Світли́ця — кімната;Історія української культури: у п'яти томах. Т. 2. Українська культура ХІІІ — першої половини XVII століття / Ред. В. А. Смолій. — К.: Наук. думка, 2001. — 848 с. Доступ: http://litopys.org.ua/istkult2/ikult206.htm невелика кімната у верхній частині будинку; парадна кімната в будинку; головна кімната української оселі, горниця, вітальня. Історично світлицею називали верхнє приміщення у середньовічній житловій будівлі, зазвичай неопалюване, яке призначалося для чистих жіночих занять (рукоділля тощо), мало окремий вхід з ґанком і сходами.
Стіни забудови замку складалися із пустотілих та засипаних землею городен. У пустотілих городнях на рівні землі знаходились:
У пізніший період світлиця — кімната в українському житловому будинку, призначена для прийому гостей. Бере початок з парадної кімнати в хоромах часів Русі.
Світлиця і горниця Горниця — гарно прибрана кімната. Слова «світлиця» і «горниця» часто вживають як синоніми. Але певна різниця між ними існує. Словом «горниця» («гірниця») історично називалося приміщення на підклітті, другому поверсі дому. Праслов'янське *gorьnica утворене від gorьnъ — «верхній», «горній» (пор. «горище»). У горниці, на відміну від підкліття, було кілька вікон. Якщо вікна влаштовували у 3-4 стінах, таку горницю називали світлицею.
Примітки
Посилання Словник української мови Бориса Грінченка. Світлиця Словопедія. СВІТЛИЦЯ
Бєзух Ю. В. Затишок для тіла і душі // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 11, с. 43-53
Див. також Сіонська світлиця Передпокій Вестибюль Тамбур Сіни Оселя Горище Покуть