Олекса́ндр Ва́льтерович Литвине́нко (4 грудня 1962, Воронеж — 23 листопада 2006, Камден, Лондон) — оперативник, підполковник і працівник радянських і російських спецслужб (1988—1999), де спеціалізувався на боротьбі з тероризмом та організованою злочинністю.
1998 року заявив, що начальство наказало йому та його колегам вбити бізнесмена та політика Бориса Березовського. Після порушення кількох кримінальних справ зі сторони влади у 2000 році Литвиненко разом із родиною втік до Великої Британії, де отримав політичний притулок і згодом почав співпрацювати з англійською та іспанською розвідкою і прокуратурою, де передав свідчення про зв'язки російських чиновників із російською мафією в Європі.
Згодом став політичним емігрантом, опонентом режиму Путіна, звинувачуючи останнього в надмірній корупції та гомосексуальній педофілії. Став співавтором книг «ФСБ підриває Росію» та «Лубянське злочинне угрупування», в яких згадує про роль російських спецслужб в організації підривів житлових будинків у Росії та інших терактів з метою підняття рейтингу Путіна та його приходу до влади. Отруєний агентами РФ у Британії в листопаді 2006 року, помер у британському шпиталі від променевої хвороби після отруєння.
Життєпис Народився 4 грудня 1962 року у Воронежі в родині Вальтера Олександровича Литвиненка та Ніни Миколаївни Білявської. Батько був лікарем і капітаном зовнішньої розвідки, мати мала освіту лікаря, пара розлучилась, коли Олександру виповнилось 2 роки. Проживав разом із бабусею та дідусем. Коли йому виповнилося 15 років, переїхав до батька в Нальчик. У 1980 закінчив середню школу.
Діяльність в органах держбезпеки
СРСР 1980 рік — після закінчення середньої школи призваний до лав внутрішніх військ МВС СРСР. Проходив службу в П'ятигорську. За наступні двадцять років пройшов шлях від рядового до підполковника. З 1988 року співробітник органів контррозвідки КДБ СРСР, з 1991 — центрального апарату МБ-ФСК-ФСБ.
РФ Спеціалізація — боротьба з тероризмом й організованою злочинністю. За проведення спільних з Московським карним розшуком (МУР) операцій щодо розшуку й затримання особливо небезпечних злочинців одержав звання «Ветеран МУРа». Учасник бойових дій у багатьох «гарячих точках» колишнього СРСР і Росії. В 1997 році переведений до Управління з розробки злочинних організацій (УРПО ФСБ) на посаду старшого оперативного співробітника, заступника начальника 7-го відділу.
18 листопада 1998 року разом із кількома колегами по Управлінню провів у Москві пресконференцію, учасники якої повідомили про те, що в листопаді 1997 року одержали від керівників УРПО генерал-майора Євгенія Хохолькова й капітана І рангу Олександра Камишнікова усний наказ убити Бориса Березовського (у той час — заступника секретаря Ради безпеки Росії). Литвиненко і його колеги відмовилися виконувати наказ, після чого їхні начальники почали погрожувати їм фізичною розправою за те, що не захотіли вбити «єврея, що обікрав півкраїни».
Переслідування й еміграція За два тижні на Литвиненка біля його будинку було скоєно замах. У березні 1999 року він був заарештований за обвинуваченням у перевищенні повноважень і переведений в «Лефортово». У листопаді 1999 року виправданий, але одразу в залі суду, після зачитаного йому виправдального вироку, був заарештований ФСБ і переведений у СІЗО Бутирської в'язниці за іншою кримінальною справою. У 2000 році друга кримінальна справа була припинена прокуратурою за відсутністю складу злочину, однак того ж дня проти Литвиненка було розпочато третю кримінальну справу, а він сам звільнений під підписку про невиїзд. Порушивши її, він перебрався у Туреччину, у зв'язку із чим підписка була замінена на взяття під варту. Проти нього була порушена четверта кримінальна справа. Його близьких грубо допитували в Росії. Вітчим помер після допиту від інсульту. Невідомі побили брата.
