Го́вард Ві́нчестер Го́укс, іноді Гокс (, 30 травня 1896 — 26 грудня 1977) — американський кінорежисер, продюсер та сценарист ери класичного голлівудського кіно. Він відомий через такі свої фільми як «Обличчя зі шрамом» (1932), «Нульова висота» (1936), «Виховання маляти» (1938), «Тільки в янголів є крила» (1939), «Його дівчина П'ятниця» (1940), «Сержант Йорк» (1941), «Мати та не мати» (1944), «Глибокий сон» (1946), «Червона річка» (1948), «Річ з іншого світу» (1951), «Джентльмени надають перевагу білявкам» (1953) та «Ріо Браво» (1959).
У 1975 році Гоукс отримав премію «Оскар» за видатні досягнення у кінематографі як «видатний американський режисер, чиї творчі здобутки займають почесне місце у світовому кіно», у 1942 році його було номіновано на Премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу за фільм «Сержант Йорк».
Дитинство та освіта Говард Гоукс народився у місті Ґошені (Індіана) 30 травня 1896 року. Він був першою дитиною Френка У. Гоукса (1865—1950), заможного промисловця та Елен Говард (1872—1952), доньки багатого індустріаліста. З батьківської лінії родина Гоукса вела рід від американських піонерів, його пращур Джон Гоукс емігрував до Массачусетсу з Англії у 1630 роціMcCarthy, Todd. Howard Hawks: The Grey Fox of Hollywood. Grove Press. 1997. p. 19.. Згодом родина почала жити у Ґошені та на початку 1890-х років була одним з найбгатших сімейств на Середньому Заході, переважно завдяки прибуткам від Ґошен Миллінг Компані. Дідусь Гоукса з боку матері, К. У. Говард (1845—1916) переїхав до Нінаху у Вісконсін у 1862 році, коли йому виповнилося сімнадцять. За п'ятнадцять років він сколотив статок на місцевому підприємстві з виробництва паперу та у інших індустріальних проектах.McCarthy. p. 25. Френк Гоукс та Елен Говард зустрілися на початку 1890-х та одружилися у 1895 році.McCarthy. pp. 27-28. Гоукс був найстаршим з п'яти дітей, після нього у Гоуксів народилися ще Кеннет Ніл Гоукс (12 серпня 1899 — 2 січня 1930), Вільям Белінґер Гоукс (1902 — 10 січня 1969), Грейс Луїза Гоукс (17 жовтня 1903 — 23 грудня 1927) та Елен Берніс Гоукс (1906 — 4 травня 1911). У 1898 році родина переїхала до Нінаху у Вісконсін, де Френк Гоукс почав працювати у компанії з виробництва паперу, що належала його тестю.McCarthy. p. 29.
У 1906—1909 роках родина Гоуксів стала проводити більше часу у Пасадені в Каліфорнії, де вони жили під час холодних вісконсінських зим для того, щоб поправити здоров'я Елен Гоукс. Згодом вони почали проводити у Вінсконсіні тільки літо, аж поки зовсім не переїхали до Пасадени у 1910 році.McCarthy. p. 31. Родина купила дім неподалік від Політехнічного інституту (який згодом стане Каліфорнійським технологічним інститутом), а згодом, у 1907 році, діти Гоуксів почали відвідувати початкову школу при інституті. Гоукс був посереднім учнем у школі, ніколи не відзначався у спорті, але у 1910 році він відкрив для себе мінікари. У 1911 році молодша сестра Гоукса, Елен, раптово померла від отруєння їжею.McCarthy. p. 36.Wakeman, John. World Film Directors, Volume 1. The H. W. Wilson Company. 1987. pp. 446—451. З 1910 по 1912 роки Гоукс навчався у Старшій школі Пасадени, де він також нічим не відзначався у навчанні. У 1912 році родина Гоуксів переїхала до сусіднього міста Ґлендора, де Френк Гоукс володів помаранчевими гаями. Гоукс завершив свій останній рік навчання у Старшій школі помаранчевого союзу у Ґлендорі, після чого батьки відправили його до Академії Філліпса у Екзетері (Нью-Гемпшир), де він навчався з 1913 по 1914 роки. Через відсутність помітних успіхів у навчанні його родина відправила його до елітної приватної школи у Новій Англії, де він бу в змозі відвідувати театральні вистави у Бостоні неподалік.McCarthy. pp. 37-38. У 1914 році Гоукс повернувся до Ґлендори та завершив Старшу школу Пасадени у 1914 році. Того ж року його було прийнято до Університету Корнелла в Ітаці у штаті Нью-Йорк, де він отримав магістерську ступінь з машинобудування та вступив до студентського товариства Дельта Каппа Епсилон. Як і у школі, Гоукс не приділяв багато уваги навчанню, Рей С. Ешбері, його друг по коледжу, пригадував, що Гоукс більше часу проводив за грою у кістки та випиванням, аніж за навчанням, хоча Гоукс був також відомий тим, що у коледжі прочитав багато популярних англійських та американських романів.McCarthy. pp. 38-39.
