Асікаґа Такаудзі (яп. 足利尊氏, 1305—7 червня 1358) — засновник і 1-й сьоґун сьоґунату Муроматі. Правив з 1338 по 1358 рік. Старший брат Асікаґи Тадайосі. Один з організаторів повалення Камакурського уряду, учасник руху за відновлення «прямого імператорського правління». Через розходження з імператором і політичні амбіції спричинився до розколу монаршого двору на Північну і Південну династії та заснування нового самурайського уряду у Кіото. Більшу частину життя провів у постійних війнах за об'єднання Японії під своєю владою.
Біографія
Молоді роки
Асікаґа Такаудзі народився 1305 року (3 року Каґен)Місце народження Такаудзі невідоме. Існує три теорії. Згідно з першою, майбутній сьоґун народився у володінні Уесуґі, що у сучасному місті Аябе префектури Кіото. За другою місцем народження Такаудзі була Камакура. Остання теорія наголошує на тому, що він народився у володінні Асікаґа, що у однойменному місті Асікаґа префектури Тотіґі. другим сином у сім'ї Асікаґи Садаудзі (1273—1331), ґокеніна Камакурського сьоґунату, особистого васала правлячого сьоґунського дому. Оскільки старший брат Такаудзі помер у ранньому віці, молодого Асікаґу було проголошено спадкоємцем роду. Під час церемонії повноліття він узяв собі ім'я «Такаудзі» (高氏), отримавши один ієрогліф «така» (高) від імені тогочасного сіккена, реального правителя сьоґунату, Ходзьо Такатокі. У 1319 році, одружившись із Токо, донькою «рокухарського інспектора» Ходзьо Хісатокі, 15-літній Такаудзі отримав від імператорського дому високий 5 ранг і титул «начальника міністерства управління» дзібу дайсуке (治部大輔).
У 1331 році (1 році Ґенко) спалахнула «війна років Ґенко». Імператор Ґо-Дайґо вирішив повалити ненависний Камакурський сьоґунат і підняв проти нього війська у містечку Касаґі. Для придушення цього виступу самурайський уряд відправив армію на чолі з Осараґі Саданао і Асікаґою Такаудзі.Згідно з «Тайхейкі», під час цього карального походу Такаудзі вперше пройнявся антисьоґунатівськими настроями — його батько загинув при облозі замку Акасака, а його дружину і дітей утримували у заручниках в Камакурі можновладці Ходзьо. Авторитет останніх у країні був низький, тому вони були змушені брати заручників від підлеглих, запобігаючи тим самим переходу свої васалів на бік ворогуючої сторони. Повстання було ліквідовано, а бунтівного монарха заслано на віддалені острови Окі. Новим імператором обрали Коґена.Імператор Коґен був представником монаршої лінії Дзімьоін (持明院統), яка перебувала у опозиції до лінії Дайкакудзі (大覚寺統), що з неї походив імператор Ґо-Дайґо. Двома роками поспіль, Такаудзі був підвищений у ранзі на одну щабель за заслуги у придушенні бунту.
Повалення Камакурського сьоґунату У лютому 1333 року (3 року Ґенко) екс-імператор Ґо-Дайґо зміг вислизнути з місця заслання і, прибувши до провінції Хокі, знову зібрав війська. Для їх знищення Камакурський сьоґунат вдруге вислав армію під командуванням 29-літнього Асікаґи Такаудзі. Останній, перебуваючи на підступах до столиці, отримав від екс-імператора повеління перейти на бік повсталих у святилищі Сіномура Хатіман-ґу провінції ТамбаСучасне місто Камеока префектури Кіото.. Під гаслами «відродження роду Мінамото» та «повалення родини узурпаторів Ходзьо», Асікаґа розвернув свої сили проти сьоґунату. На ці заклики одразу ж відгукнулася місцева самурайська знать, яка вже десятки років страждала від політичного і економічного безладу. Разом із силами Акамацу Норімури і Тіґуси Тадаакі, Такаудзі знищив сьоґунатівський інститут «рокухарського інспектора» у Кіото і встановив там своє управлінське відомство. Цим вчинком він завоював неабияку популярність серед японських військовиків.
