«Ще́дрик» — всесвітньо відома композиція для хору українського композитора Миколи Леонтовича, створений на початку XX століття. Після гастролей хору Олександра Кошиця в країнах Європи у 1919 році (Чехословаччина, Австрія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Велика Британія, Німеччина, Польща, Іспанія) та в США у 1922 році, «Ще́дрик» став знаним не тільки в Україні, але й у всьому світі. Після того, як у 1936 році популярний американський композитор українського походження Петро Вільговський написав низку англійських текстів до композиції «Щедрик», його англомовна версія відома як «Колядка дзвонів» (Carol of the Bells) стала однією з найпопулярніших різдвяних пісень у світі. В наші часи «Щедрик» можна почути в усіх куточках світу англійською, німецькою, іспанською, японською тощо.Щедрик на різних мовах світу. 1 youtube.comЩедрик на різних мовах світу. 2 youtube.com

Історія створення Всесвітньо відомий твір для хору «Щедрик» належить до тих, над якими Микола Леонтович працював майже все життя.Див. , с.390 Першу її редакцію написано до 1901—1902 рр., другу редакцію — у 1906—1908 рр., третю — 1914 р., четверту — 1916 р., і, нарешті, п'яту — 1919 р.

Уперше «Щедрик» виконав хор Київського університету 1916 року, коли композитор працював у Києві, де керував хоровими колективами, викладав у Музично-драматичній школі Миколи Лисенка (згодом — інституті його імені), працював у музичному відділі Київського обласного комітету та у Всеукраїнському комітеті мистецтв, та очолив щойно створений державний оркестр.

Виконання твору принесло великий успіх. Ім'я Леонтовича стало відомим у музичних колах і серед широкої публіки. За висловом Кирила Стеценка:

Музика й текст

Щодо походження мелодії Щедрика, точних відомостей не існує. Анатолій Завальнюк свідчить, що народне першоджерело твору належить до найстаріших зразків українського фольклору.Завальнюк А. Ф. Микола Леонтович. Листи, документи, духовні твори: до 130-ї річниці від дня народж. : монографія / А. Ф. Завальнюк. — Вид. 2-ге, доопрац. і допов. — Вінниця: Нова Книга, 2007. — С. 57 На думку Анатолія Іваницького, музичні форми такої структури, як у «Щедрику», могли вже існувати 12 тис. років тому в епоху мезоліту (але, звичайно, не конкретний «Щедрик», а лише схожа музична форма)Іваницький, с. 12.

На думку Валентини Кузик логічно припустити, що Микола Леонтович обрав фольклорний зразок, знайомий з дитинства, який побутував на ПоділліВ. Кузик, с. 277. А. Іваницький розглядає цей наспів як багаточленну композицію, що формується з двох бінарностей, які творять дзеркальну симетрію . На його думку, у цьому наспіві в хрестоматійному вигляді представлені базові логічні фігури (дипластії, комбінації бінарностей, серіації, симетрійні явища у вигляді ритму дроблення з об'єднанням), які становлять основу мислення сучасної людини в усіх ділянках ментальної й матеріальної практикиІваницький, с.241.

Текстове першоджерело пов'язане з дохристиянською добою, коли новий рік починався ранньою весною з поверненням до України ластівок. Інший варіант тексту — «Ой на річці», записаний учителем співу з Тульчина Ф. Лотоцьким у селі Паланка Гайсинського повіту на Поділлі в грудні 1916 року. Поширення цього варіанту засвідчило жанрову метаморфозу — переведення Щедрика зі щедрівок до колядок, пов'язаних з темою народження Христа.

Органічно поєднавши прийоми народного багатоголосся з досягненням класичної поліфонії, композитор домігся того, що кожний голос відіграє цілком самостійну виражальну роль, відтворюючи найтонші зміни настрою в пісні, подаючи кожен художній образ у граничному завершенні. Композитор удається до так званих органних пунктів, на тлі яких будує складні звукові комплекси. Цим він досягає особливої гармонійної насиченості й напруженості звучання.

Англійськомовну версію тексту, відому як Carol of the Bells, склав у 1930-ті рр. диригент, хормейстер, учитель музики Петро ВільговськийЯк «Щедрик» став символом Різдва у США youtube.com.

