І́гор Володи́мирович Костю́к ( 14 вересня 1975, Київ, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст (півзахисник). Зіграв 1 матч за національну збірну України. Нині — український футбольний тренер. З 17 грудня 2025 року — головний тренер «Динамо» (Київ).

Біографія

Клубна кар'єра В дитинстві Ігор захоплювався багатьма видами спорту — фігурним катанням, танцями, гандболом та боротьбою. Проте, футбол завжди займав особливе місце у житті хлопця. Спершу Костюк займався у дитячій команді «Локомотив», однак на одному з турнірів талановитого результативного форварда помітив тренер ДЮСШ «Динамо» Олександр Шпаков та запросив хлопця на перегляд. На той час у динамівській школі підібралася досить пристойна команда цього віку, до якої входили Андрій Шевченко, В'ячеслав Кернозенко, Олександр Голоколосов, Віталій Брунько, Максим Павленко та інші, проте Костюк швидко став одним з лідерів колективу. У складі «Динамо-2» юний півзахисник дебютував, коли йому не виповнилося ще й вісімнадцяти. І починаючи з сезону 1993/1994 міцно забронював за собою місце у складі динамівського резерву, демонструючи не за роками зрілу та результативну гру. 13 квітня 1996 року Ігор Костюк дебютував у складі київського «Динамо», провівши повний матч проти донецького «Шахтаря» (3:1). А три тижні потому записав на свій рахунок і перший забитий м'яч, вразивши у Києві ворота одеського «Чорноморця». Однак напередодні повернення до клубу Валерія Лобановського Костюка спіткала невдача — у матчі за «Динамо-2» він зламав кісточку. Коли стало зрозуміло, що до основи «Динамо» повернутися вже майже неможливо, Костюк разом з Віктором Леоненком та Анатолієм Безсмертним вирушив до ФК «Тюмень». Проте, провівши за російський клуб лічені матчі, повернувся на Батьківщину та пристав на пропозицію полтавської «Ворскли». У Полтаві Костюк швидко став своїм та отримав довіру спочатку Віктора Пожечевського, а потім і Анатолія Конькова, що замінив останнього на тренерському містку «Ворскли». Ігор, без сумніву, був одним з лідерів та найяскравіших футболістів, навколо яких формувалася уся командна гра. Мабуть головним показником рівня гри, який демонстрував Костюк, стало запрошення до збірної, що для гравця стало неабияким успіхом. А вже навесні 2000 року футболіст знову опинився у рідному «Динамо», однак задовольнився лише п'ятьма появами на полі у другій половині чемпіонату. Це було суттєвим кроком назад і, бажаючи щось змінити, півзахисник домовився з керівництвом київського клубу про оренду до Полтави, де він почувався немов вдома. Друга поява Костюка у «Ворсклі» виявилася не такою вдалою. Провиною цьому стала травма хрестоподібних зв'язок, отримана в одному з товариських матчів. Після нетривалого перебування у лавах ужгородського «Закарпаття» та відновлення кондиції у «Динамо-2» футболіст опинився у складі «Арсеналу» (Київ). Однак виступав переважно у фарм-клубі «канонірів», яким на той час був бориспільський «Борисфен». Певний час поширювалися чутки про зацікавленість у послугах Ігора харківського «Металіста», однак далі перегляду справа не зайшла. Лише у сезоні 2004/2005 років Костюк отримав місце у основі «Арсеналу» та провів на досить непоганому рівні півтора сезони. Однак травми продовжували дошкуляти, і, можливо, Ігор завершив би кар'єру, якби не пропозиція Юрія Максимова пограти у ЦСКА. Погодившись на запрошення Максимова, Костюк не планував затримуватися у складі армійців надовго, розцінюючи виступи у ЦСКА як можливість підтримати форму, проте провів у складі київського клубу майже три з половиною сезони, поступово перейшовши на посаду помічника головного тренера ЦСКА.

Виступи у збірних 1994 року виступав за юнацьку збірну України U-18.

Вперше до молодіжної збірної України Костюка було викликано 1996 року на матч зі збірною Грузії. Цей матч відбувся 3 вересня 1996 року і закінчився перемогою українців з рахунком 3:1. Ігор Костюк відіграв перший тайм та поступився місцем на полі Євгену Римшину.

Наступного виклику до табору «жовто-синіх» довелося чекати майже три роки. Впевнена гра у складі «Ворскли» призвела до того, що Костюка було включено до списку гравців, які готувалися до стикових поєдинків проти словенців за право виходу у фінальну частину Євро-2000, проте, на полі Ігор так і не з'явився.

Дебютував у складі національної збірної України 26 квітня 2000 року в товариському матчі в Софії проти збірної Болгарії (1:0), замінивши на 46-й хвилині Сергія Мізіна.

Тренерська діяльність Граючи у ЦСКА, почав суміщати функції футболіста з тренерською роботою, а згодом, закінчивши активні виступи, отримав тренерський диплом категорії «B» та увійшов до тренерського штабу київських армійців, яких на той час очолював Андрій Ковтун. Після того, як ЦСКА було розформовано, призупинив тренерську діяльність та сконцентрувався на веденні бізнесу разом з дружиною та виступах за команду ветеранів київського «Динамо-2». З 2012 року працював тренером юнацького (U-19), а згодом молодіжного (U-21) складу «Динамо» (Київ). З сезону 2017/18 став головним тренером команди «Динамо» U-19 і чотири рази (за підсумками сезонів 2017/18, 2018/19, 2023/24 та 2024/25) приводив її до золотих нагород у юнацькому чемпіонаті України.

27 листопада 2025 року після відставки головного тренера київського «Динамо» Олександра Шовковського Ігор Костюк був призначений виконуючим обов'язки головного тренера «Динамо».

17 грудня 2025 року призначений головним тренером «Динамо» (Київ).

Досягнення Дворазовий чемпіон України (1996, 2000) Володар Кубка України (1999/2000)

Сім'я Мати — Любов Володимирівна, працювала у галузі торгівлі. Батько — Володимир Петрович, працював на заводі та у будівельній компанії. Має молодшу сестру Ольгу та брата Андрія, який теж займався у ДЮСШ «Динамо» (Київ), однак футболістом так і не став.

Одружений. З дружиною Мариною познайомився завдяки друзям, які, як і Марина, працювали у сфері стоматології.

Примітки

Посилання

Профіль гравця на playerhistory.com Статистика гравця на NationalFootballTeams.com 50 найкращих. Ворскла (частина перша) Інтерв'ю Підбірка інтерв'ю за 2000–2001 роки , 2000–2001 У «Динамо» заробив на життя після футболу , 17.07.2009