Ґ́ардіан, також Га́рдіан ( — «Вартовий») — британська газета, що належить Guardian Media Group. Виходить у Лондоні й Манчестері. Вважається однією з найкращих газет Великої Британії. Була заснована в 1821 році під назвою «Манчестер Ґардіан» () і стала щоденною газетою в 1855 році. 1959 року слово «Манчестер» з назви прибрали, оскільки газета стала загальнонаціональним щоденним часописом із міжнародною репутацією. 1936 року один із найвпливовіших редакторів газети () створив грошовий Фонд Скотта, який мав на меті забезпечити газеті незалежну форму власності. Нині газета все ще належить цьому фондові. Газета займає незалежну позицію у своїх передовицях, а також надає велику увагу широті та глибині охоплення новин.
Газета дотримується лівоцентристської орієнтації, має популярність серед ліберальної читацької аудиторії Великої Британії та велику кількість читачів у всьому світі. Виходить у кольоровому форматі, але в деяких інших країнах ще зберігся чорно-білий варіант (Північна Африка та Гонконг). Газета отримала декілька впливових нагород, зокрема Нагороду Британської преси в 1999 та 2006 роках. На думку багатьох, Ґардіан має найкращу в світі електронну версію в інтернеті.
Історія та сьогодення Нині «Ґардіан» — один із найповажніших медіаканалів світу. Заснував його манчестерський торговець бавовною і за сумісництвом журналіст , який вирішив видавати газету під впливом подій, що відбулися 16 серпня 1819 року й отримали назву Манчестерська бійня. Із дня заснування до 1959 року газета видавалася під назвою «Манчестер Ґардіан» (The Manchester Guardian).
Найвідомішим головним редактором видання був ), що обіймав цю посаду упродовж 57 років — від 1872 до 1929 року. За цей час газета стала загальнонаціональною, а сам Скотт проголосив принцип «коментарі можуть бути будь-якими, але факти — священні», якого видання дотримується до сьогодні.
«Ґардіан» вважається ліберальною газетою на противагу консервативній «Таймс». Це одна з газет, чиї статті ледь не щодня передруковують світові інтернет-ресурси; з тих, на які часто посилаються як на безсумнівне джерело.
«Не можна зводити сенс існування газети до заробляння грошей», — переконані в редакції. «Газета — інституція набагато ширша, ніж просто бізнес». Це твердження можна вважати наріжним каменем діяльності «Ґардіан». Його разом із п'ятьма редакційними принципами — чесністю, чистотою, сміливістю, справедливістю, почуттям обов'язку перед читачами та громадськістю — зазначив ще в 1921 році містер Скотт.
Стаття пана Скотта з викладом цих засад вийшла до 100-річчя видання — стільки років англійським газетярам вистачило, щоб визначитися зі своїм місцем у суспільстві.
Працівники редакції не стверджують, що видання нині повністю відповідає цим критеріям, однак всіма силами намагаються досягти цього. Крім того, видання проводить такий собі аудит власної соціальної, етичної та «екологічної» поведінки (наскільки вона відповідає проголошеному в статтях). Це називається «життя відповідно до цінностей», а якщо простіше — роби те, до чого закликаєш читачів.
З червня 1936 року «Ґардіан» починає оформлювати засади незалежності. Один із синів Ч. П. Скотта Джон Расел передає права власності на газету піклувальній раді Скотт-Трасту (). При цьому одним із головних пріоритетів розвитку видання наголошується збереження традицій незалежної газети. Сім'я Скоттів зберігає інтереси керування до 1984 року. Далі ці функції перекладаються на «Ґардіан Медіа Груп» (Guardian Media Group), а власником єдиної акції газети залишається Скотт-Траст, якому належать й інші медіа, прибуток при цьому перерозподіляється й на фінансування головної газети. Головний редактор «Ґардіан» — член наглядової ради її директорів.
Інноваційним стало введення в штат редакції посади «народного редактора» (омбудсмена, який, незважаючи на посаду в штаті газети, відстоює інтереси не газети, а читачів), що суттєво підвищило рівень довіри до видання. Щодо візуальної складової виробництва, то «Ґардіан» стала першим у Британії повноколірним виданням газетного типу, але використання кольорів — це не «залицяння перед читачами», а впровадження нових форм діалогу з аудиторією.