Між тим, на сході Японії також спалахнуло повстання. Нітта Йосісада, володар провінції Кодзуке, здійняв війська проти сьоґунату і, вдершись у Камакуру, знищив самурайський уряд та вирізав майже усіх членів правлячого роду Ходзьо. Амбіційний Такаудзі хотів запобігти зростанню авторитету Нітти, а тому після падіння Камакури змусив прибути його до столиці. Цим було продемонстровано могутність влади Асікаґа, якій корились навіть вельможі Східної Японії.
Реставрація Кемму Зі знищенням Камакурського сьоґунату розпочалась епоха прямого імператорського правління, так звана «Реставрація Кемму». Екс-імператор Ґо-Дайґо, який прибув до столиці у червні 1333 року, повернув собі монарший титул і роздав нагороди своїм поплічникам. Такаудзі, як «першого васала трону», було відзначено в особливий спосіб — його підвищили до 4 рангу, призначили «лівим командиром гвардії» (左兵衛督) та передали під його контроль чималу кількість володінь по всій Японії. Імператор дарував йому від свого особистого імені «Такахару» (尊治) ієрогліф «така» (尊), наблизивши тим самим до принців монаршої крові.
Однак усіх бажань Такаудзі виконано не було. Він хотів отримати від двору посаду «Великого сьоґуна — завойовника варварів» і стати де-юре лідером всеяпонського самурайства. Проте замість цього Такаудзі надали почесний, але формальний титул простого «сьоґуна північного уряду» (鎮守府将軍), а на «Великого сьоґуна» призначили голову столичних аристократів принца Морінаґу. Це викликало невдоволення Асікаґи. Він зберіг своє управлінське відомство у столиці і почав поступово збирати під свою руку провінційних самураїв. Стурбований такими діями принц Морінаґа доповів імператору Ґо-Дайґо, що Такаудзі готує повстання. Монарх зважив на це і, остерігаючись бунту, відсторонив останнього від участі у новостворених органах влади.
Хоча Такаудзі не дали можливості стати членом імператорського уряду, його авторитет і кількість прибічників як серед військових, так і чиновників двору, невпинно зростали. 5 січня 1334 року (1 року Кемму) він отримав високий 3 ранг, а у серпні його васали та союзники на чолі з помічником Ко Моронао очолили судові відомства країни. Через місяць Такаудзі був призначений на посаду імператорського радника, чим укріпив свої позиції при дворі. У листопаді, тиснучи на імператора, він заарештував свого головного опонента, принца Морінаґу, який організував невдалий замах на його життя. Принца було відправлено до Камакури, провінційним урядом якої фактично керував молодший брат Такаудзі, Асікаґа Тадайосі. Після поразки Морінаґи головним противником Такаудзі у центральному керівництві став самурайський лідер Нітта Йосісада.
У червні 1335 році (2 році Кемму) залишки розбитого роду Ходзьо, колишніх керманичів Камакурського сьоґунату, на чолі з Ходзьо Токіюкі підняли повстання проти діючої влади у провінції Сінано і у липні того ж року захопили КамакуруПід прикриттям паніки молодший брат Такаудзі, Асікаґа Тадайосі, зарізав принца Морінаґу..У цій ситуації Такаудзі почав вимагати від імператора призначити його «Великим сьоґуном» і відпривати на придушення бунту. Але монарх надав цю посаду своєму сину, принцу Нарійосі, боячись посилення впливу військовиків.
Бачачи, що центральна влада ігнорує його, Такаудзі самовільно вирушив із військом на Схід країни для приборкання повсталих, проігнорувавши наказ імператора залишатись у столиці. Останній був зацікавлений у знищенні загонів Ходзьо, а тому волею-неволею змістив свого сина і призначив на пост сьоґуна Асікаґу, надавши його силам статус урядової армії. Прибувши у регіон Канто, Такаудзі об'єднався з частинами свого брата Асікаґи Тадайосі й у битві на річці Саґаміґава розбив основні підрозділи бунтівників. Ця перемога дозволила йому взяти Камакуру у серпні 1335 року. Захопивши місто, яке впродовж декількох століть було символом центральної самурайської влади, Такаудзі вирішив створити новий сьоґунат під своїм началом.
Шлях до влади Імператор підозрював, що новий сьоґун збирається відновити стару самурайську систему управління, яка обмежувала у правах монарха і столичну аристократію. Аби приборкати Такаудзі, Ґо-Дайґо надав йому другий чиновницький ранг за заслуги у придушенні бунтарів та вимагав негайно повернутися до Кіото. Проте, послухавшись настанов свого брата, Асікаґа залишився у Камакурі. Прагнучи стати всеяпонським лідером самураїв, він вирішив розправитися зі своїми політичними опонентами.
