Ергард Раус (; 8 січня 1889, Вольфраміц, Богемія — 3 квітня 1956, Відень) — австрійський та німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1943).

Біографія Народився 8 січня 1889 року в моравському місті Вольфраміц. Закінчив кадетську школу і вступив на службу в австро-угорську армію 18 серпня 1909 року. Під час Першої світової війни служив в самокатную піхоті, відзначений численними нагородами. Надалі в 1918 році командував 1-м батальйоном самокатную піхоти. Після закінчення війни та розпаду Австро-Угорської імперії служив в австрійській армії. 1936 року отримав чин полковника. На службі в австрійській армії переважно займав штабні посади.

Після аншлюсу Австрії в 1938 році вступив у Вермахт, де продовжив службу на штабних посадах. Був призначений начальником штабу XVII корпусу за кілька місяців до початку війни, не взяв участі в кампаніях початкового періоду війни проти Польщі та західних країн в 1939—1940 рр. У червні 1940 року прийняв командування 4-м піхотним полком, потім став командиром 6-ї моторизованої піхотної бригади 6-ї танкової дивізії. Аж до вторгнення Німеччини в СРСР разом зі своїм підрозділом не взяв участі в жодній битві.

З червня 1941 року воював на східному фронті. До 20 серпня разом з довіреними йому силами пройшов через Литву, Латвію, Естонію, взяв участь в боях за плацдарм на річці Луга, а також в декількох незначних битвах. За захоплення та утримання позицій на річці Луга нагороджений Лицарським хрестом 11 жовтня 1941 року.

З 7 вересня 1941 року — при виклику генерал-майора Ф. Ландграфа в Німеччину, тимчасово виконував обов'язки командира 6-ї танкової дивізії. Дивізія ввійшла до групи армій «Центр» для участі в операції «Тайфун». У зв'язку з відставкою через хворобу з поста командира дивізії Ф. Ландграфа в листопаді 1941 року, був призначений командиром 6-ї танкової дивізії. Після початку контрнаступу радянських військ під Москвою зумів зберегти дивізію під час відступу німецьких військ.

У листопаді дивізія Рауса разом з іншими частинами XLVIII танкового корпусу взяла участь в Котельниковський операції. Після поразки німецьких військ під Сталінградом прийняв командування над знову сформованим XI армійським корпусом на південній ділянці фронту, підвищений до звання генерала танкових військ. Взяв участь в битві за Харків і Курській битві, командуючи XLVII танковим корпусом.

З 10 грудня 1943 року — командувач 4-ї танкової армії. Протягом 1944 командував 1-ю, потім — 3-ю танковими арміями. 1945 року в зв'язку з розгромом його армії замінений генералом фон Мантойфелем. У 1945—1946 рр. — військовополонений. Помер 3 квітня 1956 року в Відні.

Нагороди

Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами Бронзова (6 лютого 1915) Срібна (2 липня 1917) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовим відзнакою і мечами (5 жовтня 1915) Військовий Хрест Карла (15 березня 1917) Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами (16 березня 1918) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) (9 березня 1931) Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами (15 травня 1933) Великий срібний почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (21 квітня 1934) Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу (25 років) (8 жовтня 1934) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (1 грудня 1939) — отримав 4 медалі одночасно. Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (20 листопада 1940) Залізний хрест 2-го класу (29 червня 1941) Залізний хрест 1-го класу (6 липня 1941) Нагрудний знак «За танкову атаку» (1 вересня 1941) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям Лицарський хрест (11 жовтня 1941) Дубове листя (№ 280; 22 серпня 1943) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942) Німецький хрест у золоті (14 лютого 1943)

Див. також Ганс-Юрген фон Арнім Ойген Ріттер фон Шоберт Гюнтер Блюментрітт Йоганнес Фріснер Карл-Генріх фон Штюльпнагель

Бібліографія Раус Э. Танковые сражения на Восточном фронте. — М.: АСТ, 2006. — 523 с. — (Неизвестные войны). — ISBN 5-17-032598-3.

Література

Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit. Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall, 2001. ISBN 3-931533-45-X. Schaulen, Fritjof (2005). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe III Radusch — Zwernemann (in German). Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-22-X. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Panzer Operations: The Eastern Front Memoir of General Raus, 1941—1945 Karl Heinz Sperker Generaloberst Erhard Raus Ein Truppenführer im Osten, ISBN 3-7648-1492-6 Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945. — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-811-81408-7. Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

Посилання

280. Eichenlaubträger Ehrhardt Raus Erhard Raus Erhard Raus Raus, Erhard — нагороди генерал-полковника Е.Рауса

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху