Ве́рхній Са́лтів — село в Україні, у Вовчанській міській громаді Чугуївського району Харківської області.

Географія

Село Верхній Салтів знаходиться на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), вище за течією на відстані 2 км розташоване село Рубіжне, нижче за течією за 4 км — селище Старий Салтів, на протилежному березі — село Металівка, на відстані в 1 км знаходиться село Замулівка.

Село оточують лісові масиви (дуб, сосна)

Назва Село отримало таку назву ВЕРХНІЙ, оскільки розташовано на високому правому березі річки Сіверський Дінець (45 м над рівнем річки). Також Верхній Салтів знаходиться вище за течією річки ніж сусіднє село Старий Салтів. Друга частина назви САЛТІВ епонімно виходить від фольклорного слова тюркського походження САЛТАНЪ — султан, володар, цар. Бо саме тут у ранньому середньовіччі знаходилося протомісто із місцем проживання та керування місцевістю ставлеником Хазарського каганату.

Герб Одну з найбільш складних іконографій з-поміж міських гербів Слобідської України має геральдичний сюжет на печатці сотенного містечка Салтів Харківського полку 1764 року. В її полі представлено рідко вживаний в козацькому герботворенні чотиридільний щит, у першій і четвертій частинах якого зображено тригір’я з двома гороховими стеблами, а в другій і третій – виноградне ґроно з листям. Над щитом розташовано шолом із наметом, у нашоломнику виникає орел під князівською короною, внизу перехрещено дві пальмові галузки.Історичний герб містечка Салтів

Історія Сива Давнина Розкопки, розпочаті у 1900 році на правому березі Сіверського Дінця, виявили спочатку могильник, а пізніше селище та городище VIII-Х століть. Матеріали розкопок дали назву особливій салтівській культурі , залишеній племенами аланів та протоболгар, що входили до складу поліетнічного племінного об'єднання -Хазарського каганату. Городище та могильники належать до археологічних цінностей світового значення. Із Салтівською культурою пов'язують предків сучасних жителів Північного Кавказу та Дагестану.

Заснування села Містечко Салтів вперше згадується як старе городище в Книзі Великому Кресленню у 1627 році, а в 1639 р. його заселили козаки гетьмана Якова Остряниці. З їх відходом у 1641 р. Салтів знову згадується як городище на високому правому березі річки Сіверський Донець, і тільки у 1650 р. тут починають нести службу чугуївські станичники. У 1652 р. царський указом тут поселені 19 дітей боярських.

У 1660 році на старому городищі і старих кам'яних підставах ще древньої хозарської фортеці, тут зводиться новий дерев'яний острог.

Батьківщина донського отамана Одним з перших жителів слободи Салтів був Опанас Абакумович Булавін, що також походив з дітей боярських і з 1659 року був записаний в рейтари. На 1660-й рік він вже значився у Салтові «з пищаллю». У сім'ї в Опанаса Булавіна було троє синів, старший Федір народився близько 1653 року і, швидше за все, не в Салтові. А ось брати його Іван (1660 р.н.) і Кіндрат Булавін (1667 р.н.) однозначно народилися у Салтові.

Відсутність земельного наділу змусило Панаса Булавіна 1675 року просити у царя Олексія Михайловича виділити йому землю. В якому точно році поки невідомо, але земля при селі Салтів йому була нарізана. Проте, на 1686 рік Опанас Булавін вже втік з сім'єю на Дон, де був обраний отаманом у станиці Трьохізбянській — звідти і починається «зарахування» Булавіних до донського козацтва.

Кіндрат Булавін у 1703 році буде обраний отаманом у місті Бахмуті, а у жовтні 1707 року очолить повстання проти московського уряду.

Подальші події

За даними на 1864 рік у казенній слободі Старосалтівської волості Вовчанського повіту мешкало 2082 особи (1073 чоловічої статі та 1005 — жіночої), налічувалось 418 дворових господарств, існувала православна церква.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 8092 осіб.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Рубіжному, Байраці, Верхньому Салтові, Замулівці —528 людей.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Вовчанської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району, село увійшло до складу Чугуївського району.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська10184.87%російська1613.45%білоруська10.84%вірменська10.84%Усього119100%

Пам'ятки

Історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів».

У 1900 році вчитель сільської школи В. О. Бабенко, розчищаючи розмитий водою схил одного з тутешніх ярів, виявив досить добре збережене давнє катакомбне поховання. Тепер можна вважати встановленим, що на місці сучасного села в VIII—X ст. існувало велике місто з селищем, посадом та цитаделлю. Поряд розташовувалися величезні за площею катакомбні і ґрунтові могильники, залишені населенням різного етнічного походження.

Відомі люди

У Верхньому Салтові похований козацький отаман Василь Гордієнко. Відомо, що 1696 року він брав участь у завоюванні турецьких укріплень на Азові, що мало велике значення для Азовської кампанії Петра І.

В селі народився Помазунов Олександр Іванович — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.

Галерея

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область

Примітки

Джерела Історія міст та сіл УРСР (рос.) Музей Верхнього Салтову