Авторегуляція біоценозів як ценоекосистем - їх здатність регулювати свій стан і внутрішні процеси, що розвинулася за час тривалого біотоценогенеза. Авторегуляція заснована на: 1) впорядкованості потоків біомаси різних якостей і тому призначених для різних, часто цілком певних, споживачів (консументів); 2) на фізіолого-біохімічних особливостях популяцій різних видів, що по-різному впливають на склад і якості біоценотичного середовища при алелопатії (внесення різних за якістю біолінів і мортмаси) і алелосполіі (вилучення різних речовин), а отже, і на популяції різних видів, адаптованих до відповідних особливостей цього середовища; 3) на наявності в системі резервних видів для швидкого відновлення системи при її порушеннях. Ця програма інтегрована широко розгалуженою системою прямих і зворотних зв'язків.
Див. також Біоценоз Зворотний зв'язок Прямий зв'язок
Література Кашкаров Д. Н. Основы экологии животных / 2 изд. - Л., 1945; Беклемишев В. Н. О классификации биоценологических (симфизиологических) связей // Бюлл. Моск. об-ва испытателей природы. – 1951. - Т. 56, вып. 5; Гиляров М. С. Вид, популяция и биоценоз // Зоол. журн. – 1954. - Т. 33, в. 4; Арнольди К. В., Л. В. О биоценозе. - Там же. – 1963. - Т. 42, в. 2; Наумов Н. П., Экология животных / 2 изд. - М., 1963; Основы лесной биогеоценологии / Под ред. В. Н. Сукачева и Н. В. Дылиса. - М., 1964; Макфедьен Э. Экология животных / Пер. с англ. - М., 1965; Одум Е. Экология. - М., 1968; Дювиньо П., Танг М. Биосфера и место в ней человека. / Пер. с франц. - М., 1968; Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи сучасної екології : Навч. посіб. – 4-те вид., перероб. і допов. – К.: МАУП, 2004. – 340 с: іл. Кучерявий В.П. Екологія . – Львів: Світ, 2001 – 500 с: іл. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія: Тлумачний словник. - К.: Либідь, 2004. – 376 с. Tischler W. Synökologie der Landtiere. - Stuttg., 1955; Balogh J. Lebensgemeinschaften der Landtiere. — B., 1958; Kormondy Е. J. Readings in ecology. - L., 1965.