Абатство Святого Галла (, ), нині розташоване у швейцарському місті Санкт-Галлен, було у Середньовіччі однією з найбільших бенедиктинських обителей Європи. 1983 року внесено до списку пам'яток світової спадщини як «досконалий зразок великого монастиря епохи Каролінгів».

Історія

613 року ірландський чернець Галл з Гібернії, учень святого Колумбана оселився на річці Штайнах й заснував ермітаж (місце усамітнення). А засновником самого монастиря Святого Галла був Отмар Галленський з Реції. Першими ченцями були також вихідці з Реції, а згодом — представники алеманських аристократичних родин. Отмар також заснував у монастирі школу, де ченці вивчали науки й мистецтва. Велике значення для розвитку мистецтва книжкової мініатюри мала традиція Санкт-Галленської художньої школи. Рукописи, виконані та проілюстровані Санкт-Галленськими ченцями (багато з яких були родом з Британії та Ірландії), високо поціновувалися у всій Європі.

За абата Вальдо з Райхенау (740—814) було засновано монастирську бібліотеку, одну з найбагатших в Європі, під час навали угорців у 924—933 роках книги було вивезено до Райхенау. З тих часів до сьогодні збереглося близько 400 манускриптів. На прохання Карла Великого папа римський Адріан I направив до Санкт-Галлен найкращих співаків, які навчили ченців техніки григоріанського співу.

1006 року братія зареєструвала спалах наднової SN 1006.

Починаючи з X століття, монастир Св. Галла вступив у політичне суперництво з обителлю в Райхенау. У XIII столітті абати Санкт-Галлена не лише здобули гору в цьому протистоянні, але і добилися визнання монастиря як самостійного суверена у складі Священної Римської імперії.

За часів абата Пія (1630—1674) у монастирі було відкрито друкарню. У ході Тоггенбурзької війни 1712 року монастир був розграбований швейцарським військом, яке вивезло з собою значну частину скарбів монастиря та його книжок. Так книжки з монастиря Святого Галла потрапили до Цюриха та Берна. У 1755—1768 роках середньовічні споруди абатства було знесено, тож більшість будівель монастиря разом з його собором збудовані у XVIII столітті в силі бароко. Тоді як середньовічних споруд майже не залишилося.

У 1983 році монастир Святого Галла було занесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Монастирська бібліотека

Бібліотека монастиря Святого Галла вважалася однією з найбагатших бібліотек Середньовічної Європи. Незважаючи на втрати, вона досі володіє однією з найповніших книжкових колекцій німецькомовної літератури високого Середньовіччя. У 2005 році вона нараховувала 160 000 томів, з яких 2000 давніх манускриптів (500 з них віком понад тисячу років). У бібліотеці реалізується проєкт оцифрування давніх манускриптів. 628 оцифрованих манускриптів з бібліотеки вже знаходяться у вільному доступі в режимі онлайн CESG .

Одним з найцікавіших експонатів бібліотеки є План Святого Галла, складений на початку IX століття, який зображає ідеалізовану картину середньовічного монастиря (це єдиний архітектурний план, що зберігся з часів раннього Середньовіччя).

Відомі ченці

Ноткер Заїка Туотіло Ноткер Німецький (Тевтонський) Еккегард I Еккегард II Еккегард III Еккегард IV Регінбальд II Ділінгенський Ілдефонс з Аркса