У 1916 році К. У. Говард подарував своєму онукові гоночний автомобіль Mercer, тож Гоукс почав тренуватися та працювати над своєю машиною під час літніх канікул у Каліфорнії. Саме в цей час Гоукс вперше зустрівся з Віктором Флемінгом, як повідомляють, це сталося тоді, коли вони змагалися у гонках по брудній трасі та спричинили аварію.McCarthy. pp. 39-40. Флемінг був автомеханіком та раннім авіатором, коли його старий друг Маршал Нілан порекомендував його директору Аллану Двену як хорошого механіка. Флемінг справив на Двена велике враження, коли швидко полагодив і його машину, і кінокамеру, тож у 1916 році він вже працював на посаді кінооператора.McCarthy. pp. 41-42. Зустріч з Флемінгом призвела до того, що Гоукс отримав свою першу роботу у кіноіндустрії — місце помічника, що займається реквізитом, у фільмі Дугласа Фербенкса «Знову всередину, знов за межі» для корпорації «Famous Players-Lasky», у якій Флемінг працював кінооператором. Як згодом розповідав сам Гоукс, треба було швидко побудувати нові декорації для зйомок, в той час як дизайнера декорацій не могли знайти, тож Гоукс запропонував це зробити. Згодом він також працював провідним асистентом у фільмі Сесила Блаунт де Милля, назву якого він ніколи не повідомляв. В той час як Гоукс намагався знайти своє місце у кіноіндустрії, влітку 1916 року він також спробував перевестися до Стенфордського університету, але йому це не вдалося, тож у вересні він повернувся до Університету Корнелла. У квітні 1917 року Гоукс покинув університет, коли Сполучені Штати оголосили війну Німеччині та вступили до Першої Світової війни. Як і багато інших студентів, які записалися до армії під час навчання, Гоукс отримав науковий ступінь, під час служби — у 1918 році. Ще до того як Гоукс отримав змогу нести активну службу, він на деякий час повернувся до Голівуду, де наприкінці квітня 1917 року попрацював на зйомках фільму «Маленька американка», де він познайомився з вісімнадцятирічним Джеймсом Вонг Ховом, який працював з хлопавками.McCarthy. pp. 42-44. Потім Гоукс працював на зйомках фільму Маршала Нілана «Маленька принцеса» з Мері Пікфорд. Гоукс розповідав, що одного разу Нілан не з'явився на зйомках, тож Гоукс запропонував поставити одну з сцен, і Пікфорд погодилася. Перший досвід кінорежисури Гоукс отримав, коли йому виповнився двадцять один рік. Разом з кінооператором Чарльзом Рошером він цілий день знімав «подвійну експозицію» з Пікфорд. Гоукс знову зустрівся з Пікфорд та Ніланом на зйомках фільму «Амаріллі з алеї Клозес-Лайн» перед тим як приєднатися до Військових повітряних сил Сполучених Штатів Америки.McCarthy. p. 45. Записи про його військову службу були знищені у пожежі, яка сталася у Військовому Архіві у 1973 році, тож єдиним документальним свідченням про неї є слова самого Гоукса, згідно з якими він провів п'ятнадцять тижнів у тренуваннях на командира ескадрильї в Університеті Каліфорнії у Берклі. Коли Мері Пікфорд відвідала Гоукса під час тренування, його офіцери були настільки цим вражені, що дали йому посаду інструктора польотів та відправили до Техасу навчати нових рекрутів. Через нудьгу Гоукс спробував отримати дозвіл на трансфер у першій половині 1918 року, після чого його відправили до Форту Монро у Вірджинію. У листопаді того ж року було підписане перемир'я з Німеччиною, тож Гоукс покинув армію у ранзі другого лейтенанта так і не взявщи участь у бойових діях.McCarthy. pp. 46-47.
