Борейко Володимир Євгенович (, Свердловськ, — ) — український еколог, біолог, природоохоронець, письменник, зоозахисник. Директор громадської організації «Київський еколого-культурний центр», головний редактор Гуманітарно-екологічного журналу, заснованого в 1999 р. Заслужений природоохронець України (з 2010 р.).
Біографічні відомості Народився в місті Свердловську (Російська Федерація).
Навчався в Донецькому державному університеті (зараз Донецький національний університет). Під час навчання був командиром Дружини охорони природи цього університету .
Працював слюсарем-ремонтником в Донецькому трамвайному парку, згодом — у Президії Українського товариства охорони природи, в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України. З Міністерства охорони навколишнього природного середовища України пішов за власним бажанням на знак протесту проти бездіяльності його керівництва.
Протягом каденцій 6-9 скликань Верховної Ради України був помічником народних депутатів: Олександра Голуба (6-7 скликання), Комуністична партія України; Миколи Томенка (8 скликання)http://nashigroshi.org/2015/12/02/pomichnyky-nardepiv-2012-2014-v-h/; Анатолія Диріва (8 скликання), Політична партія «НАРОДНИЙ ФРОНТ»; Олександра Маріковського (9 скликання)https://ring.org.ua/search?q=Борейко+Володимир+Євгенович&clearall=on&datasources=posipaky_info.
Загинув 12 березня 2026 року у ДТП поблизу Києва.
Активна природоохоронна позиція Провідний діяч природоохоронного руху в Україні. Автор 18 діючих природоохоронних законів УкраїниПро нас. Київський еколого-культурний центр http://ecoethics.ru/about/ . Серед найбільш відомих кампаній, за його та очолюваною ним громадською організацією участю — перепис найстаріших дерев України . Щорічно Володимир Борейко проводить операцію «Першоцвіт», яка направлена на захист рідкісних та зникаючих рослин, що занесені в Червону книгу України. Один із активістів всеукраїнської кампанії проти капканів. Серед інших всеукраїнських зоозахисних кампаній, які проводить Володимир Борейко — боротьба з дельфінаріями. Активіст захисту найбільш знищуваного виду тварин в Україні — вовків.
Ініціатор заборони в Україні весняного полювання, полювання у біосферних заповідниках і національних парках, комерційного полювання на зубрів, відлову дельфінів, використання капканів і фосфіду цинку, домігся відкриття у вузах України нової дисципліни — «Екологічна етика». Під його керівництвом у 20 областях України створено 588 об'єктів природно-заповідного фонду, проведено близько 60 природоохоронних семінарів і конференцій.
Спільно з Екоправо-Київ виграв 75 судових справ природоохоронної спрямованості.
Протягом своєї інспекторської діяльності затримав понад 2000 браконьєрів.
Нагороди та звання Указом Президента України Віктора Андрійовича Ющенка № 14/2010 від 12.01.2010 року Борейку Володимиру Євгеновичу було присвоєно почесне звання «Заслужений природоохоронець України».
Почесний член Московського товариства дослідників природи (2015) .
Член Комісії з охоронюваних природних територій Міжнародного Союзу охорони природи (IUCN), Робочої групи по хижаках Мінекології України.
2024 р. В. Борейко отримав грамоту -подяку та цінний подарунок від Київської обласної ради за вагомий внесок у розвиток заповідної справи та охорони навколишнього середовища
Рішенням Київської обласної ради від 21.05.2026 № 1716-37-VIII створено "Ландшафний заказник місцевого значення імені Володимира Борейко". Заказник розташований у заплаві річки Дніпро в межах Козинської громади Обухівського району, до його складу входять острови Рославський та Покал загальною площею 426,5 га.
Критика на адресу вітчизняних зоозахисників У 2010 р. Володимир Борейко різко критикував вітчизняні зоозахисні організації, заявивши:
На жаль, наші зоозахисні організації можна назвати лише собакозахисними, оскільки вони не займаються іншими тваринами, поза бродячими котами і собаками. Також він назвав випадки отруєння бродячих псів «народною партизанською війною з собаками», поклав на зоозахисників провину за провокування такої реакції городян, наголосивши, що такий стан справ є наслідком відстоювання зоозахисниками стерилізації, бродячих собак.
На В. Є. Борейка було організовано кілька замовних нападів, останній стався 1 лютого 2010 р., після цього він на час втратив зір і слух. Святошинським районним відділенням міліції м. Києва було відкрито кримінальну справу за фактом нападу і побиття В. Є. Борейка, однак зловмисники знайдені не були.
Твори Автор більше 200 книг на екологічну, природоохоронну, зоозахисну, екофілософську та історичну тематику. Крім того опублікував понад 700 наукових статей з охорони природи, надрукованих в Україні, США, Росії, Польщі, Білорусі, Латвії.
