Словінцька мовав Етимологічному словнику української мови (У 7 т. / Ред-кол.: О. С. Мельничук (голов.ред.) та ін. — К.: Нак.думка, 1983. — (Словники України) ISBN 966-00-0785-Х) вживається як «словінцький», словінська мова — одна з західнослов'янських мов, її класифіковано або як самостійну мову, або як діалект кашубської чи польської мов.
Нею розмовляло західнослов'янське плем'я словінців (), що мешкало на землях між озерами Гардно та Лебсько й містами Слупськ і Леба (землі нинішнього Західнопоморського воєводства).
Словінцька мова вимерла на початку XX століттяDicky Gilbers, John A. Nerbonne, J. Schaeken, Languages in Contact, Rodopi, 2000, p.329, ISBN 90-420-1322-2 Roland Sussex, Paul Cubberley, The Slavic Languages, Cambridge University Press, 2006, p.97, ISBN 052122315.
Див. також
Помор'я Поморяни
Примітки