Рання кар'єра у кіноіндустрії Після війни Гоукс мріяв повернутися до Голлівуду. Його брат, Кеннет Гоукс, також відслужив у повітряних силах та завершив навчання у Єльському університеті у 1919 році, після чого брати разом вирушили до Голлівуду. Вони швидко стали друзями з Аланом Двеном, який також був випускником університету, що входив до Ліги плюща, але Гоукс отримав свою першу серйозну роботу тільки тоді, коли він використав гроші своєї родини, щоб спонсорувати студію Джека Уорнера. Уорнер швидко віддав борг та найняв Гоукса продюсером, який би спостерігав за створенням нової серії короткометражних комедій з італійським актором Монті Бенксом.McCarthy. pp. 49-50. Гоукс стверджував, що він був також і режисером трьох з чотирьох фільмів, але документального підтвердження цьому не існує.McCarthy. p. 50. Фільми видалися прибутковими, але Гоукс згодом розпочав створювати власну продюсерську компанію, використовуючи статок та зв'язки своєї родини для того, щоб забезпечити безперервне фінансування. Компанія отримала назву «Об'єднані продюсери» та була спільним проектом Гоукса, Алана Двена, Маршала нілана та режисера Алена Голубара, з контрактом на дистрибуцію, підписаним з Першою Національною асоціацією власників кінотеатрів.McCarthy. p. 51. У період з 1920 по 1923 роки компанія створила чотирнадцять фільмів, режисером восьми з яких був Нілан, трьох — Двен і ще трьох — Голубар.McCarthy. p. 52. Це був більше «хлоп'ячий клуб», аніж справжня продюсерська компанія, тож згодом її учасники почали займатися власними проектами та остаточно розійшлися у 1923 році, коли Гоукс вирішив, що він хотів би бути режисером, а не продюсером.McCarthy. p. 56.
На початку 1920-х років Гоукс жив у орендованих будинках у Голлівуді разом з групою своїх друзів — Віктором Флемінгом, Джеком Конвеєм, Гарольдом Россоном, Річардом Россоном, Артуром Россоном, Едді Сазерлендом та своїм братом Кеннетом Гоуксом. Протягом цього періоду Гоук вперше зустрівся з Ірвінгом Тальберґом, віце-президентом Metro-Goldwyn-Mayer (MGM). Згодом багато хто з друзів Гоукса досяг успіхів завдяки Тальберґу, сам Гоукс завжди захоплювався його розумом.McCarthy. pp. 57-58. В той же час Гоукс знайшов і багато друзів серед «бернштормерів», або аеробатів, та піонерів авіації в аеропорту Роджерс у Лос-Анджелесі, в тому числі він познайомився і з Мойе У. Стефенсом. У 1923 році Джесс Лескі, президент компанії «Famous Players-Lasky», шукав нового продюсера-редактора до відділу сценаріїв своєї студії і Тальберґ дав рекомендацію Гоуксу як випускнику «Ліги Плюща». Гоукс став редагувати сценарії близько сорока фільмів, в тому числі і за романами Джозефа Конрада, Джека Лондона та Зейн Грейя. Вперше ім'я Гоукса з'явилося у титрах фільму «Тигряче кохання» (1924).McCarthy. pp. 59-60. Гоукс працював редактором на цій студії (яка пізніше отримала назву Paramount Pictures) майже два роки, серед найвідоміших фільмів, над якими він працював в той період, називають «Спадок пустелі» (1924) за романом Зейн Грейя. Хоча Гоукс підписав з «Famous-Players» черговий контракт на один рік восени 1924 року, він згодом розірвав його для того, щоб стали редактором для Тальберґа на MGM через обіцянку, що Тальберґ дозволить йому поставити власний фільм. У 1925 році, коли Тальберґ так і не наважився виконати свою обіцянку, Гоукс розірвав свій контракт з MGM.McCarthy. pp. 62-63.
Режисерська кар'єра
Німі фільми: 1925—1929