Іва́н Євти́хійович Хоме́нко (, Зелене, Зеленівської волості Криворізького повіту Катеринославської губернії Української СРР — ) — український поет, член Спілки письменників України. Жертва сталінського терору і в'язень ГУЛАГу.

Життєпис Народився 29 вересня 1919 року в селі Зелене Зеленівської волості Криворізького повіту Катеринославської губернії Української СРР (нині — село в Олександрійському районі Кіровоградської області України), в родині селянина Євтихія Хоменка. Восени 1919 року батька пострілом через вікно вбили бандити (за однією із версій — білогвардійціМ'ястківський А. Про цю книгу та її автора // Хоменко І. Казки. — Київ: Веселка, 1969. — С. 5.) — матері довелося самій виховувати трьох дітейРевва Т. «Слово для мене — повітря прозоре» (до 90-річчя від дня народження поета І. Хоменка) // Вежа. — 2009. — № 24..

Навчався спочатку у Знам'янській початковій школі, а потім — неповній середній. Під час Голодомору 1932-1933 років при школі організували інтернат, де дітей годували та одягали, що допомогло їм вижити.

У 1938 році — закінчив театральну школу в Дніпропетровську. З 1938 року — актор Криворізького драматичного театру і одночасно — студент Криворізького педагогічного інституту.

Перед війною — повернувся до рідного села, де вперше спробував писати. У 1944 році, після звільнення Кіровоградщини від німецьких окупантів, був призваний до армії. Був кулеметников, розвідником, танкістом. Рядовим солдатом дійшов до Берліну, нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями: «За бойові заслуги», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною». Був поранений і двічі контуженийКрижанівський С. Передчасний підсумок // Хоменко І. В дорозі до вершин: лірика, байки, легенди та драматичні поеми. — Київ: Дніпро, 1969. — С. 3..

Після закінчення війни повністю присвятив себе літературній діяльності.

Перший арешт і 25 років таборів 1 серпня 1949 року — заарештований управлінням КДБ Дніпропетровської області. 4 серпня 1950 року постановою військового трибуналу військ МВС Дніпропетровської області засуджений (за статтею 16-54-8 та 54-10 частина 2) до 25-ти років виправно-трудових таборів з позбавленням прав терміном на 5 років та конфіскацією майна. Ув'язнення відбував у Карагандинському виправно-трудовому таборі в КазахстаніЖуржа І. Іван Хоменко: не знищена поезія // Урядовий кур'єр. — 2023. — 20 травня..

Під час хрущовської «відлиги», 21 лютого 1956 року, рішенням військового трибуналу Київського військового округу, постанову військового трибуналу військ МВС Дніпропетровської області було змінено, справу перекваліфікували (за статтею 54-10 частина 1), а термін покарання зменшили до 7 років виправно-трудових таборів.

У квітні 1956 року працівники Кутського районного відділку міліції МВС Станіславської області під час обшуків в квартирі К. Т. Івасюк вилучили рукописні уривки з поем «Юрій Окунь» та «Богдан Хмельницький», які Хоменко написав в Карагандинському виправно-трудовому таборі в 1951-1953 роках. Ці рукописи долучили до слідчої справи Хоменка (архівна кримінальна справа зберігається у Центрального державному архіві громадських об'єднань та україніки: фонд 263, опис 1, справа 41540). Ці рукописи Хоменко передав Петру Федоровичу Івасюку, який вже звільнився із табору. У постанові слідчого КДБ зазначено, що поеми «антирадянського змісту»Кримінальна справа Хоменка // Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки.

5 травня 1956-го, відповідно до указу президії Верховної Ради СРСР, справу Хоменка переглянули, засудження визнали безпідставним, і в травні 1956 року його звільнили. Повернутися на волю допоміг Микола Бажан.

У Спілці письменників України Хоменку запропонували роботу перекладача, щоб він мав на що жити.

На дніпровських схилах зустрів Надію Пилипівну, з якою одружився, у пари народився син Любомир.

Другий арешт

14 січня 1957 року, під час лікування у Трускавці, повторно заарештований 4-тим управлінням КДБ при Раді міністрів УРСР — за звинуваченням в «антирадянській діяльності». У постанові на арешт зазначено:

Слідство тривало більш ніж пів року. Слідчі допитували свідків і збирали характеристики. Платон Воронько дав наступну характеристику Хоменку:

У липні 1957 року, за браком зібраних доказів, справу припинили, а Хоменка звільнили з-під варти. Максим Рильський взяв поета на поруки.

Останні роки життя У 1962 році став членом Спілки письменників України.

Раптово помер 14 серпня 1968 року, у медпункті видавництва. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 19, ). На могилі викарбувані слова із вірша Хоменка:

Творчість Вірші почав друкувати в 1943 році у фронтових газетах, а після звільнення Петрівського району Кіровоградської області від німецьких окупантів — у районній газеті «За більшовицькі колгоспи».

У 1946 році подав до видавництва «Дніпро» збірку сонетів «Моя Тобілівщина». До неї долучив листа до ЦК КПУ, в якому пропонував перейменувати Кіровоград на Тобілевичі.

У засланні написав поему «Бахчисарайський ярмарок» (не збереглася) та «Богдан Хмельницький» (присвячена 300-річчю об'єднання України з Росією, яке святкували у 1954 році). Поему писав милом на матраці, вивчав напам'ять, стирав і знову писав. Таким чином створив і поему «Смерть Сталіна».

Олесь Бердник дав характеристику поемі «Богдан Хмельницький»:

У 1952 році написав «Казку про кохання», у 1954 році — драматичну поему «Ікар і Дедал», у 1955-1956 роках — «Казку про чарівний перстень», у 1957 році — «Казку про свистячий камінь», у 1960 році — «Казку про давній світ».