Найважливіші твори, в яких Борейко є автором та співавтором:
Серія «Історія охорони природи» 1994 рік «Нотатки природоохоронця»
1995 «Історія заповідної справи в Україні» (перевидання з доповненнями — 2001 р.) «Царські полювання» від Мономаха до Путіна та Кучми" (перевидання 1995, 2000, 2005, 2005). «Словник діячів охорони природи» (перевидання 1995, 2001).
1996 «Екологічні злочини військових в Україні та на прилеглих територіях». «Нариси про піонерів охорони природи (том перший)». «Білі плями історії природоохорони. СРСР, Росія, Україна (том перший)». «Білі плями історії природоохорони. СРСР, Росія, Україна (том другий)». «Історія охорони природи України Х сторіччя — 1980» (перевидання 2001 р.). «Білі плями природоохорони» (перевидання 2003). 1997
«Нариси про піонерів охорони природи (том другий)». «Етико-естетичний підхід в охороні дикої природи та заповідній справі (З вітчизняних та зарубіжних робіт)». «Асканія-Нова: важкі версти історії 1826—1997». «Історія руху студентських природоохоронних дружин України в документах та спогадах».
Серія «Природоохоронна пропаганда»
1996 «Екологічні традиції, релігійні погляди слов'янських та інших народів» (перевидання: 1998, 2003) «Шляхи та методи природоохоронної пропаганди» (перевидання: 1998, 2002 р.).
1997 «Сторіччя природоохоронної пропаганди. Бібліографічний покажчик вітчизняної літератури (1882—1996 р.)».
2000 «Як екологам співпрацювати з засобами масової інформації». «Лісовий фольклор. Дерева життя та священні гаї» (перевидання — 2003 р.).
2003 «Осягнення екологічної теології» «Популярний словник по екологічній етиці та гуманітарній екології»
Серія «Охорона дикої природи» 1996 «Супутник юного захисника природи» (перевидання 1999 р.)
1997 «Введення в природоохоронну естетику» (перевидання: 1999, 2001)
1998 «Святилища дикої природи. Нариси до ідеології заповідної справи»
1999 «Прорив в екологічну етику» (перевидання: 2001, 2003, 2005 р.)
2001 «Сучасна ідея дикої природи» (перевидання: 2003)
2002 «Філософи дикої природи та природоохорони» (перевидання, 2004) «Охорона вікових дерев» «Захист місцевих природно-історичних святинь»
2003 «Священні гори» «Курс молодого бійця ДОП»
2004 «Стислий курс екологічної етики» «Екологічна етика в ВНЗ» «Екологічна етика в школі»
2005 «Художники дикої природи» «Природоохоронна естетика в ВНЗ» «Етика та менеджмент заповідної справи» «Кинь полювання — стань людиною» «Проти весняного полювання» «Природоохоронна естетика в школі»
2006 «Письменники дикої природи»
2007 «Закон „Про захист тварин від жорстокого поводження“. Український прорив» «Винищення зубрів в Україні, Білорусі, Польщі та Росії. Матеріали незалежного дослідження»
2008 «Етика та практика охорони біорозмаїття» «Історія охорони дикої природи у США»
2009 «Стародавні дерева України»
2010 «Троянський кінь екотуризму: смерть для заповідної природи» «Видовий терор»
2011 «Настольна книга зоозахисника» «Екологічна етика та гуманне ставлення до тварин і рослин» (Цей спецкурс за вибором затверджено Міністерством освіти України) «500 видатних дерев України»
2012 «На захист вовків» Екологічна естетика. Методичний посібник для вчителів Философы зоозащиты и природоохраны Контрабанда диких животных, растений и их дериватов в Украине 2013 p. Охотники и экологи против весенней охоты Классики абсолютной заповедности Прорыв в экологическую этику. Изд. пятое, доп. 2014 p. Заповедники Украины без гламура Абсолютная заповедность и эстетика дикой природы 2015 p. Положительный опыт влияния заповедности и заповедных зон на охрану биоразнообразия
Також Володимир Борейко є автором багатьох статей у газетах та журналах України, Росії та інших країн, присвячених екологічній, зоозахисній, еколого-просвітницькій та еколого-філософській тематиці, зокрема він відстоює прийняття Україною концепції «прав тварин», яка прийнята багатьма іншими країнами.
Трагічна загибель та місце спочинку В. Борейко загинув у автокатастрофі 12 березня 2026 р., коли повертався з виїзду по пошуку об'єктів для заповідання на півдні Кіровоградської області. Похований на Байковому кладовищі, на терасах колумбарію: тераса 5 площина 1.
Примітки
Посилання Сайт Київського еколого-культурного центру Гуманітарно-екологічний журнал Стаття на захист дикої природи Стаття про напад на Володимира Борейко Виступ на захист дельфінів Виступ проти захоронення ядерних відходів під Києвом