У популярній культурі Українська культура, по суті, стала виявляти себе з часу, коли до Америки приїхали перші іммігранти з України в 1870-х роках. Однією з найважливіших подій був виступ 5 жовтня 1922 року хору Олександра Кошиця в Карнеґі-хол у Нью-ЙоркуПересунько Тіна. Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ. Видавництво «АртЕк», 2018. 200 с. ISBN 978-617-7674-01-5. В Україні вперше показали оригінали рукопису «Щедрика» Миколи Леонтовича. ФОТО life.pravda.com.ua 22.12.2022. Тоді «Щедрик» Миколи Леонтовича уперше прозвучав на американському континенті.

Втім перед цим «Щедрик» презентовано у 45 містах десяти країнах Західної Європи.

Це встановила авторка дослідження історії інтернаціоналізації «Щедрика» та світових гастролей Української Республіканської Капели Тіна Пересунько. Вона наголосила, що композиція була представлена іноземній публіці хором під орудою диригента Олександра Кошиця, який гастролював упродовж 1919—1924 років на доручення уряду УНР та Голови Директорії Симона Петлюри у 17 країнах Західної Європи, Північної й Південної Америки, щоб поширити ідею української незалежності. За словами професора Ужгородського національного університету Федора Шандора, перша міжнародна презентація «Щедрика» у виконанні хору Олександра Кошиця відбулася в Чехо-Словацькій Республіці в Ужгороді 1919 року. В Ужгороді остаточно сформувався склад і репертуар Української Республіканської Капели та розпочались європейські гастролі.

Дослідниця Тіна Пересунько опублікувала у своїх працях календар світової прем'єри пісні: Празі (11 травня 1919 року), Відні (22 липня 1919 року), Берні (15 жовтня 1919 року), Парижі (6 листопада 1919), Брюсселі (8 січня 1920 року), Гаазі (22 січня 1920 року), Лондоні (3 лютого 1920 року), Берліні (28 квітня 1920 року), Варшаві (19 жовтня 1920 року), Барселоні (29 січня 1921 року). Прем'єра «Щедрика» у США відбулася 5 жовтня 1922 у Карнегі Хол. Під час турне українського хору в Америці (1922—1924) «Щедрик» представили ще у 150 містах, зокрема прем'єри відбулись у Мехіко (20 грудня 1922 року), Буенос-Айресі (3 червня 1923 року), Монтевідео (28 липня 1923 року), Ріо-де-Жанейро (21 вересня 1923 року), Гавані (16 лютого 1924 року), та ініціювала відзначення упродовж 2019—2024 років 100-річчя європейської та американської прем'єри «Щедрика».

Закордонне турне Капели проходило за сприяння Міністерства освіти та мистецтв і Міністерства закордонних справ УНР, встановила Тіна Пересунько, ставши першим державним проєктом культурної дипломатії в історії модерної України. Саме завдяки цим гастролям світ уперше почув «Щедрика» Миколи Леонтовича, а українська культура й державний престиж України здобули позитивний резонанс у 17 країнах світу. «Щедрик» був найбільш популярною композицією концертів українського хору («Щедрик був коронною точкою нашого репертуару упродовж п'яти з половиною років гастролей» — О. Кошиць), ставши «м'якою силою» України на міжнародній арені.

Ось лише деякі відгуки світової преси на адресу «Щедрика» і творчості Миколи Леонтовича:

Женева: «Твір під назвою „Щедрик“ з його безперервним повторенням чотирьох нот з нескінченно розмаїтим супроводом та гармонізацією — такі пісні абсолютно неймовірні», — «La Suisse», 14 жовтня 1919 року;

Брюссель: «Щедрик в аранжуванні Леонтовича — це шедевр народного мистецтва. Глядачі його вітали оваціями, стоячи і викликаючи на біс», — «Le XX Sciècle», 10 січня 1920 року;

Лондон: «Багато пісень були виконані на біс — майже всі. Серед найбільш оригінальних і красивих можна назвати „Щедрик“ і „Ой там за горою“ — обидві створені Леонтовичем!», — «The Daily News and Leader», 4 лютого 1920 року;

Берлін: «„Цей український гашиш“ — найсолодша з отрут», — з відгуку німецької професорки про прем'єру «Щедрика» в Берліні, травень 1920 року;

Варшава: «…Ось прийшли Кошиць, Стеценко, Леонтович. З останнім мені навіть довелось працювати у Всеукраїнському музичному комітеті. Невеличкий чоловік, обдарований досконалим слухом, усього лише інструктор з організації національних хорів. Виявилось, що в цій невеличкій національній справі він свого роду Гомер», — «Свобода», 23 жовтня 1920 року.

