Винахі́дництво — створення технологічного (технічного) рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).
Історія У радянську добу влада присвоювала право на винахід собі, видаючи і визнаючи винахіднику лише право авторства — авторське свідоцтво. При цьому він одержував винагороду, щоправда, непорівняну з тим, якби він мав патент.
Див. також Винахід Заявка на винахід Інноваційна діяльність
Джерела Сусліков Л. М., Дьордяй В. С. Патентознавство. Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 232 с. Андрощук Г. А., Работягова Л. И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 2001. — 232 с. Патентоведение: Учебник для вузов За ред. к.е.н. Паладія М. В. — К.: ТОВ «Альфа-ПІК», 2004. — 56 с. Посилання Винагорода за винахід //