Книжко́ва пала́та Украї́ни (повна назва: Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова») — державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності. Функціонує в м. Києві, Україна.
Історія
Установу засновано 24.01.1919 відповідно до «Закону про утворення Головної Книжної Палати (ГКП) в м. Києві, ухваленого Радою народних міністрів УНР та затвердженого Головою Директорії УНР В. Винниченком.
Відповідно до закону ГКП мала складатися з трьох підрозділів: відділу реєстрації і «Книжної Літописі», Українського бібліографічного інституту й Книжного фонду. Невдовзі організовано четвертий підрозділ — бібліотечний (його сформовано на базі бібліотечної секції архівно-бібліотечного відділу Головного управління у справах мистецтв і національної культури при Міністерстві народної освіти УНР). Координував утворення ГКП Ю. Меженко (від 17.03.1919 — очільник установи).
26.01.1919 затверджено «Закон про обов’язкову надсилку друкарнями, літографіями, металографіями та іншими подібними закладами до Повітових Комісарів примірників всіх видань». Відповідно до закону передбачено передавати до ГКП два з одинадцяти примірників усіх видань.
Від початку вересня до 16.12.1919 ГКП працювала з перервами внаслідок окупації м. Києва Добровольчою армією під командуванням А. Денікіна.
Після переїзду радянського уряду до нової столиці УСРР м. Харкова наприкінці 1920 ГКП припинила існування в м. Києві. 1921 в м. Харкові при Всеукраїнському державному видавництві створено Центральний бібліографічний відділ (ЦБВ), який здійснював обліково-реєстраційну і статистичну роботу у видавничій галузі відповідно до постанови Укрраднаргоспу «Про обов’язкову реєстрацію та збереження зразків творів друку».
27.06.1922 Рада народних комісарів УСРР ухвалила постанову «Про організацію Української Книжкової Палати і про забезпечення головних книгосхованок всіма виданнями республіки». Палату створено на базі ЦБВ, очолив її М. Годкевич (1896; тепер Україна — 1941; тепер Росія).
У подальших постановах уряду завдання і функції Української книжкової палати (УКП) розширено (зокрема вона мала виконувати науково-бібліографічні роботи). Були створені сектор дослідження книги, кабінети західноукраїнської закордонної української літератури. 1924–1930 УКП видавала «Літопис українського друку». Згідно з постановою Раднаркому УСРР (19.05.1925) при УКП 01.10.1925 утворено Центральне бюро статистики друку.
У роки Другої світової війни УКП евакуювали до м. Уфи (тепер Республіка Башкортостан, Росія), куди перевезли генеральний алфавітний каталог. Фонди і майно УКП залишилися в м. Харкові.
Під час Другої світової війни за окупації м. Харкова (1941–1943) установу очолював І. Севастьянов (1899; тепер Україна — 1947; тепер Росія). Він зберіг майно й фонди, домігся від окупаційної адміністрації гарантій збереження УКП. Наприкінці 1943 після визволення м. Харкова від гітлерівців УКП поновила роботу в Україні.
1943–1963 заклад підпорядковувався різним міністерствам і відомствам: Держкомвидаву УРСР, Міністерству УРСР у справах преси та інформації, проте його основні функції залишалися незмінними.
Відповідно до Постанови Ради міністрів УРСР № 37 від 23.01.1974 Книжкову палату УРСР названо ім’ям І. Федорова.
З огляду на нестачу площ для нових надходжень, 1976 Рада міністрів УРСР видала розпорядження, яким зобов’язала Держкомвидав УРСР упродовж 1977–1980 забезпечити роботи з проєктування і будівництва в м. Києві нового приміщення, розрахованого на 12 млн одиниць зберігання.
У вересні 1989 нову 9-поверхову будівлю загальною площею 10 514 м2 (з яких 7 580 м2 під сховища Державного архіву друку) введено в експлуатацію. Тоді ж до Книжкової палати УРСР імені І. Федорова приєднали видавництво «Час», утворене після реорганізації видавництва «Реклама». Установу найменували Республіканським бібліографічно-видавничим об’єднанням «Книжкова палата УРСР ім. Івана Федорова».
Роботу з переміщення фондів завершено наприкінці 1990-х. У м. Харкові створено філію установи та поліграфічний цех, у якому друкували «Літопис книг», «Літопис журнальних статей» та «Літопис газетних статей».
З листопада 1995 установу очолював доктор технічних наук, фахівець у галузі обчислювальної техніки М. Сенченко (1945; тепер Україна). Під його керівництвом розпочалася комп’ютеризація основних виробничих процесів.
1996 заклад реорганізовано в державну установу з назвою «Книжкова палата України». Її статус і основні функції визначено ст. 27 Закону України «Про видавничу справу» (1997).
Наказом Держкомінформполітики України від 12.03.2003 ліквідовано філію Книжкової палати України в м. Харкові. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 Книжкова палата України набула статусу державної наукової установи. Розроблено новий статут організації, оновлено структуру.
За розпорядженням Кабінету Міністрів України (2008) повний і недоторканний фонд усіх видів опублікованих видань Державного архіву друку державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (м. Київ) внесено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять культурне національне надбання.
З листопада 2025 року установу очолює О. Васьківська, кандидатка наук з соціальних комунікацій, авторка монографії "Книговидавнича справа в Україні: 1917—1920 рр.".
