Переможець Амур або Переможець Амур між атрибутами війни і миру( ) — картина фламандського художника Томас Віллібортс Босхарт (1613 — 1654).
Опис твору Серед поширених алегорій в Італії 17 століття — Амур переможець. Радісну, надзвичайно сміливу для доби композицію на тему «Амур-переможець» створив у 1603 році Караваджо, схильний до драматичних, а не до радісних тем. Скандально сміливу картину знали і художники Фландрії, активні діячі і розробники стилістики бароко в європейському мистецтві. Їх однаково зацікавили і оголена натура, і конкретний натюрморт понизу композиції Караваджо.
Власний варіант подібної композиції створив і антверпенський художник Томас Віллібортс Босхарт. Він творчо переробив знахідки уславленого італійця, відмовившись і від темних кольорів, і від вертикальної композиції, і від пристрасних почуттів попередника. Перед нами - розкішна, горизонтально видовжена і суто декоративна композиція на модну тему. Вона не зачепить сильно уяву, не дуже натисне на релігійні і сором'язливі почуття глядача. Вона лише здатна прикрасити палацову стіну чи кабінет багатого прихильника мистецтв. Чорнявий хлопець Караваджо в композиції Босхарта стає білявим, а його оголеність чемно прикриває багата червона драперія. Алегорична постать відсунута вбік, а головне місце в картині належить майстерно створеному натюрморту. Митець з Антверпена, що співпрацював з майстром натюрмортів Франсом Снейдерсом, наблизився в картині до снейдерсових крамниць з овочами и дичиною, які замінив на атрибути війни і миру. Атрибути миру уособлюють - наукові і музичні інструменти. Не забув художник і про палітру, яку розмістив поряд з ногами Амура. Загрозливі атрибути війни уособлюють парадні лицарські обладунки рідкісної краси і руїни якоїсь споруди, а також уламок велетенської, можливо, античної скульптури.
Караваджо прожив недовге, насичене неприємними пригодами і тяжкою працею життя, що трагічно обірвалося на 38 році. На відміну від Мікеланджело Буонарротті, він не бачив, що стає засновником нового стилю. Йому було не до того. Бо неприємний плин трагічних подій пришвидшився настільки, що було не до споглядань. Караваджо не мав міцної художньої освіти і творив себе як художника - сам. Караваджо - автодидакт за малим чи великим рахунком. Караваджо навчався у природи, у суворої до нього реальності. Тому так багато простонародних типів в його картинах. Тому майже нема портретів аристократів, фресок в палацах і пейзажів. Караваджо - великий реаліст. Але він ніколи не був караваджистом. Ті розкрадали його знахідки, його композиції, облегшували і емоційне навантаження, і сутність трагічних образів. Одним з розкрадачів сміливих знахідок Караваджо став і майстерний художник з Антверпена.
Див. також
Караваджизм Живопис бароко Римська школа Антверпенська школа Фламандське бароко Будинок Рубенса Побутовий жанр Антоніс ван Дейк Натюрморт Палац Хейс тен Босх Арнольд Хоубракен Гільдія Святого Луки Живопис фламандського бароко </div>
Примітки