Ольга Василівна Проскура (31 травня 1904, Київ — 2 травня 1978, Київ) — український радянський лікар-уролог, доктор медичних наук (з 1959 року), заслужений діяч науки УРСР.
Біографія Народилася 18 (31 травня) 1904 в Києві. У 1928 році закінчила Київський медичний інститут. У 1953—1969 роках — завідувач кафедрою урології, з 1961 року — професор Київського інституту вдосконалення лікарів. У 1958 році захистила докторську дисертацію на тему: «Раціональні методи хірургічного лікування міхурово-піхвових нориць». Учениця професора А. А. ЧайкиСайт Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика .
Протягом багатьох років була Головним урологом Міністерства охорони здоров'я УРСР.
Померла в Києві 2 травня 1978 року. Похована разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 2).
Родина Чоловік — науковець-патологоанатом, доктор медичних наук Євген Чайка (1902—1976). Син — науковець-радіотехнолог, доктор технічних наук Георгій Чайка (1935—2016). Син — науковець-технолог, доктор фізико-математичних наук Василь Чайка (1938—2007).
Наукова діяльність Автор 120 наукових робіт. Основні праці присвячені питанням пластичної урології при травмах сечових органів та їх виродливостях, сечокам'яної хвороби, вивченню змін функцій органів та вдосконаленню оперативної техніки і консервативних методів лікування при нефролітіазі.
Учні — професори П. М. Федорченко, Є. Я. Баран, І. Ф. Юнда.
Відзнаки Нагороджена орденом «Знак Пошани», медалями.
Заслужений діяч науки УРСР (з 1968 року).
Примітки
Література