Абати монастиря У списку наведено імена абатів (керівників монастиря) та роки їхнього абатства. Отмар (719—759) Йоганнес (759—782) Ратперт (782) Вальдо фон Райхенау (782—784) Вердо (784—812) Вольфлеоц (812—816) Ґоцберт (816—837) Бернвіг (837—840/41) Енгліберт (840/841) Грімалльд фон Вайсенбург (841—872) Гартмут Санкт-Галльський (872—883) Бернгард (883—890) Соломон III (890—919) Гартманн (922—925) Енгільберт (925—933) Тієто (933—942) Крало (942—958) Анно (953—954) Пурхарт (958—971) Ноткер (971—975) Іммо (976—984) Ульріх I (984—990) Керхарт (990—1001) Пурхарт (1001—1022) Тітпальд (1022—1034) Нортперт (1034—1072) Ульріх II (1072—1076) Ульріх фон Еппенштайн (1077—1121) Лутольд (1077—1083) Верінгар (1083—1086) Генріх фон Твіль (1121—1122) Манегольд фон Маммен (1121—1133) Верінгер (1133—1167) Ульріх фон Тегельфельдер (1167—1199) Ульріх фон Ферінген (1199—1200) Генріх фон Клінген (1200—1204) Ульріх Саксонський (1204—1220) Рудольф фон Гуттінген (1220—1226) Конрад фон Бусснанг (1226—1239) Вальтер фон Таухбург (1239—1244) Бергтольд фон Фалькенштайн (1244—1272) Ульріх фон Гюттінгер (1272—1277) Генріх фон Вартенберг (1272—1274) Румо фон Рамштайн (1274—1281) Вільгельм фон Монфорт (1281—1301) Конрад фон Гюндельфінген (1288—1291) Генріх фон Рамштайн (1301—1318) Гільтбольд фон Верштайн (1318—1329) Рудольф III Монфортський (1330—1333) Герман фон Бонштеттен (1333—1360) Георг фон Вільденштайн (1360—1379) Куно фон Штоффельн (1379—1411) Генріх фон Грундельфінген (1411—1418) Конрад фон Пегау (1418—1419) Генріх фон Мансдорф (1419—1426) Еглолф Бларер (1426—1442) Каспар фон Брайтенланденберг (1442—1463) Ульріх Реш (1463—1491) Готтгард Гіль фон Глаттбург (1491—1504) Франц фон Гайзберг (1504—1529) Кіліан Германн (1529—1530) Дітельм Бларер (1530—1564) Отмар Кунц (1564—1577) Йоахим Опсер (1577—1594) Бернгард Мюллер (1594—1630) Рій Регер (1630—1654) Ґаллус Альт (1654—1687) Целестін Сфондраті (1687—1696) Леодегар Бургіссер (1696—1717) Йозеф фон Рудольфі (1717—1740) Целестін Ґуґґер фон Штаудах (1740—1767) Беда Анґерн (1767—1796) Панкрац Форстер (1796—1805)

Література Georg Thürer: St. Galler Geschichte, Staatsleben und Wirtschaft in Kanton und Stadt St. Gallen von der Urzeit bis zur Gegenwart, in 2 Bänden. St. Gallen 1953. Alfred Meier: Abt Pankraz Vorster und die Aufhebung der Fürstabtei St. Gallen. Diss. Universität Fribourg. Freiburg 1954 (Studia Friburgensia NF 8). Walter Müller: Landsatzung und Landmandat der Fürstabtei St. Gallen, Zur Gesetzgebung eines geistlichen Staates vom 15. bis zum 18. Jahrhundert. St. Gallen 1970 (Mitteilungen zur Vaterländischen Geschichte 46). Johannes Duft, Anton Gössi, Werner Vogler: St. Gallen, in: Helvetia Sacra III/1/2 (1986), S. 1180—1369. Philip Robinson: Die Fürstabtei St. Gallen und ihr Territorium (St. Galler Kultur und Geschichte; 24). St. Gallen 1995. ISBN 3-908048-25-7. Peter Ochsenbein (Hg.): Das Kloster St. Gallen im Mittelalter. Die kulturelle Blüte vom 8. bis zum 12. Jahrhundert. Stuttgart 1999. ISBN 3-8062-1378-X. Hanspeter Marti: Klosterkultur und Aufklärung in der Fürstabtei St. Gallen. St. Gallen 2003 (Monasterium Sancti Galli 2). ISBN 3-906616-55-X. Fürstabtei St. Gallen — Untergang und Erbe 1805/2005. St. Gallen 2005. ISBN 3-906616-75-4.

Примітки

Посилання

Офіційний сайт монастирської бібліотеки Електронна бібліотека текстів з Санкт-Галлена Liste der Äbte mit Kurzbiographien und Bildern auf WilNet — список абатів з короткими біографіями