Функції Книжкова палата України здійснює (відповідно до ст. 27 ЗУ "Про видавничу справу"): державну бібліографічну реєстрацію та централізовану каталогізацію всіх без винятку видів видань, випущених в Україні; збирання та використання адміністративних даних, які характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі; аналіз тенденцій розповсюдження видавничої продукції, вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей; комплектування і збереження повного і недоторканного фонду Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні; розробку та обгрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні; наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів; наукознавчі дослідження і розробку бібліометричних методів визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових досліджень; створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних бібліографічних покажчиків, науково-аналітичних оглядів, карток централізованої каталогізації; розробку та експлуатацію бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації впровадження національного еталона Універсальної десяткової класифікації (УДК) українською мовою, адаптує, випускає, розповсюджує таблиці УДК, підтримує їх в актуальному стані відповідно до міжнародного еталону УДК та здійснює методичне забезпечення. Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова" виконує функції національних агентств ISBN та ISMN в Україні, що в межах своєї компетенції здійснює: впровадження систем ISBN та ISMN на території України; контроль за правильністю їх функціонування; надання ідентифікаторів видавців у системах ISBN та ISMN, а також відповідних Міжнародних стандартних номерів книг і Міжнародних стандартних номерів нотних видань; підготовку інструктивно-методичних документів; консультування з означених питань.
11 березня 2021 року розпочав роботу Національний центр ISSN в Україні (НЦ ISSN України), функції якого виконує Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова". Функціонування Національного центру ISSN в Україні організовано на виконання Постанови Кабінету Міністрів України та робочої угоди, підписаної Міжнародним центром ISSN та Державною науковою установою "Книжкова палата України імені Івана Федорова" в 2020 р.
Фонди На Книжкову палату України покладено функції з комплектування і збереження повного і недоторканного фонду Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні.
Фонди друкованої продукції і бази даних Книжкової палати України перебувають під охороною держави та є її власністю.
Книжкова палата України одержує безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, обов’язкові примірники всіх видань, випуск яких здійснюється суб’єктами видавничої справи в Україні, узагальнює відомості про зазначені примірники, оприлюднює в медіа та надсилає їх уповноваженому органові.
Державний архів друку Державний архів друку― головне сховище, підрозділ Книжкової палати України.
Засновано архів — 1917 року як архівно-бібліотечний відділ. З 24 січня 1919 року — часу заснування Книжкової палати — архівно-бібліотечний відділ входить до підрозділів Книжкової палати України.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 1345-р повний і недоторканий фонд всіх видів випущених видань Державного архіву друку Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова» внесено до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання.
Щорічно до архіву надходить друкована продукція, інформацію про яку відображено в державних бібліографічних покажчиках («Літописах…»).
Станом на 1 січня 2026 року фонд Державного архіву друку містить 15 062 890 одиниць зберігання. У тому числі: книги й брошури — 1 201 544, газети — 11 172 016, журнали, бюлетені, календарі — 462 244, автореферати дисертацій — 100 269, нотні видання — 21 767, образотворчі видання — 101 178, картографічні видання — 5108, текстові аркушеві видання — 1 958 157 та інші.
Підпорядкування Книжкова палата України підпорядковується центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері.
Структура
Наукові відділи (станом на 2026 р.):
державної бібліографічної реєстрації видань України статистичного моніторингу та аналізу друку інформаційних систем класифікаційних систем міжнародної стандартної нумерації видань та електронних ресурсів наукового опрацювання обов’язкових примірників наукової підготовки державних бібліографічних покажчиків ретроспективної бібліографії державної стандартизації державного архіву друку та оцифровування документів науково-редакційний моніторингу книжкової індустрії та медіа
Друковані видання Книжкової палати України Бібліографічні покажчики:
«Літопис книг», «Літопис газетних статей», «Літопис журнальних статей», «Літопис авторефератів дисертацій», «Літопис образотворчих видань», «Літопис картографічних видань», «Літопис рецензій», «Літопис нот». </div> Науково-практичний журнал: «Вісник Книжкової палати». Видавничо-бібліографічний покажчик книг і брошур: «Нові видання України» (видавалися до 2016 р.) . Статистичні збірники:
«Друк України». «Календар знаменних і пам’ятних дат». </div>
Книжкова палата під час повномасштабного вторгнення
Внаслідок низки обстрілів 2025 та 2026 років 15-мільйонні унікальні фонди Книжкової палати України опинилися під загрозою затоплення та знищення. Триває громадський збір коштів (потреба — понад 10 млн гривень), оскільки уряд поки не може вирішити проблему національного масштабуКнижкову палату України затопило внаслідок обстрілів Києва: Понад 15 мільйонів видань під загрозою Книжкова палата України просить допомоги для відновлення функціонування установи після російських атакДержавна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» звернулася до громадськості з проханням допомогти відновити приміщення установи після пошкоджень, спричинених російськими обстрілами. Про це йдеться на фейсбук-сторінці установи.. Література з видавничої справи та поліграфії
Посилання
Примітки
Джерела Закон про утворення Головної книжної палати в м. Києві та про асигнування в розпорядження головноуправляючого справами мистецтв та національної культури 50 000 карбованців на організацію цієї / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Від. рукописів. — Ф. 48, од. зб. 1. — 14 арк. Положение о Библиографическом отделе Всеукраинского государственного издательства (ноябрь 1920 г.) // Вісті ВУЦВК.— 1920. — 18 груд.