Барселона: «Публіка зазначила, що найбільше їй сподобались аранжування Леонтовича, що часто викликали на біс», — «Das Noticias», 2 лютого 1921 року;

Нью-Йорк: «Минулого вечора в Carnegie Hall пройшло палке прийняття Українського Національного Хору. Це був час гарячої сердечності й ентузіазму, що нагріває термометр до кипіння й вибуху. У таких веселих колядках, як „Щедрик“, жіночі голоси лунали високо, вишукано і природно… Квіти сипались на сцену… Публіка підтримала прийом великими оваціями. Щедрик викликали на біс», — «The Sun», 6 жовтня 1922 року.

Сан-Франциско: «Вони представили нашій країні не лише найкращий спів, який ми тільки чули, але й нанесли Україну на мистецьку мапу світу, як залюблену в музику націю. Це в той час, як ми вважали її за спустошену землю бродячих козаків і сільського люду», — Clay M. Greene «The San Francisco Journal», 1 лютого 1924 року.

Наведені відгуки світової преси на адресу «Щедрика» знайдено дослідницею Тіною Пересунько в архіві преси Української Республіканської Капели (Центральний державний архів органів вищої влади та управління України) та уперше оприлюднено у книгах: Пересунько Тіна. Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ. Видавництво «АртЕк», 2018. 200 с. ISBN 978-617-7674-01-5; Світовий тріумф «Щедрика» — 100 років культурної дипломатії України. Пересунько Тіна. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919—1924). Київ. Видавничий дім «АртЕк», 2019. 312 с. ISBN 978-617-7674-92-3.

Тут перший запис Щедрика. 1922. https://youtu.be/lXQ15PyKM-M

Настільки ця пісня сподобалася американцям, що в 1936 році американець українського походження Петро Вільговський (), який працював для радіо NBC, створив англійську версію слів до «Щедрика». Пісня нагадувала Вільговському передзвін, і він зафіксував цей образ у своїх віршах. Пізніше пісня закріпилася в музичній культурі західних країн під назвою «колядка дзвонів» (). І досі американські хори, професійні й непрофесійні, співають цей твір як колядку на Різдво.

Колядка дзвонів широко використовується в рекламі та в різних аранжуваннях з'являлася в таких американських телесеріалах:

«Південний парк» (); «Маппет Шоу» (The Muppets spread Holiday cheer with their rendition of «Ringing of the Bells»); «Сімпсони» (; початок 8 серії 22 сезону, кінець 3 серії 23 сезону, кінець 10 серії 28 сезону); «Гріфіни» (); «Суботній вечір у прямому ефірі» (); «Менталіст» (; 10 серія 3 сезону); «Декстер» (; 11 серія 7 сезону, 13:42); «Звичайне шоу» (); «Губка Боб Квадратні Штани» (; 9 серія 12 сезону).

Пісня використовується у кінофільмах:

«Сам удома» (); «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку» (); «Санта Клаус» (); «У дзеркала два обличчя»34 хв. 08 с. ; «Міцний горішок 2»; «Шепіт» (); «Битва на гірляндах» (); «Французький зв'язковий» ().

Канадський гурт записав щедрівку у своїй обробці для альбому . Вона з'явилася також у кінці серії Ноель серіалу «Західне крило» (), коли заступник завідувача відділу кадрів Джош Ліман із асистенткою Діною Мос виходять із парадного входу Білого Дому й зупиняються послухати пісню у виконані вуличного хору.

Переробка пісні в сучасному стилі техно-данс продюсером/діджеєм Демоніксом швидко стала культовою класикою в андерграунді. Опосередковано пісня стала звичною заставкою американського радіо в період різдвяних свят. Колядка стала лейтмотивом естафети «Сараєво напередодні Різдва 12/24», записаної Саватаж, і популяризованої їхнім побічним проєктом «Транс-сибірський оркестр» у їхньому дебютному альбомі «Ніч напередодні Різдва та інші історії».

H.P. Lovecraft Historical Society, Carol of the Old Ones зробили пародію на колядку, використовуючи лавкрафтівські теми й лірику.