У листопаді 1335 року, від імені сьоґуна і господаря Камакури, Такаудзі видав заклик до усіх військовиків Японії розпочати каральний похід проти Нітти Йосісади — «головного столичного інтригана». Однак кіотський двір, членом якого був Нітта, розцінив цей крок як антиурядовий виступ. Імператор позбавив Такаудзі всіх нагород і титулів. Проти Асікаґи було вислано експедиційне військо на чолі з Кітабатаке Акіїе та Ніттою Йосісадою.
Деякий час Такаудзі був зайнятий підготовкою до війни у Камакурі, проте дізнавшись, що союзницька армія його брата Асікаґи Тадайосі зазнала поразки від наступаючих монарших сил, він виступив їм на зустріч із основним військом. У битві при Хаконе—Такеносіта імператорські війська під проводом Нітти зазнали поразки. Скориставшись ситуацією, Такаудзі стрімголов рушив на захід і у січні 1336 року (3 року Кемму) захопив Кіото. Біля священної гори Хіей він розбив сили діючого монарха Ґо-Дайґо.
Опанувавши столицю, Такаудзі змив з себе ім'я «ворога імператорського двору». Допоміг йому у цьому екс-імператор Коґен, представник родової гілки Дзімьоін, яка традиційно суперничала за трон з гілкою Дайкакудзі. Головою останньої був вигнаний діючий імператор Ґо-Дайґо.
Проте тріумф Асікаґи тривав недовго. За місяць до Кіото прибула роялістська армія з Північної Японії під командуванням Кітабатаке Акііе, яка вщент розтрощила його війська. Такаудзі був змушений тікати на захід країни. Там, завдяки підтримці екс-імператора, він знищив у битві при Татарахама місцеву опозицію і здобув популярність серед самураїв регіонів Тюґоку, Шікоку і Кюсю.
Відновивши свої сили і заручившись військовою допомогою західно-японської знаті, Асікаґа вирушив походом на Кіото. 6 травня 1336 року у битві при Мінатоґава він розбив основні частини роялістської армії на чолі з Ніттою Йосісадою і Кусунокі Масасіґе. На початку червня, остаточно ліквідувавши рештки урядових військ у столичному регіоні, Такаудзі вдруге став володарем Кіото. Наляканий імператор Ґо-Дайґо втік до монастиря Енрякудзі на горі Хіей, але згодом підписав мир. За умовами миру, він відрікався від трону і визнавав новим монархом Японії принца Ютахіро, молодшого брата екс-імператора Коґена і представника опозиційної гілки Дзімьоін. Самого Ґо-Дайґо посадили під домашній арешт.
У липні 1336 року принц Ютахіро вступив на трон під ім'ям імператора Комьо. За п'ять місяців йому були передані монарші регалії — священні дзеркало, меч і яшма, якими володів попередній правитель Ґо-Дайґо. 7 листопада 1336 року, після церемонії передачі регалій, Такаудзі проголосив 17 пунктів «Положень років Кемму» (建武式目), які стали його політичною програмою по створенню нового самурайського уряду.
Однак плани Асікаґи були зруйновані непередбаченою подією. У грудні того ж року, колишній монарх Ґо-Дайґо зміг вирватися з-під арешту і втекти до області Йосіно. Він проголосив себе «справжнім імператором», заявивши, що регалії передані місяць тому принцові Ютахіро, були підробкою.
Таким чином, з початку 1337 року у Японії стартував період існування двох династій — північної у Кіото на чолі з імператором Комьо та південної у Йосіно на чолі з імператором Ґо-Дайґо. Такаудзі пристав на сторону перших і почав готуватися до нової війни.
На посаді сьоґуна Основні сили роду Асікаґа були кинуті проти військового оплоту Південної династії — володаря провінції Етідзен Нітти Йосісади. У березні 1337 року (4 року Кемму) один з радників Такаудзі, Ко Мороясу, захопив на ворожій території ключову фортецю Канаґасакі. Нітта врятувався втечею, а решта оборонців замку вчинили самогубство. Принца Цунейосі було схоплено живцем, а принц Такайосі наклав на себе руки. Через п'ять місяців важких боїв загинув і сам Нітта Йосісада, який потрапив у засідку, поспішаючи на допомогу обложеним у замку Фудзісіма.