Леопольд Баварський, повне ім'я Леопольд Максиміліан Йосип Марія Арнульф фон Віттельсбах (, 9 лютого 1846, Мюнхен — 28 вересня 1930, Мюнхен) — принц баварський, німецький військовий діяч. Генерал-фельдмаршал Баварії і Німецької імперії.
Біографія Син принца-регента Луїтпольда Баварського (1821—1912) і австрійської ерцгерцогині і тосканської принцеси Августи Фердинанди Габсбург (1825—1864). Молодший брат короля Баварії Людвіга ІІІ, дядя Рупрехта. 20 квітня 1873 році одружився в Відні з ерцгерцогинею Ґізелою, старшою дочкою австрійського імператора Франца-Йосифа I та імператриці Єлизавети.
Претендент на престол Згідно з грецькою конституцією 1843 року, вважався одним зі спадкоємців грецького короля Оттона. Конституція забороняла королю бути правителем іншої країни. У зв'язку цим старший брат Леопольда, Людвіг, зрікся всіх своїх прав на грецький престол. Після чого Леопольд став основним претендентом на грецьку корону. Після смерті право на престол Греції було успадковано його старшим сином Георгом.
5 листопада 1916 року Польські Легіони мали оголосити в Варшаві Леопольда королем Польщі. З політичних поглядів, Польські Легіони скерували не у Варшаву, а на іншу ділянку фронту.
Військова кар'єра Розпочав військову службу в 6-му єгерському батальйоні баварської армії 28 листопада 1861 року в чині лейтенанта. Під час Австро-пруської війни 1866 року командував артилерійською батареєю 3-го артилерійського полку. В чині гауптмана з 28 квітня 1867 року. На Франко-пруській війні командував 4-й батареєю 3-го артилерійського полку. Брав участь в боях за Седан і Бове. 11 грудня 1870 року отримав чин майора. З 27 березня 1871 року в чині підполковника. 18 лютого 1873 підвищений до чину полковника, став командиром 1-го баварського кірасирського полку. 1 листопада 1875 отримав чин генерал-майора і призначення на посаду командира 1-й баварської кавалерійської бригади. З 16 червня 1881 командир 1-й баварської дивізії в чині генерал-лейтенанта. З 2 березня 1887 — генерал кінноти, командир I баварського армійського корпусу. З 1892 генерал-інспектор 4-й армійської інспекції. Генерал-полковник з 9 лютого 1896 року. Генерал-фельдмаршал баварської армії з 1 січня 1905 року. У березні 1913 вийшов у відставку.
Перша світова війна З осені 1914 року стає номінальним командиром 9-ї армії. На дійсну службу повернувся 16 квітня 1915 і замінив генерала Августа фон Макензена на посту фактичного командира армії. До того часу армія вела важкі бої в околиці Лодзі. 4 серпня 1915 війська під його командуванням зайняли Варшаву. 20 серпня 1915 року здобуває фортецю Модлін. Після цього був призначений командиром німецько-австро-угорської групи армій «Принц Леопольд Баварський». Під його командуванням німецькі війська здобувають 18 серпня 1915 фортецю в Ковно, 26 серпня 1915 фортецю в Бересті. Успішно керував її діями при спробі прориву позицій армії військами російського Західного фронту під Барановичами в червні-вересні 1916 в Барановицькій операції. Після того, як був стриманий Брусиловський прорив, 29 серпня 1916 змінив Пауля фон Гінденбурга на посаді Верховного головнокомандувача німецькими і австро-угорськими військами на Східному фронті (Oberbefehlshaber Ost (Ober-Ost). Займав цей пост до закінчення війни. Йому підпорядковувались також війська на румунському фронті. За наказом командування в 1917 році припинив активні дії на фронті. Окопи російських військ закидали листівками за його підписом, в яких солдатів закликали замиряться з німецькими солдатами, опублікувати секретні договори між Росією, Англією і Францією, не довіряти російським офіцерам.
Берестейський мир 15 грудня 1917 року підписав договір про перемир'я з представниками Раднаркому РСФРР. Принц Леопольд прийняв у своїй штаб-квартирі неофіційну делегацію Центральної Ради у складі: Микола Левитський, Олександр Севрюк, штабс-капітан Юрій Гасенко. В приватних розмовах, учасниками яких були українські делегати і Макс Гофман, визнав, що Німеччина не отримувала інформації про проголошення УНР, цікавився станом української армії. Очолював німецьку делегацію на мирних переговорах. Його участь обмежилась офіційним привітанням від імені господарів. Після зриву 18 лютого 1918 року більшовиками мирних переговорів віддав наказ про наступ. Від імені Німецької імперії 3 березня 1918 підписав Берестейський мирний договір з РСФРР.
Життя в післявоєнний час Після підписання Берестейського миру передав командування начальнику штабу Максу Гофману. 11 січня 1919 вийшов у відставку. Жив як приватна особа. Смерть Курта Ейснера спровокувала анархо-комуністичну революцію в Баварії і створення Баварської Радянської Республіки. З початком революції Леопольд Баварський з родиною виїхали на чотири місяці за кордон. Жив в Мюнхені.
Родина Дружина — Гізела, ерцгерцогиня Австрійська, старша дочка імператора Франца-Йосифа I. Діти: Єлизавета Марія (1874—1957) — дружина графа Отто Людвіга Філіпа фон Зіфріда, мала п'ятьох доньок та сина. Августа Марія (1875—1964) — дружина ерцгерцога Йосипа Августа. Георг (1880—1943) — принц Баварський. Кавалер Ордену Золотого Руна. Чоловік герцогині Ізабелли Австрійської. Нащадків не залишив. Конрад (1883—1969) — принц Баварський. Кавалер Ордену Золотого Руна. Чоловік принцесі Бони Маргарити Савойської-Генуезької, мав сина та доньку.
