Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) — центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі геологічного вивчення та раціонального використання надр. Створена 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища УкраїниУказ Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Веде свою історію від 1 лютого 1918 року.

Історія

Історія геологічної служби України розпочалася 1 лютого 1918 року, коли тогочасним урядом було затверджено статут і штат Українського геологічного комітету.

На початку ХХ століття геологічна вивченість України була низькою через відсутність державної геологічної служби. Із початком Першої світової війни потреба в такій службі загострилася, і в Києві було створене гідрогеологічне відділення для армій Південно-Західного фронту.

На початку 1917 р. за ініціативою О. Ферсмана організовано відділ сировини Комітету військово-технічної допомоги фронту, який очолив професор Київського університету Володимир Лучицький. У листопаді 1917 p. він склав доповідну записку «До питання про утворення Українського геологічного комітету в Києві» і проєкт його статуту, де аргументовано доводилась необхідність такої установи для геологічного вивчення території України. У результаті статут і штат були затверджені урядом, і з 1 лютого 1918 p. почалася офіційна історія Українського геологічного комітету (УГК) при державному секретаріаті торгівлі. До першого складу УГК увійшли: B. Лучицький (директор) і геологи Г. Буреній, Б. Лічков, В. Мокринський та В. Різниченко. Влітку 1918 року до складу УГК були ще введені I. Гінзбург, M. Безбородько, K. Тимофеєв, В. Чирвінський, Ф. Швець, М. Архангельська, згодом M. Ожегова.

У 1922 p. геологічну службу України було кардинально реорганізовано. З 1 жовтня 1922 р., у зв'язку із затвердженням нового положення про Геологічний комітет у Петрограді, УГК було реорганізовано в автономну філію останнього і, залишаючись загальноукраїнським геологічним закладом, він мав продовжувати дослідження всієї території республіки. Одночасно ухвалено рішення про приєднання до Українського відділення Геологічного комітету (УВГК) «Південзахідпромрозвідки». У жовтні 1929 р. УВГК реорганізовано в Українське районне геологорозвідувальне управління (УРГРУ), що увійшло до складу Головного геологорозвідувального управління при ВРНГ СРСР (колишній Геолком СРСР). У вересні 1931 p. УРГРУ перетворено в Український геологорозвідувальний трест (УГРТ) у складі Всесоюзного об'єднання «Союзгеолрозвідка» Головгеології Наркомважпрому СРСР.

У 1938 p. Український геологічний трест перетворено на Геологічне управління УРСР, яке з 1939 p. перейшло в підпорядкування Комітету в справах геології при Раді Народних Комісарів СРСР. Основними напрямами були: проведення пошуково-розвідувальних робіт на нерудну сировину, гідрогеологічні дослідження, геофізичні та пошуково-розвідувальні роботи. Велику увагу приділяли проведенню комплексних геологічних досліджень на Нагольному кряжі і розвідувальних робіт на марганець на Нікопольському родовищі, розвідці графітів (Заваллівське родовище) тощо. Складалася петрографічна карта Українського кристалічного масиву, геологічні карти середнього і великого масштабів, а також дрібномасштабні — оглядові.

Після приєднання до СРСР Буковини і Хотинського, Ізмаїльського та Аккерманського округів Бессарабії для координації геологічних досліджень на території західних областей у м. Львові організовано Львівське відділення Геологічного управління. Карпатський науково-дослідний інститут (Кар. НДГІ) у Бориславі було передано в підпорядкування Геологічного управління. Сфера діяльності управління розширилася, була створена велика кількість партій з пошуку й розвідки різних видів корисних копалин і геологічного картування.

У 1941 p. Геологічне управління УРСР перейменоване на Українське геологічне управління (УГУ).

Друга світова війна зупинила геологорозвідувальні роботи в Україні; найважливіші підприємства й організації були перебазовані на Схід, більшість геологів потрапили на фронт, УГУ в скороченому складі працювало в Казахстані. Основні звіти та картографічні матеріали було перевезено до Актюбінська.

Наприкінці 1943 p. — на початку 1944 p., після битви за Дніпро, УГУ повернулося з евакуації до Києва й почало організацію геологорозвідувальних робіт для відновлення народного господарства республіки. Розпочалася відбудова шахт і рудників, відновилися пошуки корисних копалин. У порівняно короткий термін виконано величезний обсяг геологічних досліджень у межах Великого Донбасу, Кривого Рога, Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Велике значення надавалося геологічній службі, яка стала однією з найважливіших галузей народного господарства. Перед геологами республіки і країни в цілому було поставлено завдання збільшити запаси корисних копалин і створити їх резерв.

У 1946 році Українське геологічне управління було перейменовано в Українське державне геологічне управління (УДГУ),

1948 року його перейменували назад на «Українське геологічне управління».

У п'ятдесятих роках геологорозвідувальна служба України зазнала докорінних змін. Рішенням Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1957 p. створено Головне управління геології та охорони надр при Раді Міністрів СРСР — Головгеологія УРСР. На неї покладалися функції республіканського органу геологічної служби, у зв'язку з чим до неї були включені всі основні геологорозвідувальні організації, в тому числі й ті, що раніше входили до складу інших міністерств і відомств.

