Орихалк

Ори́халк, рідше орихальк (, ) — таємничий метал або сплав, який згадується давньогрецькими авторами ще у VII столітті до н. е. Гесіод повідомляє, що з орихалку було зроблено щит Геракла. В одному з гомерівських гімнів (бл. 630 року до н. е.) відповідний епітет було застосовано до локонів Афродіти.

Історія Давньогрецьке слово виникло від двох слів — («гора») та («мідь») і може перекладатися як «гірська мідь». Латинські автори помилково транслітерували це слово як aurichalcum — буквально «золотомідь». На основі цього читання поширилась ідентифікація орихалка з різноманітними сплавами золота й міді. У гомерівських гімнах слово «орихалк» прийнято перекладати як «жовта мідь» або «прикраси з жовтої міді».

У Цицерона є згадка про орихалк, який він вважає металом, подібним за кольором на золото, але меншої вартості.

У популярній літературі поширена думка, що орихалк — це латунь або алюміній. Проте латунь була добре відома грекам класичного періоду й зовсім не «тільки лише за назвою», як пише про орихалк Платон. Тоді як алюміній уперше був отриманий у дев'ятнадцятому сторіччі. Навряд чи надійніші зіставлення платонівського металу з халькопіритом, нефритом, бурштином й іншими мінералами та напівдорогоцінним камінням.

У нумізматиці орихалком називають бронзовий сплав з золотим відтінком, з якого в Стародавньому Римі карбували сестерції.

Орихалк у Платона Найдокладніший опис орихалка дається Платоном в діалозі «Крітій». Зі слів Крітія, речовина ця використовувалась в Атлантиді. «Більшу частину потрібного для життя давав сам острів, перш за все будь-які види копалин твердих і плавких металів, і в їх числі те, що нині відомо лиш за назвою, а тоді існувало на ділі: самородний орихалк, видобувався з надр землі в різних місцях острова та за цінністю своєю поступався тоді лише золоту.»

У подальшому Крітій повідомляє, що «відношення атлантидців одне до одного у справі правління устроялось згідно з Посейдоновими вказівками, як наказував закон, записаний першими царями на орихалковій стіні, що стояла в осередді острова — всередині храму Посейдона». Крім того, «стіни навколо зовнішнього земляного кільця цитаделі по усій окружності обробили міддю, наносячи метал у розплавленому вигляді, стіну внутрішнього валу вкрили литтям з олова, а стіну самого акрополя — орихалком, що випускав вогнистий блиск».

Орихалк після Платона Йосип Флавій згадує про орихалк в «Юдейських старожитностях», повідомляючи, що священні посудини в храмі Соломона були виготовлені з цього металу. За псевдо-арістотелівським трактатом De mirabilibus auscultationibus, цей блискучий метал отримували при плавці міді шляхом додавання кальмії, особливої породи, котру привозили з берегів Чорного моря і яку пов'язують з оксидом цинкуJakob Munk Hojte: Mithridates VI and the Pontic Kingdom. На думку Плінія Старшого, метал цей вийшов із вжитку тоді, коли були вичерпані його копальні. У новий час писав про орихалк у «Новій Атлантиді» Френсіс Бекон.

Надалі невиразними уявленнями про орихалк як про давню речовину, що доступна тільки обраним, неодноразово використовувалась у своїх цілях езотеричними товариствами та релігійними сектами. Так, брат Джозефа Сміта, засновника Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, заявляв, що золоті листи (скрижалі) мормонізму були виконані зі сплаву золота й міді. Подальший розвиток ця тема отримала в науково-фантастичній літературі та в комп'ютерних іграх.

Сучасні згадки Орихалк часто зустрічається в книгах, фільмах та іграх, дійство яких відбувається у фентезійних всесвітах. Дж. Р. Р. Толкін ввів його до своїх творів під ім'ям надлегкого металу мітрил.

Інші приклади: У всесвіті «Lineage II» — ресурс, необхідний для створення обладунків та зброї (у тому числі стріл високого рангу). Є орихалкова руда, а є чистий орихалк. У всесвіті «The Elder Scrolls» (а саме у ТЕС 5) для виготовлення та покращення орочої броні та зброї необхідні орихалкові злитки. У стратегічній грі «Age of Mythology» раса атлантів використовує орихалк для будівництва та виготовлення зброї та створінь. У пригодницькій грі "Assasins Creed Odyssey" орихалк використовується як валюта для купівлі рідкісного і легендарного спорядження в Домі Олімпійців.

Сучасні знахідки

Біля берегів Сицилії виявлено затонулий корабель, який перевозив зливки незвичайного металу (припускають — орихалку), створення якого приписували жителям міфічної Атлантиди.В Італії вчені знайшли корабель із «металом з Атлантиди» planetanovosti.com 10.10.2024На дні моря виявлено понад 40 злитків невідомого металу з Атлантиди (Фото) facenews.ua 15.03.2017

Примітки

Джерела і література Earle R. Caley: Orichalcum and Related Ancient Alloys. Origin, Composition and Manufacture with Special Reference to the Coinage of the Roman Empire (= Numismatic Notes and Monographs.) Band 151. American Numismatic Society, New York 1964. Hasso Moesta, Peter Robert Franke: Antike Metallurgie und Münzprägung. Ein Beitrag zur Technikgeschichte. Springer, Basel 1995, S. 145–148. A. S. Darling: Brass and Zinc. In: Ian McNeil (Hrsg.): An Encyclopaedia of the History of Technology. Routledge, London/New York 2002, S. 72–76. Edmund O. von Lippmann: Entstehung und Ausbreitung der Alchemie. Verlag von Julius Springer, Berlin 1919, S. 188, 189, 571, 572, 591. Жиров Н. Ф. Атлантида. Основные проблемы атлантологии. — Москва: Вече, 2004. Ермаков О. В. Орихалк, живой алмаз Вселенной. Киев: портал Платоновой мудрости. Создано: 2014-06-06