Хронологія «Ґардіан»
1821 заснував «Манчестер Ґардіан» () як щотижневу газету ліберальної спрямованості. Уперше газета вийшла в суботу 5 травня 1821 року й коштувала 7 доларів. У цьому ж році її тираж досяг 1000 примірників.
1871 () приходить у газету. Уже в 1872 році (у віці 26 років) він став її редактором і протримався на посаді 57 років. Саме під його керівництвом газета здобула світову популярність. 1907 року Скотт купує газету в сина засновника «Ґардіан» і відразу проголошує, що це виключно незалежне видання, яке не призначене для відстоювання чиїхось особистих інтересів.
1936 Джон Рассел Скотт (), син , організував піклувальну раду Скотт-Траст (). Цей принцип володіння газетою гарантує виданню повну незалежність і в наші дні.
1952 З жовтня 1952 року на першій шпальті друкуються не рекламні оголошення, а новини.
1959 Назва газети змінюється із «Манчестер Ґардіан» на «Ґардіан». Ця зміна засвідчує, що «Ґардіан» за змістом не була локальною газетою. Популярною вона стала завдяки висвітленню національних та міжнародних проблем і подій. 1961 року газета починає видаватися не тільки в Манчестері, але і в Лондоні, а 1964 року редакція цілком переміщується до Лондона. У видавців газети виникли певні проблеми, пов'язані з дублікатами назви «Ґардіан».
1988 «Ґардіан» радикально змінює свій дизайн: газета поділяється на дві секції і в ній починають використовувати новий принцип яскравих заголовків. Починає видаватись міжнародна версія видання.
1995 Редактором «Ґардіан» призначений Алан Русберг. Це лише восьмий редактор за 130-річну історію газети.
1999 Розпочала свою роботу мережа вебсайтів The Guardian Unlimited. Ґардіан стала першою національною газетою, яка запропонувала крос-медійну рекламну платформу.
2004 Запущена електронна версія «Ґардіан».
2005 «Ґардіан» змінює формат на Berliner. Тепер розмір газети представляє щось середнє між широкошпальтовим виданням і таблоїдом.
Головні редактори (1821—1844) (1844—1861) Рассел Скот Тейлор (сумісно з Джеремі Гарнетом) (1847—1848) Едвард Тейлор (1861—1872) (1872—1929) (1929—1932) (1932—1944) Альфред Пауел Водсворд (1944—1956) (1956—1975) (1975—1995) (1995 — досі)
Критика газети за її ставлення до Ізраїлю За даними британської проізраїльської громадської організації , ставлячи собі за мету збалансоване освітлення дій Ізраїлю в ЗМІ (що, на її думку, має часто антиізраїльський ухил) «Ґардіан» відома постійним своїм «ухилом» у бік арабської, антиізраїльської точки зору.
Схожої думки дотримуються й деякі інші джерела.
Томас Гросс, як приклади надрукованого у Ґардіан, наводить карикатуру зірки Давида на пов'язці навколо закривавленого кулака, або використання терміна «єврейське поселення» у повідомленні про обстріл ізраїльського міста Сдерот.
У 2004 році, на знак протесту проти антиізраїльського «зсуву» «Ґардіан», її залишила одна з провідних колумністок .
Єврейська енциклопедія пише про «антиізраїльські, а інколи й неприховані антиєврейські позиції» газети «Ґардіан» наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років.
У своєму блозі Юлій Едельштейн (міністр інформації та діаспори Ізраїлю) опублікував відкрите звернення до редактора «Ґардіан». Міністр був незадоволений редакційною політикою «Ґардіан». Найбільше Едельштейна обурював надрукований у газеті лист Теда Хондеріка, який нібито відкрито закликав до палестинського терору проти Ізраїлю.
