Ка́нтор ( — «співак», «співець», «музикант», «читець», «декламатор») — позначення таких професій: у музиці середньовіччя та Відродження — особа чоловічої статі, що виконувала вокальні фрагменти без супроводу, або у супроводі одного інструмента, як правило струнного; у католицькій церкві — півчий та соліст хору У лютеранській церкві — керівник хору (регент та композитор), часто органіст та викладач музично-теоретичних дисциплін у церковній школі; в юдаїзмі — синонім хаззана, — людини, що веде богослужіння у синагозі.
Старовинна музика З початку середньовіччя у католицькій церкві під час богослужіннь використовувався григоріанський спів, що передбачав лише чоловічі голоси, а жіночий спів публічне не допускався. Тому в церковних хорах, при виконанні пісноспівів під час літургії, для партій написаних у жіночих регістрах використовувались дитячі голоси: хлопчиків у препубертатному віці, які ще не набули тембру чоловічого голосу — дисканти. З таких хорів, як правило, й виходили кантори. Вони виконували сольні партії у хорі, або окремі твори без акомпанементу, а коли на богослужінні вводились музичні інструменти, — у супроводі лютні або іншого струнного інструмента.
Багато музикантів тієї доби розпочинали свою професійну діяльність з посади кантора. Деякі відомі композитори були канторами головних храмів Рима та інших великих центрів церковного життя.
Канторами були: Джованні П'єрлуїджі да Палестріна Джованні Томмазо Чімелло Франческо Фоджа Бальдассаре Донато Лука Маренціо Доменіко Аллеґрі Ґреґоріо Аллеґрі Джуліо Каччіні
Лютеранська церква До обов'язків канторів лютеранської церкви часто відносилось повне музичне забезпечення життя парафії. Кантор писав музику до богослужінь, регентував, супроводжував богослужіння грою на органі та викладав музику у парафіяльній школі. Нерідко оплата його праці була незначною, а зайнятість повною.
Канторами були: Йоганн Себастьян Бах
Джерела Словник іншомовних слів Мельничука
Посилання
Кантор // Українська Релігієзнавча Енциклопедія