Володи́мир Микола́йович Виногра́дов (6 січня 1924, Сосновка — 31 липня 1987) — радянський учений, фахівець з лісознавства, лісівництва і лісомеліорації, академік ВАСГНІЛ, Заслужений лісовод УРСР.
Біографія В. М. Виноградов народився в селі Сосновка (нині Похвистневського району Самарської області). У 1950 році закінчив з відзнакою Саратовський сільськогосподарський інститут, потім аспірантуру при Українському НДІ лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА) в Харкові.
У 1953—1973 роках працював на Нижньодніпровській науково-дослідної станції залісення пісків (підрозділ УкрНДІЛГА в Олешках Херсонської області), де пройшов шлях від старшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи (1954—1956) і директора (з 1956 року). У 1968 році здобув ступінь доктора сільськогосподарських наук, з 1973 року — академік ВАСГНІЛ. У 1971—1973 роках — директор Всесоюзного НДІ агролісомеліорації (ВНДІАЛМІ) в Москві. У 1973—1987 роках — член президії ВАСГНІЛ, академік-секретар відділення лісівництва та агролісомеліорації.
В. М. Виноградов займався вирішенням проблем ведення сільського і лісового господарства на пісках і зробив значний внесок у цій галузі науки. Створив науково обґрунтовані рекомендації щодо лісопосадок, садівництва та виноградарства на основі комплексної механізації; теоретично обґрунтував економічний ефект від насаджень в різних ґрунтово-гідрологічних умовах. Під керівництвом В. М. Виноградова були проведені посадки великих масивів лісу на Олешківських пісках.
Нагороди та премії Орден Вітчизняної війни II ступеня (1945) Орден Червоної Зірки (1945) Орден «Знак Пошани» (1966) Два ордена Трудового Червоного Прапора (1971, 1979) Орден Вітчизняної війни I ступеня (1985) Шість медалей СРСР Державна премія СРСР (1986)
Друковані праці Володимир Миколайович Виноградов написав близько 200 наукових праць, серед яких 9 книг та брошур.
Найважливіші праці:
Література