Структура щоденного випуску Кожного дня від понеділка до суботи «Ґардіан» потрапляє до роздрібної торгівлі та передплатників у повноколірному варіанті у форматі «берлінер». Газета має сталу структуру, яка дозволяє читачам вільно орієнтуватися у різноманітті питань, що висвітлюються. Аудиторія АВС-1, на яку орієнтується видання, досить вибаглива щодо якості інтерпретації інформації та оформлення медіапродукту. Як і «Таймс» (англ. «The Times»), «Ґардіан» має розгалужену мережу власних кореспондентів по всьому світові та наповнює шпальти ексклюзивним контентом.
Газета відповідає на запити не лише британських читачів. Тижневик «Ґардіан Віклі» (англ. «Guardian Weekly») позиціонує себе як глобальна тижнева газета, що надає подієву та аналітичну інформацію з питань політики, фінансів, культури, науки, спорту, спираючись на ресурси газети «Ґардіан» та використовуючи за домовленістю матеріали «Вашингтон Пост» (англ. «The Washington Post») та «Монд» (англ. «Le Monde»). Видання виникло після підписання Версальського договору 1919 р. і наголошувало на місії «…розповідати про найкращі та найцікавіші публікації «Ґардіан», які є найхарактернішими і мають актуальність, незалежну від часу»The Guardian Weekly [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.guardian.co.uk/advertising/display-advertising .. Читачі понад 100 країн дізнаються про новини міжнародного масштабу з глобального тижневого додатку «Гардіан». За даними на кінець 2012 р. близько 90 % накладу поширювалось за межами Британії.
Щоденний випуск самої «Ґардіан» включає традиційні для якісного видання секції: «Національні новини», «Міжнародні новини», «Наука», «Бізнес», «Економіка», «Коментарі», «Головне», «Некрологи», «Погода», «Кросворд». Спортивні події висвітлюються в основному блоці з вівторка до п'ятниці. У понеділок та в суботу «Спорт» має вигляд структурного невіддільного додатку. У редакції спортивної інформації працюють як журналісти, так і професійні спортсмени та тренери — Шон Едвардс (), Девід Джеймс (), Девід Пліт ().
Історії читацького інтересу, соціальні питання, новини шоу-бізнесу, моди, поп-культури, телебачення, радіо- і телепрограма, а також головоломки згруповані в іншому невіддільному додатку — газеті журнального формату G2. Ця вкладка видається з понеділка до п'ятниці і пишеться окремою редакцією. Журналісти G2 можуть дозволити собі деякі публіцистичні пустощі, додаючи в матеріали «перчинки» та сенсаційні повідомлення. Сам додаток має яскравий дизайн, а великі фотоілюстрації сприяють невимушеному читанню. Кожен день тижня з'являється тематична секція G2. «Ґардіан» вважає, що при загальному накладі 204 222 примірники читацька аудиторія G2 складає 1,4 млн осіб.
По суботах «Ґардіан» має більший обсяг, ніж по буднях, і, відповідно цей випуск коштує дорожче: 2 фунти стерлінгів 20 пенсів у порівнянні з 1,40 кожного дня. Окрім основної секції читачі суботнього випуску отримують додатки.
Фотожурналістика «Ґардіан» не лише один із взірців для наслідування, це й досить прибутковий бізнес для редакції. Окрім банку фото даних для ЗМІ з 2012 р. функціонує служба, у якій усі охочі можуть придбати світлини з більш ніж двохсотрічного архіву газети. На продаж виставлені майже 300 фотографій, мінімальна вартість екземпляра розміром 20 × 40 см становить близько 20 фунтів стерлінгів. Кожне фото має за собою якусь історію, усі вони були зроблені спеціально для газетних шпальт. Більшість надрукована лише 1 раз, а деякі кадри взагалі ніде не публікувалися. Серед найрозповсюдженіших сюжетів — пейзажні кадри, жанрові замальовки, фото зі спортивних заходів, портрети видатних осіб.
Як недільний варіант з 1993 р. видається споріднена «Обзервер» (англ. «The Observer» (Спостерігач)). Газета існує з 1791 р. і є найстарішим у світі недільним виданням. До об'єднання з «Ґардіан» існувала окремоhttp://www.academia.edu/3642970/Guardian.
Крос-медійна діяльність «Ґардіан»