Деякі вірші Хоменка стали піснями. Зокрема, вірші «Чаєчка» і «Барвистими узорами» обробив композитор Валерій Польовий. А вірш «Голуба стрічка» — Олександр Білаш.

Перша збірка поезій («Дуби не хиляться») вийшла у 1958 році.

Твори Хоменка друкували дитячі журнали «Соняшник» та «Барвінок».

Окремими виданнями вийшли збірки: «Дуби не хиляться» (1958) «Лірика та поеми» (1959) «Схід сонця» (1960) «Солов'їні світанки» (1962) «Горицвіт» (1963) «Правда не вмирає» (драматична поема; 1964) «Живе зерно» (1965) «Марина Чурай» (драматична поема; 1967)

Збірки віршів для дітей: «Яринка-сирітка» (1962) «Хоробрий Грицик» (1963) «Земля Арідна» (1966) «Зірка щастя» (1967) «Казки» (1969)

Посмертне видання: «В дорозі до вершин» (1969; вибране).

Написав поему про Голодомор 1932—1933 років, в якій описав події тих років на рідній Кіровоградщині.

Вірші Хоменка любили слухати Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко. Деякі твори Хоменка Максим Рильський вважав геніальними.

Дружина, Надія Хоменко, згадувала:

Зразок поезії

Послання київським поетам

Вирує смерть воронням чорнокрилим… Навколо тюрми, голод та сміття! Поети київські, підмажте власним жиром Скрипуче колесо мерзотного життя!

Чужі поети ви на українській мові! Та й не поети ви — шарманщики сліпі! Жива гов'ядина, заквашена у крові, Сухий бур'ян, зав'язаний в снопі,

Ви віршики складаєте про того, Хто вам на пиво дав або на бутерброд Карбованця бумажно-золотого, А вашій матері буряк запхав у рот.

А батька вашого ще в тридцять третім році, В колгоспі вмерлого від голоду та зла, У кручу викинув в адамовій сорочці, Щоб кості зграя ґав по полю розтягла…

А брата вашого в столипінськім вагоні У підземелля Воркути завіз, Сестрі роботою попік долоні І очі висушив від неупинних сліз!

Та свій розрийте вік, у небуття упавший, — У ньому знайдете ще свіжі роки ті, Коли собаками греблися долі ваші, Шкуринку щоб знайти в базарному смітті!

Забули все?! Претеся на чужину! Брудні лівреї зодягнувши там, В крові й сльозах засмажену Вкраїну На блюді зрад підносите катам!

Що ж, яничари, поторгуйте трохи! Однак же правди вам сміттям не загребти! Міцний приклАд наступної епохи Підхлібним вашим творам переб'є хребти.

Й не я читатиму для вас оці уроки, — Проклянете свої ви імена, Коли гармата дулом чорнооким Покаже вам, де ваша Отчина!

Тепер ідіть, прислужуйте тиранству, Творіть метафори – катюгам для прикрас! — А я піду за волю проти рабства, Я виступлю за правду проти вас...

1950

Вшанування пам'яті У Кропивницькому, у Літературно-меморіальному музеї Івана Карпенка-Карого, зберігаються матеріали про Хоменка: збірки поезій, статті у пресі та журнали зі спогадами про нього Григорія Гусейнова, Валерія Польового, Р. Кухарука та П. Лавріва.

Бібліографія

Дуби не хиляться: лірика, байки, казки. — Київ: Радянський письменник, 1958. — 153 с. Лірика та поеми. — Київ: Радянський письменник, 1959. — 82 с. Схід сонця. — Київ: Молодь, 1960. — 123 с. Солов'їні світанки: поезії. — Київ: Художня література, 1962. — 137 с. Горицвіт: поезії — Київ: Радянський письменник, 1963. — 90 с. Хоробрий Грицик: віршована казка. — Київ: Дитвидав, 1963. — 38 с. Правда не вмирає: драматична поема. З вірменського фольклору. — Київ: Молодь, 1964. — 127 с. Живе зерно: вірші, легенда та драматичні поеми; автор післямови: Степан Крижанівський. — Київ: Дніпро, 1965. — 163 с. Марина Чурай: співачка — українська поетеса. 1625-1653: драматична поема. — Київ: Молодь, 1967. — 126 с. Зірка щастя: віршована казка. — Київ: Веселка, 1967. — 42 с. Казки. — Київ: Веселка, 1969. — 128 с. В дорозі до вершин: лірика, байки, легенди та драматичні поеми; автор передмови: Степан Крижанівський — Київ: Дніпро, 1969. — 363 с.

Примітки

Див. також Список українських митців, які зазнали репресій у часи СРСР

Джерела Журжа І. Іван Хоменко: не знищена поезія// Урядовий кур'єр. — 2023. — 20 травня. Крижанівський С. Передчасний підсумок // Хоменко І. В дорозі до вершин: лірика, байки, легенди та драматичні поеми. — Київ: Дніпро, 1969. — С. 3—8. М'ястківський А. Про цю книгу та її автора // Хоменко І. Казки. — Київ: Веселка, 1969. — С. 3—6. Ревва Т. «Слово для мене — повітря прозоре» (до 90-річчя від дня народження поета І. Хоменка) // Вежа. — 2009. — № 24. П. О. Сердюк Хоменко Іван Євтихійович // . Стецюк В. «Я виступлю за правду проти вас…» (Минуло 100 років з дня народження українського поета Івана ХОМЕНКА) // День. — 2019. — 3 жовтня. Хоменко Іван //  — С. 457.

Посилання Кримінальна справа Хоменка // Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки. Твори для дітей Івана Хоменка // Читанка.