У травні 2001 року Велика Британія надала Олександру Литвиненку політичний притулок як тому, хто зазнає переслідувань на батьківщині. Литвиненко наголошував, що поширена в Росії думка про надання притулку у винагороду за державні таємниці щодо нього є хибною.
У жовтні 2006 року Литвиненко одержав британське підданство.
Публікації Перша книжка Литвиненка «ФСБ підриває Росію», написана в співавторстві з істориком, консультантом Фонду громадянських свобод Юрієм Фельштинським, вийшла в Нью-Йорку восени 2001 р. У ній автори обвинувачують ФСБ в організації терористичних актів (зокрема вибухів житлових будинків восени 1999 в Буйнакську, Москві й Волгодонську), викрадень і вбивств. Згодом за цією книжкою було знято документальний фільм, що дістав назву «ФСБ підриває Росію» або, в іншому варіанті, «Замах на Росію» (режисер — Жан-Шарль Деньо).
У 2002 році вийшла друга книжка Литвиненка — «Луб'янське злочинне угруповання» — про корупцію, хабарництво, зв'язки КДБ-ФСБ зі злочинним світом, викрадення і вбивства на замовлення.
Литвиненко звинувачував Володимира Путіна у педофілії, про що знало його найближче оточення, ще під час навчання в університеті Андропова, що ледь не коштувало йому кар'єри. Матеріал починався з опису зустрічі Путіна з туристами, під час якої він поцілував маленького хлопчика в живіт. Він також казав, що Путіну вдалося знайти відеозаписи ФСБ, де він вступає у статевий акт з неповнолітніми хлопчиками.
Після отруєння Литвиненко висловився про президента РФ так :
Замах 2006 року
1 листопада 2006 р. Олександр Литвиненко, за його власними словами, сказаними детективам Скотланд-Ярду, зустрівся зі знайомим колишнім співробітником ФСБ із Москви Андрієм Луговим і невідомим, котрий представився Володимиром. «Володимир» не розкривав своєї персони й неодноразово наполягав на чашці чаю.
Того ж дня Литвиненко зустрівся в одному з ресторанів Лондона із громадянином Італії Маріо Скарамеллою. Скарамелла є експертом з питань проникнення радянського КДБ в італійську політику й, можливо, має зв'язки з російською ФСБ. За словами Скарамелли, він передав Литвиненкові матеріали про «групу кілерів із Санкт-Петербурга», що вбила журналістку Ганну Політковську та збирається усунути Литвиненка й Скарамеллу.Василий Сергеев, Суп с таллием, 2006-11-22, gazeta.ru
Повернувшись додому, Литвиненко відчув себе зле. Він запідозрив отруєння й промив шлунок, після чого був доставлений у лікарню. Лікарі припустили отруєння талієм — високотоксичною отрутою, яку важко ідентифікувати і ще важче вивести з організму. Талій уражає насамперед нервову систему людини, печінку й нирки; отруєння ним нерідко закінчується смертю. Лікар Литвиненка заявив, що мова йде про навмисне отруєнняЛитвиненко был отравлен таллием. Возможно, ему потребуется операция, 2006-11-18, newsru.com, .
Скарамелла організував пресконференцію в Римі, а також брав участь у телеінтерв'ю із британським каналом. Він розповів про свою зустріч і про острах за своє життя. Лугового й «Володимира» не було помічено у Великій Британії після отруєння. У розмові з журналістом The Time у Москві Луговий відкинув підозри. http://www.timesonline.co.uk/printFriendly/0,,1-2-2466978-2,00.html.
За даними на 20 листопада, Литвиненко перебував у палаті під озброєною охороною; шанси на його виживання оцінювались, як 50/50. У пацієнта було порушення функцій кісткового мозку, який не виробляв достатньої кількості лейкоцитів для підтримки імунної системи організму. Це свідчило про наслідки отруєння сильною радіоактивною речовиною, яка швидко розкладається. Поліція вела розслідування замахуhttp://www.timesonline.co.uk/article/0,,2-2461837,00.html.