Генеалогія
Нагороди
Орден Святого Губерта Орден Святого Йосипа, великий хрест (Велике герцогство Тосканське; 23 травня 1864) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (13 січня 1865) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу (20 серпня 1866) лицарський хрест 1-го класу з мечами (1 листопада 1870) командорський хрест (23 вересня 1879) великий командорський хрест (20 серпня 1882) великий хрест (28 грудня 1884) мечі до великого хреста (10 грудня 1917) Армійська медаль 1866 (Баварія) (25 серпня 1866) Орден Золотого руна (Австро-Угорщина; 5 квітня 1868) Залізний хрест 2-го класу (30 серпня 1870) 1-го класу (18 січня 1871) Військовий орден Максиміліана Йозефа лицарський хрест (1 грудня 1870) великий хрест (5 серпня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу (29 грудня 1870) Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 в бронзі (20 травня 1871) Орден Вежі й Меча, великий хрест (Португальське королівство; 22 травня 1873) Хрест «За військові заслуги» (Гессен) (6 липня 1873) Орден Чорного орла (3 жовтня 1874) Орден Червоного орла, великий хрест з мечами Орден Святого Георгія (Баварія), великий пріор Нижньої Баварії (1874) Медаль Святого Георгія Орден Карлоса III, великий хрест (Іспанія; 14 травня 1876) Орден Леопольда I, великий хрест (Бельгія; 9 травня 1881) Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (9 травня 1881) Орден Таковського хреста, великий хрест (Королівство Сербія; 29 серпня 1882) Орден Рутової корони (22 серпня 1886) Медаль «За військові заслуги» (Ліппе) (19 березня 1888) Орден Білого Сокола, великий хрест (18 червня 1888) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (8 серпня 1888) мечі до ордена (28 липня 1915) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (16 червня 1890) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу (24 серпня 1890) Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест ланцюг до ордена (12 вересня 1897) Орден Білого орла (Сербія), великий хрест (22 серпня 1898) Орден Золотого Лева Нассау (Люксембург; 26 березня 1892) Орден Зірки Румунії, великий хрест (23 серпня 1895) Столітня медаль (22 березня 1897) Вищий орден Святого Благовіщення (Королівство Італія; 12 вересня 1897) Ювілейна пам'ятна медаль 1898 (Австро-Угорщина; 14 грудня 1898) Орден Вірності (Баден) (24 грудня 1898) Орден Бертольда I, великий хрест (24 грудня 1898) Орден Альбрехта Ведмедя, великий хрест (3 червня 1899) Коронаційна медаль Короля Едуарда VII (Британська імперія; 19 жовтня 1902) Орден Генріха Лева, великий хрест (1903)Braunschweig, Staat (Hg.) (1905): Hof- und Staatshandbuch des Herzogtums Braunschweig für 1905. In: Hof- und Staatshandbuch des Herzogtums Braunschweig 1905. p. 11 Медаль принца-регента Луїтпольда з короною Королівський Вікторіанський орден, великий хрест (Британська імперія; 21 серпня 1907) Ювілейний хрест (Австро-Угорщина) Орден Вендської корони, великий хрест з короною (7 січня 1911) Орден князя Данила I 1-го ступеня (Королівство Чорногорія; 18 березня 1911) Орден Людвіга (Баварія), почесний хрест (50 років) Орден Слави (Османська імперія) Медаль Червоного Хреста (Пруссія) 1-го класу з військовою відзнакою Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою (16 липня 1915) Срібна застібка до Залізного хреста 2-го класу (23 липня 1915) Pour le Mérite з дубовим листям орден (21 серпня 1915) дубове листя (25 липня 1917) Ганзейський хрест Любек (18 листопада 1915) Бремен (30 листопада 1915) Гамбург (21 грудня 1915) Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест і командорський хрест 2-го класу (9 лютого 1916) — отримав 2 нагороди одночасно. командорський хрест 1-го класу (23 жовтня 1916) Золота і срібна медаль «Імтіяз» з шаблями (Османська імперія; 26 лютого 1916) — отримав 2 нагороди одночасно. Галліполійська зірка (Османська імперія; 26 лютого 1916) Почесний воєнний хрест за героїчний вчинок (2 листопада 1916) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (2 листопада 1916) Велика медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) (5 січня 1917) Почесний знак Австрійського Червоного Хреста, зірка заслуг з військовою відзнакою (5 квітня 1917) Великий хрест Залізного хреста (4 березня 1918) Військовий орден Марії Терезії, великий хрест (Австро-Угорщина; 26 березня 1918)
Література
Eugen Wolbe: Generalfeldmarschall Prinz Leopold von Bayern, ein Lebensbild, Koehler Verlag, Leipzig, 1920, 172 Seiten mit Photo. Jürgen Hahn-Butry (Hg.): Preußisch-deutsche Feldmarschälle und Großadmirale, Safari, Berlin 1938 Leopold von Bayern: Aus den Lebenserinnerungen. Herausgegeben von Hans-Michael Kröner. Pustet, Regensburg, 1983, ISBN 3-7917-0872-4. Neue Deutsche Biographie t. 14, Berlin 1985, wyd. Dunkler & Humblot, s. 271—272
Посилання
Принц Леопольд на сайті The Prussian Machine.
Примітки