Після проведеної в 1957 p. перебудови основними виробничими організаціями Головгеології УРСР стали комплексні територіальні геологорозвідувальні трести «Київгеологія», «Дніпрогеологія», «Артемгеологія», «Луганськгеологія», «Кривбасгеологія», які виконували пошукові та розвідувальні роботи всіх видів корисних копалин. Водночас на базі «Укрсхіднафторозвідки» було створено три трести: Чернігівський, Полтавський і Харківський; на базі об'єднання «Укргаз» у Львові — «Львівнафтогазрозвідка», а на півдні республіки — трест «Кримнафтогазрозвідка». Усі вони в період з 1957 по 1959 pp. також увійшли до складу Головгеології УРСР. У 1964 р. на базі Дніпропетровської геофізичної експедиції тресту «Укргеофізрозвідка» Головгеології УРСР створено Центральну геофізичну експедицію, яка у вересні 1965 p. стала трестом «Дніпрогеофізика».

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 18.02.1965 року Головгеологію реорганізовано в Державний геологічний комітет при Раді Міністрів УРСР, який з 29 квітня 1965 року очолював Надьожин Петро Хомич.

А вже наприкінці того ж року комітет було перетворено на Міністерство геології УРСР. Міністри: Котиков Михайло Андрійович (23.10.65 — 18.10.67), Шпак Петро Федорович (18.10.67 — 14.07.82), Гавриленко Микола Мефодійович (29.07.82 — 31.12.87). До системи Міністерства увійшли всі геологічні організації та підприємства колишнього Держгеолкому УРСР.

1987 року було утворено Українське державне виробниче об'єднання по геологорозвідувальним роботам «Укргеологія» на базі ліквідованого Мінгеології УРСРУказ Президії Верховної Ради Української РСР від 09.09.1987 № 4552-ХІПостанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.07.87р. № 824.

1988 року об'єднання було перетворено на Головне координаційно-геологічне управління «Укргеологія»Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 06.04.1988 р. № 663-рнаказ Мінгеології СРСР від 12.04.1988 № 182.

Головне координаційно-геологічне управління «Укргеологія» ліквідованеРозпорядження Ради Міністрів СРСР від 15.08.1991 № 912-рнаказу Мінгеології СРСР від 05.09.1991 р. № 106.

Головне координаційно-геологічне управління «Укргеологія» перетворене в Державний комітет України по геології та використанню надр відповідно до постанови КМУ від 24.05.1991 № 12.

Державний комітет України по геології та використанню надр перетворений відповідно до Указу Президента України від 13.03.1999 р. № 250/99 у Комітет України з питань геології та використання надр.

На базі ліквідованого Комітету України з питань геології та використання надр утворено Міністерство екології та природних ресурсів України і стало його правонаступником (Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573/99 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади»).

Державна геологічна служба утворена як урядовий орган у складі Міністерства екології та природних ресурсів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1748 «Про утворення Державної геологічної служби».

Державна геологічна служба ліквідована постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 486 «Про деякі питання Державного комітету природних ресурсів».

Міністерство екології та природних ресурсів України реорганізовано в Державний комітет природних ресурсів України та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Державний комітет природних ресурсів України ліквідований згідно з Указом Президента України від 20 квітня 2005 р. № 675/2005 «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України».

Державна геологічна служба утворена як урядовий орган державного управління у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 550 «Про утворення урядових органів державного управління у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища».

Державну геологічну службу ліквідовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 346 від 28.03.2011 «Про ліквідацію урядових органів».

Державна служба геології та надр України утворена шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Діяльність реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; внесення на розгляд Міністра екології та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Структура Голова Держгеонадр; Перший заступник голови Держгеонадр; Заступник голови Держгеонадр; Сектор з внутрішнього аудиту; Головний спеціаліст з режимно-секретної роботи; Головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції; Головний спеціаліст з мобілізаційної роботи; Управління геології; Управління економіки та бухгалтерського обліку; Управління надрокористування та міжнародного співробітництва Юридичне управління; Департамент організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом; Департамент державного геологічного контролю.

Керівництво Дмитро Гурський (6 лютого 2002 — 19 серпня 2004, 20 липня 2005 — 20 грудня 2006) Едуард Ставицький (28 грудня 2010 — 20 квітня 2012) Олег Проскуряков (16 травня 2012 — 24 грудня 2012) Валерій Дудінов (16 січня 2013 — 19 вересня 2013) Роман Сторожев (20 грудня 2013 — 30 квітня 2014) Дмитро Кащук (21 травня 2014 — 10 грудня 2014) Микола Бояркін (т.в.о. 23 січня 2015Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби геології та надр України на Бояркіна М. О. Кабінет Міністрів України (23 січня 2015) — 18 травня 2017Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2015 р. № 43 Кабінет Міністрів України (18 травня 2017)Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2015 р. № 43 Кабінет Міністрів України (24 травня 2017)) Олег Кирилюк (т.в.о. з 18 травня 2017Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби геології та надр України на Кирилюка О. В. Кабінет Міністрів України (18 травня 2017)Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби геології та надр України на Кирилюка О. В. Кабінет Міністрів України (24 травня 2017), 27 березня 2019 — 25 вересня 2019)