брали, хоча Ісаак, схильний до риторичних перебільшень, пізніше розповідав про свої подвиги. Оскільки Вільгельм ще був неповнолітнім і не складав присяги, Ісаак, ймовірно, відправив його до Ганновера, розташованого за 20 км. Після поразки, в умовах хаосу, Ісаак наказав синові тікати до Гамбурга та оплатив йому дорогу, але в Англії Вільгельму довелося забезпечувати себе самостійно.
Маючи лише один французький лівр, Вільгельм Гершель дістався до Лондона, де до нього приєднався Якоб. Наступні два роки його життя дуже слабко задокументовані, оскільки брати були зайняті боротьбою за виживання. Вільгельм здебільшого переписував ноти та брався за будь-який інший підробіток. Якоб, навпаки, відмовлявся працювати другою скрипкою в оркестрі, наполягаючи, що має бути першою, і навіть погоджувався голодувати, аби не принижувати свою гідність. Восени 1759 року Якоб остаточно повернувся до Ганновера. На той час Ісаака заарештували за порушення дисципліни, а Вільгельм не міг залишити межі Англії, бо був дезертиром. У Лондоні оркестранти суворо конкурували між собою, тому в 1760 році Гершель зміг влаштуватися в Йоркширі — у гарнізонному оркестрі, більшу частину заробітку пересилаючи до Німеччини. Листування з братом Якобом є одним у найважливіших джерел про інтелектуальну еволюцію Гершеля та розширення кола його інтересів. Він поєднував обов'язки вчителя музики, виконавця, а також серйозно займався композицією. У тому ж році він написав шість симфоній.
Кар'єра музиканта
У середині XVIII століття у Великій Британії сформувався ринок музичних професій; виконавці й композитори не були обмежені дворами володарів, як це було в німецьких та італійських державах. Музиканти (здебільшого німці та італійці, які прибули на острови) могли вільно пересуватися країною, виступати на концертних майданчиках міст або в маєтках, а також давати уроки музики. Вільгельм Гершель швидко засвоїв світські манери й розмовну англійську мову, а його інтереси у філософії — як спекулятивній, так і природничій — допомагали знаходити спільну мову з працедавцями з вищого й середнього класу та справляти позитивне враження. Опанувавши прийоми риторики, він міг проводити заняття в цікавій манері, не впадаючи в педантизм. Головним його покровителем став . Утім, Гершель прагнув здобути постійну посаду диригента та розпорядника оркестру. 1761 року він вирушив до Единбурга на прослуховування (виконувалися й деякі його твори), але посади не здобув. Проте, на думку , поїздка до Шотландії зміцнила амбіції Вільгельма (зокрема, він кілька разів зустрічався з філософом Дейвідом Г'юмом). Після спілкування з Г'юмом у листах Якоба й Вільгельма з'явилися згадки про Лейбніца, Вільяма Кінга («Дослід про походження зла») та філософське вчення про музичну гармонію . Через високу вартість книжок Гершель, імовірно, користувався платною бібліотекою. Близько 1764 року він розпочав написання власного «Трактату про музику», що зберігся лише частково. За словами Е. Вінтерберн, цей перший досвід інтелектуального самовираження одразу вивів Гершеля за межі музики як лише професії чи теорії, але так і залишився незавершеним.
Не маючи постійної роботи, Гершель (якого вже називали Вільямом) багато читав і їздив верхи за будь-якої погоди. Лише в 1762 році він досяг успіху як музикант: у Лідсі було виконано одну з його симфоній, і публіка наполягла, щоб за п'ять днів відбулася «дуель» скрипалів між Гершелем і гастрольним віртуозом — вони мали по черзі виконати ту саму п'єсу. У підсумку Вільям став концертним директором міста. Його обов'язками була організація всіх музичних заходів — за підпискою або на благодійні внески. У місцевому виданні ім'я Вільяма Гершеля згадували досить часто, зокрема в рекламній статті від 12 квітня 1763 року не лише описано благодійний концерт, а й оголошено, що маестро дає уроки гри на клавесині, гітарі й скрипці.
Тим часом Якобу Гершелю — першій скрипці придворного оркестру в Ганновері — вдалося заднім числом оформити звільнення Вільяма з гвардії, щоб йому не загрожувало покарання за дезертирство. Накопичивши достатньо коштів, навесні 1764 року Вільям поїхав на батьківщину, бо здоров'я його батька серйозно погіршилося. Наступні два роки минули, вочевидь, у невизначеності: Вільям залишався концертним директором у Лідсі, але ажіотаж публіки спав, і кілька концертів довелося скасувати через малу кількість проданих квитків. У 1765—1766 роках Гершель зійшовся з сером Браяном Куком із , який був скрипалем-ентузіастом, а його дружина грала на гітарі. У їхньому маєтку Вільям проводив по два-три дні що два тижні. 19 лютого 1766 року в щоденнику вперше зафіксовано спостереження за Венерою, а за п'ять днів — за місячним затемненням. У березні 1766 року Гершель перебрався до Галіфакса, оскільки там відкривали новий орган, і Вільям планував виконати «Месію» Генделя. Місцева родина Бейтсів виявила до нього інтерес і надала йому свою бібліотеку, у якій Гершель старанно вивчав праці з математики.