Смерть У ніч на 23 листопада 2006 року стан здоров'я Литвиненка різко погіршав, і 23 листопада о 21:21 за місцевим часом він помер у лікарні Університетського коледжу Лондона Поліція розслідує його смерть, як таку, що «настала за нез'ясованих причин».
24 листопада науковці з Британського агентства охорони здоров'я (БАЗ) припустили, що Литвиненко вмер від радіоактивного зараження. В аналізах було виявлено сліди радіації, викликаної, як передбачається, полонієм-210, відповідно до заяви глави центру БАЗ щодо радіаційних, хімічних і зовнішніх ризиків Роджера Кокса. Він також заявив, що в малих дозах полоній-210 збільшує ризик захворювання на рак, а в більших кількостях порушує діяльність кісткового мозку, травної системи та інших життєво важливих органів. Полоній-210 є джерелом альфа-випромінювання, однак він становить небезпеку тільки тоді, коли потрапляє всередину організму з їжею, шляхом вдихання або через відкриту рану. БАЗ досліджує можливі ризики для людей, що контактували з Литвиненком, включаючи медперсонал.
Розслідування Розслідування проводить контртерористичне управління Скотланд-Ярду.
Детективи зі Скотланд-Ярду провели обшуки на предмет наявності радіації в тих місцях, які відвідував Литвиненко. Сліди радіації знайшли в суші-барі на Піккаділлі, де Литвиненко зустрічався зі Скарамеллою, у готелі Міленіум Мейфейр на Гросвенор Сквер, де він розмовляв із колишнім співробітником ФСБ Андрієм Луговим, і в будинку самого Литвиненка на Масуелл Гілл (північ Лондона).
З приводу розслідування виступив міністр внутрішніх справ Британії Джон Рід. Він підтвердив, що поліція шукає радіоактивні матеріали, пов'язані з радіацією, виявленою в тілі Литвиненка.
Голова відділу боротьби з тероризмом Скотланд-Ярду Пітер Кларк заявив: «Детективи ведуть інтенсивне розслідування. Ми намагаємося знайти можливих свідків, відстежити пересування Литвиненка у важливий час, зокрема, коли він уперше відчув себе хворим, ідентифікувати людей, з якими він зустрічався. Також досліджуються записи відеокамер спостереження».
Хіміки заявляють, що смертельна доза полонію-210 може бути отримана тільки штучним шляхом, використовуючи прискорювач елементарних частинок або ядерний реактор: «Це не випадкове вбивство. Це не знаряддя вбивства, обране групою аматорів. Ці люди мають за собою серйозні ресурси», — заявила Андреа Селла, доктор хімії в Університетському коледжі Лондона, в інтерв'ю агентству Reuters.
«Форін офіс» (МЗС Великої Британії) звернувся до російської влади із проханням надати всю інформацію, що може допомогти розслідуванню. Це питання обговорювалося на зустрічі 24 листопада із російським послом у Лондоні Юрієм Федотовим.
У липні 2014 року міністр внутрішніх справ британського уряду Тереза Мей оголосила про початок громадського розслідування у справі про вбивство колишнього офіцера російського ФСБ Олександра Литвиненка, отруєного радіоактивним полонієм у 2006 році.
Причетність Росії до смерті Литвиненка
Відкриті слухання Адвокат Річард Горуелл, який представляє британське слідство у справі про вбивство Олександра Литвиненка, звинуватив російську владу в причетності до отруєння колишнього офіцера ФСБ. «У той чи інший спосіб російська держава брала участь у вбивстві Литвиненка», — констатував пан Горуелл у своїй фінальній заяві на слуханнях у Високому суді Лондона. Юрист пояснив, що під висловом «у той чи інший спосіб» він має на увазі, що у російської влади був не один, а багато мотивів бажати смерті Олександру Литвиненку, і його вбивство не могло статися без участі державних органів Росії. Адвокат сім'ї Литвиненків Бен Еммерсон сказав, що відповідальність російської держави у цьому вбивстві переконливо доведена.
Можливі виконавці