Лу Сюнь (, Lǔ Xùn — Лу Сюнь; *25 вересня 1881 — †19 жовтня 1936), справжнє ім'я Чжоу Шужень (кит.: 周树人) — китайський письменник, публіцист та літературознавець. Вважається основоположником сучасної китайської літератури.
Біографія Лу Сюнь народився в сім'ї поміщика. В 1902 р. він закінчив гірничо-залізничне училище в місті Нанкін та був направлений для продовження освіти в Японію, де приєднався до освітнього руху китайських студентів. Виступив як перекладач і публіцист. В Японії та на батьківщині Лу Сюнь брав участь у підготовці Сіньхайської революції (1911–1913 рр.).
У 1913 р. Лу Сюнь написав своє перше оповідання «Минуле». У 1918 р. він опублікував оповідання «Щоденник божевільного» (своєрідній варіант «Записок божевільного» М. В. Гоголя), який вважається першим твором нової китайської літератури. Пізніше світ побачили збірки «Клич» (1923; до її складу увійшла найпопулярніша повість Лу Сюня «», в якій він картав соціальну пасивність пригноблених народних мас), «Блукання» (1926), «Дикі трави» (1927, збірка віршів у прозі), «Старі легенди по-новому» (1936, збірка сатирико-героїчних казок Лу Сюня, в яких він критикував негативні явища свого часу) та ін.
Лу Сюнь є автором великої кількості статей про важливі події житті Китаю та інших країн: збірники «Гарячий вітер» (1925), «Під розкішним балдахіном» (1926), «Дозволяється розмовляти про погоду» (1934) та інші. Він багато зробив для популяризації у Китаї іноземної літератури, особливо російської та радянської. Лу Сюнь переклав «Заповіт» Тараса Шевченка, твори М. В. Гоголя, М. Є. Салтикова-Щедріна, А. П. Чехова, М. Горького, О. О. Фадєєва та ін. Новелу «Качина комедія» присвятив своєму другові, письменнику українського походження, вихідцю зі Східної Слобожанщини (Курщина), що писав японською мовою та есперанто Василю ЄрошенкуН. Гордієнко-Андріанова. Він бачив серцем // Україна, 1989, № 50, с. 10-11.. У перекладі Лу Сюня та з його доповненнями в жовтні 1921 року в журналі «Сяошо юебао» було надруковано розділ про українську літературу з «Загальної історії літератури» німецького літературознавця Г. Карпелеса. Ця публікація спричинилася до початку китайських перекладів з української.
Твори Лу Сюня виходили в українському перекладі окремими виданнями 1953, 1957, 1958, 1961, 1981 років, а також у періодиці.
На честь письменника була названа Літературна премія Лу Сіня.
Примітка
Джерела Велика радянська енциклопедія І. К. Чирко. Лу Сінь // Українська літературна енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія, 1995, т. 3, с. 240-241. Лу Сінь. Рідне село. Збірка оповідань / Пер. з кит. І. Чирко. — Київ, 1957. Лу Сінь. Справжня історія А-К'ю.: Оповідання / Пер.з кит. І. Чирко. — К. : Молодь, 1958. — 137 с. Лу Сінь. Вибрані твори / Пер. з кит. І. Чирко. — Київ: Держлітвидав України, 1961. — 309 с. Лу Сінь. Твори / Пер. з кит. І. Чирко. — Київ, 1981.
Посилання
Tim Gallaher's Lu Xun site , with extensive information and links to texts Lu Xun and other historical figures http://web.bureau.tohoku.ac.jp/manabi/manabi6/mm6-3.htm http://mclc.osu.edu/rc/lxbib.htm https://web.archive.org/web/20100212085019/http://www.coldbacon.com/luxun.html Lu Xun webpage (in Chinese) A Brief Biography of Lu Xun with Many Pictures
Українські переклади Достеменна історія А-К'ю (пер. Лідія Голубнича)
Англійські переклади http://www.marxists.org/archive/lu-xun/index.htm https://web.archive.org/web/20170614201022/http://www.coldbacon.com/writing/luxun-calltoarms.html An Outsider's Chats about Written Language , a long essay by Lu Xun on the difficulties of Chinese characters