Охорона ґрунтів – це запобігання втраті верхнього шару ґрунту від ерозії або запобігання зниженню родючості, спричиненому надмірним використанням, підкисленням, засоленням чи іншим хімічним забрудненням ґрунту.
У деяких менш розвинених районах практикуються підсічно-вогневі та інші нестійкі методи натурального господарства. Наслідком вирубки лісів зазвичай є масштабна ерозія, втрата поживних речовин у ґрунті, а іноді й повне опустелювання. Методи покращення збереження ґрунтів включають сівозміну, покривні культури, консерваційний обробіток ґрунту та посадку вітрозахисних смуг, що впливає як на ерозію, так і на родючість. Коли рослини гинуть, вони розкладаються та стають частиною ґрунту. Кодекс 330 визначає стандартні методи, рекомендовані Службою охорони природних ресурсів Сполучених Штатів Америки. Фермери практикують збереження ґрунтів протягом тисячоліть. У Європі така політика, як Спільна сільськогосподарська політика, спрямована на застосування найкращих практик управління, таких як скорочений обробіток ґрунту, озимі покривні культури, рослинні залишки та галявини трави, щоб краще вирішувати питання збереження ґрунтів. Для вирішення проблеми ерозії також необхідні політичні та економічні дії. Проста перешкода в управлінні стосується того, як ми оцінюємо землю, і це можна змінити шляхом культурної адаптації. Вуглець ґрунту є поглиначем вуглецю, який відіграє певну роль у пом'якшенні наслідків зміни клімату.
Методи
Контурна оранка Контурна оранка орієнтує борозни, повторюючи контурні лінії оброблюваної ділянки. Борозни рухаються ліворуч і праворуч, щоб підтримувати постійну висоту, що зменшує стік. Контурна оранка практикувалася стародавніми фінікійцями для схилів від двох до десяти відсотків. Контурна оранка може збільшити врожайність сільськогосподарських культур від 10 до 50 відсотків, частково завдяки кращому утриманню ґрунту.
Примітки
Джерела
Online book (the most current version of the text) Download book – Kindle, Nook, Apple, Kobo, and PDF